Міністерство закордонних справ України

Київ 02:43

Чому Україна має вистояти

05 травня 2015, 21:25

Та чому Захід повинен допомогти Україні

Увесь світовий порядок після Другої світової війни засновувався на двох підвалинах. По-перше, всі країни мусять поважати суверенітет і територіальну цілісність одна одної. По-друге, якщо вони порушать це правило і стануть неконтрольованими, п'ятірка ядерних "суддів" може притягнути їх до відповідальності. Але ніхто не передбачив ситуації, що неконтрольованим стане саме один із ядерних арбітрів.

Це пояснює загальний подив і розчарування, коли Росія почала брутально нищити головні стовпи сталої структури європейської й, у ширшому сенсі, міжнародної системи безпеки, в будівництві якої Москва брала участь із 1945 року.

Пам'ятаєте, як ми жили в реальності безпечних кордонів і відносної довіри між Сходом та Заходом? Пам'ятаєте, як Фарід Захарія не так багато років тому мріяв про "постамериканський світ", заснований на потрійному зростанні Сходу, Заходу і "решти"? А втім, це усе належить минулому. Принаймні, якщо Росії дозволено так поводитися з Україною.

Хто сьогодні візьме приклад з України у 1994 році, коли вона погодилася підписати так званий Будапештський меморандум? Тобто відмовиться від ядерного статусу і довіриться гарантіям безпеки інших держав? Хто тепер повірить, що ці гарантії варті паперу, на якому вони написані?

До 1994 року Україна мала третій найбільший ядерний арсенал у світі. Він включав 176 міжконтинентальних балістичних ракет і 46 важких бомбардувальників. Америка і Росія переконали Україну відмовитися від цього в обмін на обіцянку: ми будемо оберігати вашу суверенність і територіальну цілісність.

Двадцять років потому один із підписантів напав на Україну, безсоромно спотворивши міжнародне право і реальність, говорячи, що ця агресія не порушує Будапештський меморандум. Офіційні виправдання були б смішними, якби не були такими трагічними: Росія заявила, що зобов'язувалася колишнім українським урядам, а не новому, який постав із волі народу після Революції Гідності, і що вона дотримується меморандуму, оскільки не використовує ядерну зброю проти України.

Ще у 1997 році Україна офіційно дозволила російському флотові залишитися на українському Кримському півострові. Цей дозвіл базувався на формальній згоді Росії не розміщувати там ядерної зброї. За 17 років спостерігаємо, як Росія перетворює Крим на ядерно заражену, ізольовану "закриту територію", яка могла б легко вписатися в один із найбільш похмурих романів Майкла Крайтона про Радянський Союз.

То чи були останні 20 років даремними? Невже ми насправді спостерігаємо продовження Холодної війни, тільки більш похмуре? Більш похмуре, тому що постгельсінський Радянський Союз на міжнародній арені був відповідальнішим, аніж його правонаступниця.

І так, і ні. Так, тому що нашу найбільшу проблему – світ, який знову живе у страху, – чільний гравець на міжнародній арені вважає за досягнення. Ні, тому що цей конфлікт не настільки глибоко вкорінений, як Холодна війна.

Тут немає протилежних економічних філософій чи ідеологічних концепцій. Росія нічого із цього не пропонує, але успішно апелює до світового антиамериканізму й невпевненості Заходу в собі. Це обдурює тих, хто бажає бути одуреним або через страх перед новою реальністю, або через власний егоїзм і короткозорість. Однак Росія в довгостроковій перспективі не пропонує життєздатну альтернативу свободі і демократії.

У Росії є чітке розуміння, що порушуючи базові міжнародні принципи, анексувавши територію сусідньої держави, вона відкрила скриньку Пандори із непередбачуваними наслідками, особливо для неї самої. Це пояснює російські заяви про необхідність переглянути правила міжнародної безпеки, провівши конференцію на кшталт "Ялта-2" чи "Гельсінкі-2". У такий спосіб Росія хоче вберегти вкрадене, легалізувати, поділити сфери впливу і повернутися до торгівлі за російськими правилами.

Аби підштовхнути Захід до столу переговорів із цього питання, Росія продовжує розхитувати стовпи архітектури міжнародної безпеки. Після порушення фундаментальних принципів ООН і ОБСЄ в Україні Москва припинила свою діяльність у рамках Договору про звичайні збройні сили в Європі. Що далі?

Відповідь стає все більш очевидною.

Така перспектива є абсолютно неприйнятною. Отже, я закликаю світ зібрати всю мужність і допомогти нам зупинити російську агресію в Україні. Якщо Україна вистоїть, ефекту доміно для інших країн не буде. Якщо Україна вистоїть і стане кращою, відкриються нові перспективи не тільки для Заходу, але й для Росії. Якщо Україна вистоїть, припиняться протиправні спроби перегляду загальновизнаних норм і принципів на користь тільки одного із акторів.

Джерело:  |  Ukraine Today Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Останні статті

Стаття Павла Клімкіна у "Frankfurter Allgemeine Zeitung" | 31 серпня 2016, 22:28

До неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ОБСЄ у Потсдамі газета "Франкфуртер альгемайне цайтунг" оприлюднила авторську статтю Павла Клімкіна, присвячену проблематиці діяльності та розвитку цієї організації. Пропонуємо вашій увазі українську версію статті:
Стаття | Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung | Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Ільмі Умеров: каральна психіатрія Кремля | 27 серпня 2016, 20:03

Примусове переведення до психіатрічного стаціонару було розповсюдженим методом покарання дисидентів у СРСР. Десятки і сотні достойних людей пережили ці знущання.
Стаття | Джерело: Новое время | Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Україна Гідності: момент істини | 24 серпня 2016, 21:38

25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
Стаття | Джерело: Тиждень | Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Чому аеропорт Бориспіль має носити ім’я Малевича | 14 липня 2016, 16:01

Найближчими днями має вирішитися, чиє ім’я носитиме головний аеропорт країни. Як міжнародник та дипломат я вболіваю за Казимира Малевича. Ось кілька міркувань у цьому зв’язку.
Стаття | Джерело: Новое время | Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Санкції, солідарність і майбутнє Донбасу | 03 липня 2016, 17:15

Треба чітко розуміти, що у свідомості європейців санкції нерозривно пов’язані з мінським процесом
Стаття | Джерело: Новое время | Автор: Клімкін Павло Анатолійович, Міністр закордонних справ України

Міністр

МЗС в соціальних мережах

 

> Всі акаунти в соцмережах


 

 

 

10 facts on Russian military aggression against Ukraine

 

On Ukraine in English

 

Inform about your experience with Ukrainian consul

 

Let my people go

 

My Ukraine is project website

 

Top 5 Crimean news

 

Ukraine: Fight for Independence

 

Proof of Fakes