Міністерство закордонних справ України

3, Київ 05:02

Рада Європи

Участь України у діяльності Ради Європи

Рада Європи - міжнародна міжурядова органіація -  була заснована 5 травня 1949 року. Згідно зі Статутом, метою її діяльності є «досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу».

Україна стала членом Ради Європи (РЄ) 9 листопада 1995 р. Відповідно до Статуту РЄ наша країна представлена у всіх трьох головних органах Організації: Комітеті міністрів, Парламентській асамблеї та Конгресі місцевих та регіональних влад.

У Комітеті міністрів (КМ РЄ) нашу державу представляє Міністр закордонних справ України. Участь України у повсякденній роботі КМ РЄ, його комітетів та експертних груп забезпечується Постійним представництвом України при Раді Європи.

У Парламентській асамблеї (ПАРЄ) наша країна представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників). Очолює делегацію народний депутат України В.Ар’єв.

До складу делегації України у Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ) входять 24 представники України – обрані представники органів місцевого самоврядування. 

Окремою інституцією у рамках Ради Європи є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) – контрольний орган Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Його суддею від України є Ганна Юдківська (обрана у квітні 2010 р.).

Співробітництво України з Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є сталою і ефективною формою використання науково-експертного потенціалу Ради Європи з метою удосконалення національного законодавства у відповідності до європейських стандартів.

За роки свого існування Венеціанська комісія підготувала близько 160 висновків та експертних оцінок щодо законопроектів та законів України.

Станом на серпень 2015 р. Україна ратифікувала 87 міжнародно-правових документів Ради Європи19 договорів підписано з метою подальшої ратифікації.

 

Головними напрямами співробітництва України з РЄ сьогодні є:

  • Конституційна реформа та функціонування демократичних інституцій;
  • зміцнення демократичного управління та реформа місцевого самоврядуванням, у тому числі, децентралізація;
  • реформа судової системи;
  • реформа системи кримінальної юстиції та реформування  правоохоронних органів;
  • завершення процесу створення суспільного телебачення;
  • боротьба із корупцією;
  • забезпечення виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини;
  • реформування виборчого законодавства;
  • імплементація законодавства у відповідності до стандартів Ради Європи на основі принципів верховенства права та прав людини.
  • увесь спектр захисту прав людини.

У зв’язку із окупацією Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь та протиправними діями підтримуваних РФ незаконних збройних формувань в окремих районах Донецької та Луганської областей одним із основних напрямів співпраці України з Радою Європи стали заходи із підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, забезпечення дотримання прав людини на тимчасово окупованих територіях, залучення правозахисних моніторингових механізмів РЄ до міжнародного контролю за ситуацією на цих територіях. Особливої актуальності у цьому контексті набуває співробітництво з Парламентською асамблеєю РЄ, Конгресом місцевих і регіональних влад РЄ, Комісаром РЄ з прав людини, Венеціанською комісією, Консультативним комітетом Рамкової конвенції РЄ про захист національних меншин, Європейським комітетом проти тортур, Керівним комітетом  РЄ з питань культури, спадщини та ландшафту, іншими органами РЄ.

Також важливими аспектами співпраці України та Ради Європи є питання звільнення українських політичних в’язнів, які були нелегально затримані представниками Росії і незаконно утримуються в російських слідчих та пенітенціарних закладах.

Актуальним є також питання забезпечення прав внутрішньопереміщених осіб, які постраждали внаслідок окупації Криму та збройних дій на Донбасі.

Представники РЄ брали активну участь у процесі розробки Національної стратегії у сфері прав людини, ініційованої Президентом України П.Порошенком.     

 

Співпраця з РЄ у здійсненні внутрішніх реформ в Україні

Активною залишається співпраця України та Ради Європи у процесі проведення нагальних внутрішніх реформ. Темами, які найчастіше порушуються у цьому контексті в рамках керівних органів РЄ, є конституційна реформа в Україні, питання реформування виборчого законодавства, реформа місцевого самоврядування, а також питання боротьби з корупцією та зміцнення незалежності суддів.

Представники РЄ увійшли до складу створеної Президентом України Конституційної комісії.   

Для забезпечення практичної підтримки України у процесі реформ Радою Європи застосовуються усі наявні у неї інструменти, у першу чергу експертний потенціал Венеціанської комісії, конвенційні механізми, результати моніторингової діяльності ПА РЄ та Конгресу. Одним із важливих інструментів РЄ у цій діяльності є План дій РЄ для України на 2015-2017 роки, яким передбачено потужну експертну допомогу, а також механізми контролю за реальним втіленням реформ в нашій державі (зокрема, Керівний комітет з питань імплементації проектів у рамках Плану дій).

Враховуючи процес асоціації України з Європейським Союзом, а також той факт, що ЄС виступає одним із найбільших донорів Плану дій РЄ, у Страсбурзі започатковано спеціальний консультативний механізм взаємодії делегацій України та ЄС при РЄ (28+1)У його рамках на постійній основі обговорюються актуальні питання здійснення реформ в Україні за участю Ради Європи.

Україна як повноправний член цієї найбільшої всеєвропейської міжурядової організації відіграє важливу роль у її діяльності. В свою чергу Рада Європи у численних рішеннях своїх головних  органів – КМ РЄ, ПА РЄ, Конгресу місцевих і регіональних влад, а також у відповідних висновках Венеціанської комісії послідовно підтримує територіальну цілісність, суверенітет та незалежність України («Рішення Ради Європи на підтримку територіальної цілісності та незалежності України») і надає практичну допомогу у процесі здійснення демократичних реформ.

Рада Європи (загальна інформація)

Рада Європи (РЄ) була заснована 5 травня 1949 року. Згідно зі Статутом, метою її діяльності є «досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу». Штаб-квартира РЄ знаходиться в Страсбурзі (Французька Республіка). Оперативний бюджет Організації у 2015 році становить 293 млн. євро. Внесок України становить 4 млн. євро.

Головним завданням РЄ є координація законодавств країн-учасниць для забезпечення норм ліберальної демократії, які викладені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. (Європейська конвенція з прав людини).

До Ради Європи входять 47 держав (усі європейські країни, за винятком Білорусі). У роботі Організації також беруть участь країни зі статусом "спеціально запрошеного гостя у Парламентській асамблеї Ради Європи", "спостерігача в ПА РЄ" та "спостерігача в Комітеті міністрів Ради Європи".

Головними статутними органами Ради Європи є Комітет міністрів та Парламентська асамблея.

Комітет міністрів (КМРЄ) – керівний орган, до складу якого входять міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.

КМ РЄ визначає напрямки діяльності Ради Європи, розглядає та ухвалює рішення щодо висловлених ПАРЄ рекомендацій, пропозицій міжурядових комітетів та конференцій галузевих міністрів. КМ РЄ затверджує програму діяльності РЄ та її бюджет.

Рішення КМ РЄ передаються урядам держав-членів РЄ як рекомендації або як європейські конвенції та угоди для визначення щодо участі в них. Комітет також ухвалює декларації або резолюції з політичних питань.

Головування у КМ РЄ здійснюється за принципом ротації в алфавітному порядку. Термін повноважень головуючого – 6 місяців. З травня 2015 року у КМ РЄ головує Боснія і Герцеговина. З листопада 2015 року головуватиме Болгарія.

У період з травня по листопад 2011 року головування в Комітеті міністрів Ради Європи вперше в історії здійснювала Україна.

Парламентська асамблея виконує дорадчі функції та відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Ради Європи. Під час засідань Асамблеї предметом обговорень можуть бути питання, що визначають вплив на життя всієї Європи. Рішення ПА РЄ мають рекомендаційний характер, водночас вони часто беруться за основу майбутніх міжнародних угод, які формують правову базу Ради Європи.

Парламентська асамблея збирається на пленарні засідання чотири тижні на рік (січень, квітень, червень, жовтень). В Асамблеї сформовано 5 політичних груп: Європейської народної партії, соціалістів, європейських консерваторів, об’єднаних європейських лівих, а також Альянс лібералів та демократів за Європу.

Голова Асамблеї обирається на один рік з можливістю переобрання на однорічний строк. У січні 2014 року Головою ПА РЄ була обрана Анн Брассер (Люксембург). Переобрана у січні 2015 року.

Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 9 комітетів: з політичних питань та демократії; з правових питань і прав людини; з соціальних питань, охорони здоров’я та стійкого розвитку; з питань культури, науки, освіти та ЗМІ; з питань міграції, біженців та переміщених осіб; з питань рівності та недискримінації; з питань виборів суддів ЄСПЛ; з правил процедури, імунітетів та інституційних справ; з питань дотримання державами-членами обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи (Моніторинговий комітет).

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ) – консультативний орган РЄ, створений 14 січня 1994 р. рішенням КМ РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі. КМРВ РЄ складається з представників від держав-членів РЄ, які є народними обранцями місцевого й регіонального рівнів або призначеними посадовими особами, безпосередньо підпорядкованими виборчому місцевому чи регіональному органу.

Під час 27-ї сесії КМРВ РЄ у жовтні 2014 року Президентом Конгресу було обрано Жан-Клода Фрекона (Франція, Група соціалістів).

Секретаріат Ради Європи забезпечує роботу головних органів Ради Європи та має постійний штат у складі 1200 осіб. Очолює Секретаріат та координує його роботу Генеральний секретар. З 29 вересня 2009 року Генеральним секретарем Ради Європи є Торбйорн Ягланд (Норвегія). 23 червня 2014 року Т.Ягланда було переобрано на другий термін.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) створено у 1959 році з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов’язань щодо захисту прав та основних свобод людини.

ЄСПЛ є єдиним у світі міжнародним судом, до якого фізична особа може звертатися зі скаргою на державу щодо порушення прав людини. Під юрисдикцією Суду перебуває близько 850 мільйонів людей.

До складу Суду входять судді, що обираються ПА РЄ від кожної держави-учасниці. Головою ЄСПЛ в 2012 році обраний Дін Шпільман (Люксембург).

Парламентська Асамблея Ради Європи

Парламентська асамблея (ПА РЄ) є одним з двох головних статутних органів Ради Європи і представляє інтереси основних політичних партій, існуючих в державах-членах Організації. В рамках Асамблеї здійснюють співробітництво представники парламентських структур 47 держав європейського континенту, що входять до складу Ради Європи.

Асамблея розглядає актуальні питання, які пов’язані з проблемами сучасного суспільства і різними аспектами міжнародної політики.

Держави-члени та їхнє представництво в Парламентській асамблеї (кількість представників)

Австрія (6), Азербайджан (6), Албанія (4), Андорра (2), Вірменія (4), Бельгія (7), Болгарія (6), Боснія і Герцеговина (5), Угорщина (7), Німеччина (18), Греція (7), Грузія (7), Данія (5), Ірландія (4), Ісландія (3), Іспанія (12), Італія (18), Кіпр (3), Латвія (3), Литва (4), Ліхтенштейн (2), Люксембург (3), Македонія (3), Мальта (3), Молдова (5), Монако (2), Нідерланди (7), Норвегія (5), Польща (12), Португалія (7), Росія (18), Румунія (10), Сан-Марино (2), Сербія (7), Словаччина (5), Словенія (3), Великобританія (18), Туреччина (18), Україна (12), Фінляндія (5), Франція (18), Хорватія (5), Чехія (7), Чорногорія (3), Швейцарія (6), Швеція (6), Естонія (3).

Структура й організація роботи

324 членів Асамблеї та 324 заступників обираються або призначаються національними парламентами з їхнього складу. Кількість парламентарів від кожної країни становить від 2 до 18 в залежності від чисельності її населення. Склад національних делегацій в Асамблеї повинен пропорційно відображати усі основні політичні сили або групи, що представлені у національному парламенті.

В Асамблеї сформовано п’ять політичних груп: Група Європейської народної партії, Група соціалістів, Група європейських демократів, Альянс європейських ліберал-демократів, а також Група об’єднаних європейських лівих. Деякі парламентарі не належать до жодної з політичних груп.

Пленарні тижневі засідання Парламентської асамблеї проходять чотири рази на рік в залі засідань Палацу Європи у Страсбурзі.

Голова Асамблеї обирається з-поміж її членів, за традицією на два послідовних однорічних терміни. Зараз ПА РЄ очолює представниця Люксембургу, колишня голова Альянсу європейських лібералів та демократів Анн Брассер. Голова ПА РЄ та його/її заступники, керівники п’яти політичних груп, а також голови комітетів складають Бюро Асамблеї.

Окрім того, Асамблея обирає Генерального секретаря Ради Європи, його заступника, Генерального секретаря ПА РЄ, суддів Європейського суду з прав людини, а також Комісара РЄ з прав людини.

Для опрацювання питань з відповідної тематики в Асамблеї функціонують 9 комітетів: з політичних питань та демократії; з правових питань і прав людини; з соціальних питань, охорони здоров’я та стійкого розвитку; з питань культури, науки, освіти та ЗМІ; з питань міграції, біженців та переміщених осіб; з питань рівності та недискримінації; з питань виборів суддів ЄСПЛ; з правил процедури, імунітетів та інституційних справ; з питань дотримання державами-членами обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи (Моніторинговий комітет).

Процедура моніторингу

Після вступу держави до Ради Європи Парламентська асамблея слідкує за тим, як вона виконує взяті на себе зобов’язання.  У 1997 році з цією метою було створено спеціальний Комітет з моніторингу. Комітет з моніторингу повинен раз на рік надавати Асамблеї звіт щодо основних підсумків своєї діяльності. Станом на 2015 рік під моніторингом ПА РЄ продовжують залишатися 10 країн: Азербайджан, Албанія, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Молдова, Росія, Сербія, Чорногорія, Україна.

У випадках системного невиконання державою своїх обов'язків перед Радою Європи, або у разі вчинення дій, які суттєво суперечать Статуту Ради Європи, ПА РЄ може прийняти рішення про застосування санкцій щодо такої держави. Існує дві можливості застосування санкцій - позбавлення парламентської делегації у Асамблеї права голосу, скасування повноважень делегації чи обмеження інших представницьких прав. В надзвичайних випадках ПА РЄ може рекомендувати Комітету міністрів РЄ вивчити питання про виключення країни з лав Організації.

Одним з прикладів застосування санкцій ПА РЄ може слугувати Резолюція 1990 (2014), ухвалена 10 квітня 2014 року. Констатуючи серйозні порушення з боку Російської Федерації принципів та норм міжнародного права, а також нехтування своїми обов'язками в якості члена РЄ, наслідком чого стала незаконна анексія частини території України, Асамблея вирішила позбавити делегацію Росії до кінця 2014 року права голосу, права роботи у Президентському комітеті, Бюро та Постійному комітеті Асамблеї. Також члени делегації РФ у ПА РЄ не мають права брати участь у роботі місій зі спостереження за виборами. Дії санкцій було продовжено у січні 2015 року Резолюцією 2034 (2015).

Однією з вимог Асамблеї до російської влади є звільнення народного депутата України, члена Постійної делегації Верховної Ради України у ПА РЄ Надії Савченко та інших громадян нашої держави, які незаконно утримуються на території РФ.



Моніторинг ПА РЄ виконання Україною обов'язків та зобов'язань перед РЄ

З 9 листопада 1995 року Україна є повноправним членом Ради Європи та її статутних органів – Парламентської Асамблеї (ПА РЄ) та Комітету міністрів РЄ (КМ РЄ).

            Ставши членом Ради Європи 9 листопада 1995 р., наша держава добровільно взяла на себе низку формальних вступних зобов’язань перед РЄ. Крім того, як член Ради Європи Україна має статутні обов’язки: забезпечення демократії, захисту прав людини та принципу верховенства права, виконання яких є найскладнішими завданнями для реалізації, з огляду на можливість еволюції та широкого трактування їх змістовного наповнення.

            Після вступу України до Ради Європи. Комітет ПА РЄ з юридичних питань і прав людини, у відповідності до Розпорядження ПА РЄ № 508 (1995), розпочав процедуру моніторингу виконання нашою державою обов’язків і зобов’язань перед Радою Європи згідно із Статтею 3 Статуту РЄ та Висновку № 190 (1995). Комітетам ПА РЄ з політичних питань та відносин з європейськими країнами-не членами було доручено долучитися до цього процесу. 

Питанням відстеження прогресу виконання Україною своїх обов'язків та зобов'язань перед РЄ займається Комітет з виконання обов’язків державами – членами РЄ (Моніторинговий комітет).

Співдоповідачами цього комітету з питань України є Йорді Шукла (Іспанія/Альянс лібералів та демократів за Європу) та Жан-Клод Міньйон (Франція/ЄНП). Співдоповідачі регулярно здійснюють ознайомчі візити в Україну та готують доповіді та резолюції ПА РЄ щодо цього питання.

            Загалом за історію застосування процедури моніторингу стосовно України Комітетом ПАРЄ з питань моніторингу було ухвалено:

            - Резолюцію 1179 і Рекомендацію 1395 (січень 1999 р.);

            - Резолюцію 1194 і Рекомендацію 1416 (червень 1999 р.);

            - Рекомендацію 1451 (квітень 2000 р.);

            - Резолюцію 1239 і Рекомендацію 1497 (січень 2001 р.);

            - Резолюцію 1244 і Рекомендацію 1513 (квітень 2001 р. );

            - Резолюцію 1262 і Рекомендацію 1538 (вересень 2001 р.);

            - Резолюцію 1346 і Рекомендацію 1622 (вересень 2003 р.);

            - Резолюцію 1364 (січень 2004 р.);

            - Резолюцію 1466 і Рекомендацію 1722 (жовтень 2005 р.);

            - Резолюцію 1549 (квітень 2007 р.).

- Резолюцію 1755 (жовтень 2010 р.).

- Резолюцію 1862 (січень 2012 р.)

- Резолюцію 1974 (січень 2014 р.)

- Резолюцію 1988 (квітень 2014 р.)

            Прийнята на жовтневій сесії ПА РЄ 2010 р. Резолюція ПА РЄ 1755 (2010) щодо «Функціонування демократичних інституцій в Україні» додала до формальних зобов’язань України, серед іншого, нові вимоги, які стосуються таких питань:

-         проведення виборчих реформ (прийняття Єдиного виборчого кодексу,  Закону про фінансування політичних партій);

-         боротьба з корупцією (прийняти законів про конфлікт інтересів та етики на державній службі; Доступу до державної інформації; Про декларування активів державних службовців);

-         громадянське суспільство (Закон про мирні зібрання, Про громадські організації).

На січневій частині сесії 2012 року Асамблея розглянула доповідь та прийняла Резолюцію 1862 (2012), яка також встановила нові вимоги до України:

-         вирішення питання ув'язнених колишніх членів Уряду України (зміни до статей 364 та 365 Кримінального кодексу України, звільнення за станом здоров'я, тощо);

-         проведення Конституційної реформи;

-         проведення виборчої реформи (прийняття Єдиного виборчого кодексу, закон "Про фінансування політичних партій");

-         реформування судової системи (порядок призначення суддів);

Прийняттям Закону України «Про прокуратуру» у 2014 році (щодо змінення ролі та функцій Генеральної прокуратури стосовно здійснення загального нагляду за додержанням законів) Україна виконала останнє формальне зобов’язання, взяте при вступі до РЄ.

У той же час у стадії виконання знаходяться статутні обов’язки, окремі кроки виконання яких рекомендує ПА РЄ, Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), Конгрес місцевих і регіональних влад РЄ та інші органи.

Остання Резолюція ПА РЄ щодо України № 1988 (2014) в загальних рисах повторює основні рекомендації Асамблеї щодо проведення необхідних реформ у нашій державі. Наголошується на важливості якнайшвидшого проведення широкої конституційної реформи, при цьому використовуючи попередні висновки та напрацювання, схвалені Венеціанською комісією. Крім того, в цією резолюцією Асамблея нагадує про необхідність проведення судової реформи та розробити Єдиний виборчий кодекс. 

2 жовтня 2014р. в рамках жовтневої сесії ПА РЄ відбулося обговорення доповіді Моніторингового комітету «Прогрес моніторингової процедури Асамблеї (жовтень 2013–вересень 2014)». За результатами дискусії була ухвалена однойменна Резолюція № 2018 (2014).

У резолюції, серед іншого, аналізується прогрес, досягнутий країнами, які знаходяться під моніторингом ПА РЄ (у т.ч. й Україна), у виконанні своїх зобов’язань перед Радою Європи. 

ПА РЄ дала негативну оцінку стану виконання Росією зобов’язань перед РЄ, визнала пряме військове втручання РФ у конфлікт в Україні та закликала РФ скасувати незаконну анексію Криму, припинити надання будь-якої військової підтримки бойовикам, відкликати свої війська зі сходу України, а також утриматися від будь-яких дій, які загострюватимуть ситуацію в цьому регіоні.

Аналізуючи стан дотримання Україною зобов’язань перед РЄ, Асамблея відзначила, що вибори Президента України у травні 2014 року, незважаючи на складну ситуацію на сході країни, відбулися на справжніх демократичних засадах та відповідно до міжнародних стандартів у сфері основоположних прав і свобод.

У резолюції висловлюється занепокоєння щодо ескалації насильства і жорсткого підходу представників колишньої влади України по відношенню до протестів Євромайдану, а також стосовно відкладення реалізації вкрай необхідних реформ, у тому числі конституційної реформи.

Асамблея підтримала необхідність невідкладного проведення всеохоплюючої конституційної та виборчої реформ у нашій державі та закликала утримуватися від будь-яких ініціатив, що можуть призвести до небажаного посилення напруженості між різними регіонами та групами населення у нашій країні.

 

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи 

Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (далі – Конгрес) є консультативним органом Ради Європи, який діє з 1994 року. Він представляє інтереси органів місцевих і регіональних влад 47-и держав-членів Ради Європи.

Пріоритетами Конгресу є зміцнення та захист інтересів органів місцевих і регіональних влад, забезпечення їх участі у процесах європейської інтеграції, моніторинг дотримання державами-членами Ради Європи положень Європейської хартії місцевого самоврядування та спостереження за місцевими та регіональними виборами, які відбуваються в цих країнах.

 

Конгрес:

  • представляє інтереси європейських регіонів та муніципалітетів;
  • є форумом, на якому представники місцевих або регіональних влад обговорюють спільні проблеми, обмінюються досвідом та ознайомлюють уряди зі своїми поглядами;
  • консультує Комітет міністрів та Парламентську асамблею РЄ з усіх аспектів розвитку та реалізації місцевої і регіональної політики;
  • тісно взаємодіє з національними та міжнародними організаціями, що представляють місцеві і регіональні влади;
  • організує публічні обговорення та конференції на місцевому і регіональному рівнях в усіх державах - членах Ради Європи з метою активного залучення до цього громадськості, участь якої залишається важливою для встановлення справжньої демократії;
  • готує регулярні доповіді щодо стану місцевої та регіональної демократії в кожній з держав – членів Організації та країнах, що є кандидатами на вступ; крім того, Конгрес спостерігає за проведення місцевих і регіональних виборів в цих країнах.

 

Структура Конгресу

Кожна держава-член РЄ представлена у Конгресі національною делегацією із тією ж самою кількістю представників і заступників, як і в Парламентській асамблеї РЄ.

Національна делегація України у Конгресі складається з 12 представників України в Конгресі та 12 їх заступників.

Конгрес складається з двох палат: Палати місцевих влад та Палати регіонів. Загальна кількість місць становить 315 для членів палат та 315 для їхніх заступників. Усі вони є обраними представниками більш ніж 200 тисяч місцевих та регіональних органів влад сорока семи держав – членів Ради Європи.

Голова Конгресу обирається терміном на два роки по черзі з представників кожної з палат. У жовтні 2014 року Головою Конгресу було обрано представника Франції Ж.-К.Фрекона.

Діяльність Конгресу здійснюється шляхом проведення щорічних пленарних сесій (у т.ч. засідань Палати регіонів та Палати місцевих влад), а також засідань Статутного форуму та статутних комітетів Конгресу, які відбуваються в міжсесійний період.

Засідання Конгресу відбуваються в приміщенні штаб-квартири Ради Європи у Страсбурзі.

Координацію діяльності Конгресу та його робочих органів забезпечує Бюро Конгресу. Воно складається з Бюро Палати регіонів і Бюро Палати місцевих влад, до складу кожного з яких входять Голова палати та сім членів.

Статутний форум діє від імені Конгресу в період між пленарними сесіями. До складу Форуму входять голови національних делегацій країн та члени Бюро Конгресу.

Комітетами Конгресу є:

Комітет з управління, який відповідає за питання мандату Конгресу, фінансові питання та питання співпраці з міжурядовим сектором, транскордонного та міжрегіонального співробітництва, електронної демократії.

Комітет з поточних питань, який вивчає роль місцевих та регіональних влад у подоланні основних викликів сьогодення та готує діяльність Конгресу у галузі соціальної єдності, освіти, сталого розвитку у світлі фундаментальних цінностей РЄ.

Комітет з моніторингу, який вивчає питання дотримання країнами-учасницями своїх зобов’язань відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування та відповідає за здійснення моніторингу.

Організаційне забезпечення діяльності Конгресу здійснює його Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем Конгресу, який обирається терміном на 5 років. У березні  2015  року Генеральним секретарем Конгресу було переобрано на другий термін Андреаса Кіфера (Австрія).

У Конгресі також діють чотири політичні групи: група соціалістів (SOC), група «Європейська народна партія / християнські демократи» (EPP/CD), група незалежних та ліберальних демократів (ILDG), група Європейських консерваторів та реформаторів (ECRG).

 

Чіткі орієнтири в області законодавства і політики у галузі місцевої та регіональної демократії, на яких базується діяльність Конгресу:

В Європейській хартії місцевого самоврядування (1985) підкреслюється, що справжнє місцеве самоврядування відіграє вирішальну роль в здійсненні демократії. Хартія є моделлю для законодавчих реформ в країнах нової демократії, і окремі держави вже запровадили її принципи до своїх конституцій. Вона є першим міжнародно – зобов’язуючим інструментом, який гарантує права общин та їх обраних представників

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (1980) і три додаткові протоколи до неї визнають право місцевих та регіональних влад на здійснення транскордонного співробітництва з широкого кола питань, зокрема щодо надання соціальних послуг та захисту навколишнього середовища.

Європейська конвенція про участь іноземних громадян в громадському житті на місцевому рівні (1992) передбачає поступове розширення прав, якими користуються іноземні громадяни, які постійно проживають в державах - членах Ради Європи, включно з правом голосувати під час виборів.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (1992) спрямована на захист регіональних мов та мов меншин, які є унікальним компонентом культурної спадщини Європи. Хартія передбачає розширення сфери застосування цих мов в судах, навчальних закладах, в державному, культурному, економічному та суспільному житті, а також в засобах масової інформації.

Європейська хартія міст (1992) визначає права громадян в європейських містах. Вона є практичним посібником з питань міського управління і регулює такі питання, як житло, міська архітектура, транспорт, енергозабезпечення, спорт і дозвілля, охорона довколишнього середовища та боротьба з вуличною злочинністю. Оновлена та доповнена у травні 2008 року Європейська хартія міст II запропонувала новий підхід до урбаністичного життя,закликаючи європейські країни розбудовувати сталі міста та містечка.

Європейський кодекс поведінки для політичної чесності обраних представників місцевого та регіонального рівня (1999) був прийнятий з метою консолідації відносин між громадянами та представниками місцевих і регіональних влад  на основі визначених на європейському рівні етичних принципів.

У Європейській ландшафтній конвенції (2000) сформульовані вимоги до органів державної влади здійснювати на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівнях заходи, які будуть спрямовані на охорону, раціональне використання та облаштування ландшафтів Європи.

В Хартії про участь молоді в муніципальному та регіональному житті (переглянутій)(2003) закріплено принципи, що сприяють залученню молоді до процесу вироблення рішень, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, і заохочують молодь займати активну позицію в соціальних перетвореннях, що відбуваються на їхній вулиці, в їхньому кварталі, в їхньому місті чи регіоні.

Референційні рамки РЄ для регіональної демократії (2009) є  справжнім  кодексом прав та обов’язків регіональних утворень, спрямованим на проміжні ланки управління, що знаходяться між центральними та місцевими органами влади. Цей документ має слугувати основним джерелом посилання, коли країни вирішують утворити або реформувати регіональний рівень влади, та містить політичні принципи, на які може спиратися Конгрес у виконанні статутних завдань моніторингу регіональної демократії в державах-членах РЄ.

 

Питання щодо України в рамках Конгресу РЄ

Оскільки основною статутної функцією Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи (далі - Конгрес) є моніторинг виконання державами-членами РЄ Європейської хартії місцевого самоврядування та здійснення спостереження за місцевими виборами в країнах, ці два напрями є основними у співробітниці з Україною та обумовлюють зміст та тональність розгляду українського питання в рамках Конгресу та його робочих органів.

Ще з початку перших циклів моніторингу стану місцевої і регіональної демократії в Україні у 1999 році Конгрес закликав уряд України здійснити реформу місцевого самоврядування. Про необхідність ухвалення законодавства щодо місцевого самоврядування, яке б відповідало принципам Європейської хартії місцевого самоврядування,  йшлося ще у 1999 році  у резолюції ПА РЄ 1179(1999) щодо стану виконання Україною зобов’язань як держави-члена Ради Європи.

У 2012-2013 роках відбувся останній цикл моніторингу стану місцевої і регіональної демократії в Україні. Під час 25-ї сесії Конгресу, яка проходила у Страсбурзі в період з 28 по 31 жовтня 2013 року, було ухвалено відповідну Доповідь разом із Рекомендацією Конгресу. В документах міститься аналіз стану  місцевої та регіональної демократії в Україні, зокрема визначено проблемні питання та надано пропозиції щодо їх вирішення. Одним із ключових сигналів доповіді – є необхідність якнайшвидшої реалізації реформи місцевого самоврядування в Україні.

Питання реформи місцевого самоврядування на основі децентралізації влади в Україні залишається одним із найбільш актуальних для нашої держави та для Конгресу, особливо у світлі військової агресії РФ на Сході України.

Внесення змін у розділ Конституції України про місцеве самоврядування (із урахуванням всіх існуючих напрацювань Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи та Венеціанської комісії) є важливою частиною Конституційної реформи в Україні.

Питання реалізації реформи місцевого самоврядування, яка призведе до децентралізації влади, було одним із основних під час термінових дебатів щодо ситуації в Україні, які відбулись 25 березня 2014 року в рамках 26-ї сесії Конгресу.

У червні 2014 року розпочалось пост-моніторингове співробітництво Конгресу з Україною, яке завершилось у травні 2015 року представленням Дорожньої карти для України, спрямованої на імплементацію рекомендацій Конгресу щодо місцевого та регіонального врядування.

З початку військової окупації території Автономної Республіки Крим та її протиправної анексії Російською Федерацією Конгрес зайняв чітку та послідовну позицію на підтримку територіальної цілісності України України («Рішення Ради Європи на підтримку територіальної цілісності та незалежності України»).

Слід також відзначити конструктивну роботу з Конгресом у сфері здійснення спостереження за місцевими виборами в Україні. На запрошення Уряду України делегація Конгресу здійснила спостереження за проведенням дострокових місцевих виборів в Україні 25 травня 2014 року. Планується здійснення спостереження за місцевими виборами 25 жовтня 2015 року.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) 

Європейська комісія «За демократію через право», яку за місцем розташування називають Венеціанською комісією, є незалежним консультативним органом Ради Європи з питань конституційного права.

Рішення про створення Комісії було схвалене під час Європейською(ї) конференції міністрів закордонних справ (м. Венеція, січень 1990 року). Діяльність Комісії регулюється її Статутом, затвердженим Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (90) 6 щодо Часткової угоди про Європейську комісію «За демократію через право» від 10 травня 1990 року.

І. Членство у Частковій угоді

Від початку заснування Венеціанської комісії її членами могли стати лише держави-члени Ради Європи. Проте, у лютому 2002 року угода була відкрита для приєднання держав-нечленів цієї міжнародної організації, включаючи держави, які географічно розташовані за межами європейського континенту. Це призвело до значного зростання кількості учасників: у період з 2002 по 2012 рік до Часткової угоди приєдналось 18 країн.

На сьогоднішній день сторонами Часткової угоди є 60 держав світу та квазідержавних утворень, у тому числі всі 47 країн-членів Ради Європи. Зокрема, учасниками цього договірно-правового інструмента є такі країни, як: Австрія, Азербайджан, Албанія, Алжир, Андорра, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Велика Британія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Киргизстан, Республіка Корея, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, «колишня югославська Республіка Македонія», Мальта, Марокко, Мексика, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Перу, Польща, Португалія, РФ, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Туніс, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чилі, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, США. У вересні 2014 року до Часткової угоди приєдналось Косово.

Республіка Білорусь є асоційованим членом, а статус спостерігача мають такі країни, як: Аргентина, Ватикан, Канада, Уругвай, Японія. Південно-Африканська Республіка та Палестина мають статус партнерів по співробітництву, який за своєю правовою природою є аналогічним статусу спостерігача.

У пленарних сесіях Венеціанської комісії, як правило, беруть участь представники Європейської Комісії та ОБСЄ.

ІІ. Мета та основні напрями діяльності Венеціанської комісії

Діяльність Венеціанської комісії базується на трьох основоположних принципах європейської правової традиції: демократія, права людини та верховенство права та, відповідно до ст. 1 Статуту Комісії, спрямована на:

-   вивчення правових систем держав-членів, зокрема, з метою їх зближення;

-   забезпечення верховенства права та демократії;

-   розгляд проблем, що виникають у діяльності демократичних інституцій, зміцнення та розвиток таких інституцій.

До компетенції Комісії належать:

-   розгляд питань конституційної ситуації в окремих державах;

-   розгляд питань конституційного права загального характеру із застосуванням порівняльного підходу;

-   створення центрів документації конституційного права.

Основними сферами діяльності Комісії є:

-   конституційна допомога;

-   вибори, референдуми, політичні партії;

-   співробітництво з конституційними судами і омбудсманами;

-   міжнародні або порівняльні дослідження, доповіді, семінари.

Комісія має повноваження проводити дослідження з власної ініціативи та, у разі необхідності, розробляє проекти законів, рекомендацій та міжнародних договорів. Всі пропозиції Комісії можуть бути винесені на обговорення та ухвалюватись статутними органами Ради Європи (ст. 2 Статуту Комісії). Що стосується питань конституційної ситуації в окремих державах, то Комісія надає експертну допомогу органам влади цих держав при розробці актів законодавства у конституційній сфері у разі надходження відповідного запиту.

Крім того, Комісія надає висновки на запит Парламентської Асамблеї Ради Європи, Генерального секретаря Ради Європи або будь-якої держави-члена цієї міжнародної організації.

Органи Ради Європи, окремі держави-члени РЄ та держави-сторони Часткової угоди мають право звертатися до Комісії з метою проведення юридичної експертизи тих чи інших законодавчих актів конституційного, цивільного, міжнародного та інших галузей права. Зазвичай до Венеціанської комісії звертаються як до найавторитетнішої юридичної інституції в процесі гармонізації національного законодавства з правом Ради Європи, в ході моніторингу виконання зобов’язань новими державами-членами РЄ у галузі конституційної, судово-правової та інших реформ, під час вдосконалення законодавчих механізмів і систем правозастосування.

Рішення Комісії не є юридично зобов’язуючими, вони мають лише консультативний характер. Проте висновки Комісії часто враховуються органами державної влади при підготовці остаточних текстів актів конституційного законодавства. Особливу вагу висновки Комісії набувають під час загострення конституційної ситуації і відносин між гілками влади у деяких державах-членах.

ІІІ. Склад Венеціанської комісії

Комісія складається з незалежних експертів, які завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інституціях або внеску у розвиток правничої та політичної наук здобули міжнародне визнання. Експерти, які входять до складу Комісії, призначаються державами-сторонами Часткової угоди по одному від кожної країни строком до 4 років і можуть бути призначені повторно.

Будь-яка держава, що призначила члена або асоційованого члена Комісії, може призначити його заступника (ст. 3 Статуту Комісії). Відповідно до правил процедури Комісії заступники можуть заміщати членів або асоційованих членів під час її засідань. Члени Комісії беруть участь в її засіданні особисто, направляють заступника або беруть участь разом із заступником. При цьому члени Комісії мають тільки один голос при схваленні нею рішень.

З грудня 2009 року Головою Венеціанської комісії є Джанні БУКІККІО (Італія). Секретарем Комісії є Томас МАРКЕРТ.

Кожна країна-учасниця Часткової угоди сплачує до бюджету Комісії щорічний внесок. Робочими мовами Комісії є англійська та французька. Однак у виняткових випадках Комісія може прийняти рішення про здійснення перекладу іншими, ніж робочі, мовами.

Пленарні засідання Комісії відбуваються чотири рази на рік у м.Венеція (Італія). 

МЗС в соціальних мережах

> Всі акаунти в соцмережах