Міністерство закордонних справ України

Розгорнуте інтерв'ю Представника України при ЄС, Посла України в Бельгії та Люксембурзі М.Точицького для "AGEFI Luxembourg"

02 лютого, 13:21

неофіційний переклад

 «Per aspera ad astra»: Україна, шлях в майбутнє через реформи».

- Україна має чудові макроекономічні показники (зростання ВВП, падіння інфляції тощо): якщо подивитися на сусідні країни, то ми бачимо навіть кращі показники. Як Ви вважаєте, коли це сталося?

Дійсно, Україна на сьогодні демонструє покращені макроекономічні показники, що вказує на те, що економіка України знаходиться в процесі відновлення. Хочу нагадати, що всього лише три роки тому наша країна знаходилася на краю економічної безодні. Два роки поспіль економіка Україна скорочувалася в середньому на рівні 8%. Обсяги її міжнародної торгівлі впали на 24% у 2014 році та практично на 29% у 2015 році. Суворою реальністю того періоду були такі явища, як спорожніла державна казна внаслідок неефективного управління економікою урядом Януковича, окупація Криму Росією та розв’язана нею збройна агресія на Донбасі, закриття російського ринку як засіб економічної помсти Москви за зближення України з Європейським Союзом.

Втім, потрясіння 2014 року, можливо, стали тим сильним лікувальним засобом, необхідним, аби розпочати економічне відновлення після років стагнації. Впродовж двох наступних років Уряду вдалося зупинити різку девальвацію національної валюти [гривні] та приборкати інфляцію з 40% до 11%. Національний банк України відновив стабільність банківської системи, ліквідувавши більше ста проблемних та відверто неліквідних банків.  Уряд здійснив успішну реструктуризацію зовнішнього боргу України, що склав понад 60 млрд.дол.США, забезпечивши більш сприятливі умови для виконання фінансових зобов’язань з урахуванням необхідності подальшого відновлення національної економіки.  Я впевнений, що ці заходи заклали основу для більш ґрунтовного та сталого процесу реформ у середньостроковій та довгостроковій перспективі.

 

Підсумовуючи, хочу сказати, що ми зробили більше, ніж здається, але менше, ніж хотілось би. І продовжуємо рух з урахуванням помилок і досягнень.

 

- Якою є політика влади щодо поліпшення ділового клімату?

Наш першочерговий пріоритет - очищення судової гілки влади та правоохоронних органів, а також приборкання корупції. Верховенство права - наріжний камінь сприятливого бізнес-середовища. За останні три роки в Україні зроблено більше, ніж було досягнуто впродовж попередніх двадцяти років.

В Україні запроваджено безпрецедентну систему електронного декларування державними службовцями своїх статків та витрат.

Ми продовжуємо перебудовувати судову систему, що включає прозорий процес відбору та призначення суддів, а також запровадження незалежного наглядового та дисциплінарного органу.

 

Наступним пріоритетом є дерегуляція та вивільнення економічної ініціативи. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України працює над скасуванням й оптимізацією численних підзаконних актів та адміністративних регламентів, які стримують ділові операції та провокують бюрократичні зловживання. Упродовж останніх двох років було скасовано майже 800 непотрібних адміністративних правил, що регулювали діяльність малого та середнього бізнесу.

 

Водночас, Уряд запроваджує розумне регулювання відповідно до зобов’язань України забезпечити приведення національного законодавства у відповідність із законодавством ЄС на таких ключових напрямах, як захист прав споживачів, безпека харчових продуктів, стандарти у галузі промисловості та охорони навколишнього середовища тощо. Нова електронна система державних закупівель  ProZorro дозволила очистити від корупції цей важливий сегмент економіки, підвищити ефективність закупівельного процесу та заощадити значні державні кошти. І це лише кілька прикладів з цілої системи всеохоплюючих та складних реформ, які нині проводить Уряд.

 

У рейтингу Світового Банку «Doing Business-2018» Україна посіла 76-те місце (серед 190 країн світу). Для порівняння: у цьому ж рейтингу в минулому 2017-му році ми займали  80-те місце, у 2015-му році Україні була на 96-му місці. Отже, прогрес очевидний.

 

Ми вперше створили систему антикорупційних інституцій, яка має бути довершена в наступні місяці шляхом ухвалення закону про спеціалізований антикорупційний суд. 22 грудня 2017 р. Президент України вніс на розгляд Верховної Ради законопроект «Про Вищий антикорупційний суд», визначивши його як невідкладний. Наразі вказаний проект знаходиться на розгляді профільного Комітету українського Парламенту. Він спрямований на завершення розбудови антикорупційної інфраструктури в Україні. У складі авторського колективу над законопроектом працювали розробники закону про НАБУ. Проект базується на максимальному врахуванні рекомендацій Венеціанської комісії, а також принципах верховенства права та незалежності Суду, повної відповідності Конституції та національному законодавству, а також суверенітету України. Подання Президентом України невідкладного законопроекту про створення антикорупційного суду є підтвердженням налаштованості офіційних кіл на виконання цих зобов’язань та серйозності намірів щодо боротьби з корупцією. В Україні впевнені, що ухвалення законопроекту та перехід до практичного створення антикорупційного суду остаточно утвердять системний підхід до боротьби з корупцією та незворотність змін на шляху до побудови демократичної, правової держави, що є головним запитом українського суспільства після Революції Гідності.

 

- Україна вже має диверсифіковану економіку: які плани щодо продовження політики у цьому напрямку та більшого залучення прямих іноземних інвестицій?

 

За три останні роки нам вдалося реалізувати заходи, які заклали основу для комплексних змін в економіці та покращення бізнес-середовища в Україні. Зокрема, однією з найважливіших умов для комфортної роботи підприємств є стабільна макрофінансова ситуація, і на сьогоднішній день ми відповідаємо вимогам МВФ та інших міжнародних фінансових інституцій. Ми очікуємо, що за підсумками 2017 року зростання ВВП становитиме 2%, а у наступному – 3%. Ці прогнози цілком реалістичні і підтверджуються, наприклад,  такими визнаними рейтинговими агенціями, як Fitch та Standard&Poor's. Іншими аспектом, який роками ускладнював роботу бізнесу, була корупція. На сьогодні, без зайвої скромності, можемо говорити про безпрецедентні реформи, спрямовані на боротьбу з цим злом: створені незалежні антикорупційні інститути, запроваджене електронне декларування, діє транспарентна система закупівель Prozzorro, в активній фазі знаходиться впровадження реформ енергетичного, банківського сектора, судової реформи. Оздоровлено інструментарій, з яким бізнес стикається регулярно і чи не найчастіше. Мова йде про модернізацію митного, податкового адміністрування. Електронна система управління повернення ПДВ (тема, що завжди була питанням №1 для іноземних інвесторів) діє і вже отримала позитивні відгуки від наших іноземних партнерів. Знижено соціальний податок для підприємств в два рази, а загальна кількість податків скоротилася з 22 до 11.

 

Ближчим часом Верховна Рада України (парламент) має розглянути законопроект, що має на меті покращення інвестиційного та бізнесового клімату в Україні. Він [законопроект] спрощує умови будівництва, робить кредити доступнішими, посилює захист прав акціонерів, а також полегшує проходження підприємцями багатьох юридичних процедур (наприклад, скасовує пайову участь, вводить довірчу власність і спрощену процедуру банкрутства). 

 

Я вже згадував, що з 2013 по 2017 рік Україні піднялася зі 152-го на 76-те місце в рейтингу «Doing business». Проте більш промовисто про інвестиційний клімат в Україні говорить сам бізнес своєю активністю. У 2014-2016 роках в Україні були реалізовані такі великі інвестиційні проекти: завод Allseeds (200 млн. дол. США), термінал Bunge ( 180 млн. дол. США), Arcelor-Mittal  (150 млн. дол. США), завод BIOFARMA (40 млн. дол. США), завод Fujikura (87 млн. дол. США) та інші. Тільки за останні два роки в Україні було відкрито близько 60 нових заводів та ліній виробництва.  На черзі новий  термінал Cargill (проект на 130 млн. дол. США), зерновий термінал Louis Dreyfus (50 млн. дол. США), центр зберігання відпрацьованого ядерного палива Holtec  (300 млн. дол. США).

 

- Україна має добру репутацію щодо сільського господарства: чи могли б Ви описати останні досягнення в цьому секторі?

 

Останніми роками сільське господарство України стало рушійною силою економічного зростання. На тлі певного спаду в металургійному секторі, спровокованого конфліктом на Донбасі, експорт української сільськогосподарської продукції вийшов на передові позиції як друге за обсягами джерело надходження прибутків. За підсумками 11 місяців 2017 року частка сільськогосподарського сектору у ВВП України склала 12%, експортні надходження від цього сектору склали майже 38%.

 

Сьогодні Україна може пишатися тим місцем, яке вона посіла в міжнародних рейтингах торгівлі сільгосппродукцією. Так, зокрема, Україна посідає 1-ше місце у світі за обсягами експорту соняшникової олії, 3-тє місце за обсягами експорту кукурудзи, 6-те місце за обсягами експорту пшениці та 3-тє місце - за обсягами експорту злакових культур в цілому. Ключовими напрямками, де очікується подальше зростання, є тваринництво, м'ясна та молочна промисловість, садівництво та спеціалізовані нішеві сектори з виробництва меду, вирощування грибів, відбірних трав та пряностей.  Потенціал цих секторів може бути реалізований за допомогою застосування унікальних українських сільськогосподарських традицій, поєднаних із сучасними методами ведення сільського господарства.

 

Значна частина потенціалу українського аграрного сектору реалізується через малих та середніх сільгосптоваровиробників, зокрема, фермерські господарства та об’єднання у кооперативи. Для стимулювання створення нових фермерських господарств та посилення їх конкурентоспроможності Урядом передбачено 1 млрд. гривень в рамках нової бюджетної програми «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» Ця програма  включає виплати дотацій, здешевлення агротехніки та кредитів, компенсації вартості закупленого насіння.

 

Водночас, ті успіхи сільського господарства України, про які я кажу, є так би мовити лише верхівкою айсберга, за якою стоять роки тяжкої підготовчої роботи, спрямованої на запровадження сучасних та єдиних з ЄС стандартів ведення сільського господарства, вимог у галузі безпеки продуктів харчування тощо. Цими результатами ми великою мірою завдячуємо Угоді про асоціацію з ЄС, яка містить важливий розділ щодо наближення законодавства ЄС до національного, зокрема, в галузі санітарних та фітосанітарних стандартів.  Станом на сьогодні близько 400 технічних регламентів ЄС вже наближені до українського законодавства.

 

Багато чого нам слід ще зробити, щоб прискорити прогрес та забезпечити незворотній характер позитивних змін, вже досягнутих у сільському господарстві. У цьому контексті ключовим є успішне проведення  земельної реформи, запровадження чіткої та прозорої нормативно-правової бази права власності на землю, його стале застосування та захист. Удосконаленню підлягає також транспортна та логістична інфраструктура, яка забезпечує доставку української сільськогосподарської продукції на світові ринки. До речі, державний бюджет України на 2018 рік, серед інших пріоритетів, таких як децентралізація, енергоефективність, розвиток людського капіталу, передбачає суттєву підтримку аграрного сектора і будівництва доріг.

 

Що найбільш важливо, ми вже на даному етапі маємо приділити пильну увагу питанню відповідального управління земельними ресурсами в умовах швидких та часто несприятливих кліматичних змін. Як і будь-яка інша країна, Україна стоїть перед обличчям серйозних проблем, пов'язаних зі змінами клімату, які ми маємо вирішити вже сьогодні, не перекладаючи цей тягар на наших дітей.  

- Значна частина громадської думки схильна вважати, що Крим - це російська територія, приєднана за радянських часів у 1954 року до України: чому українська влада вважає Крим українською землею?

Так зване «історичне право» на приналежність Криму Російській Федерації є одним з багатьох міфів, нав’язаних громадській думці потужною пропагандистською машиною, яку Москва задіяла, аби спробувати легітимізувати свій абсолютно протиправний акт силового захоплення частини території суверенної держави України.

 

Сягнувши далеко в глибину століть, відкрию читачам такий цікавий історичний факт. Насправді у 1783 році Російська імперія анексувала Кримське ханство, тобто приєднала насильницьким шляхом в односторонньому порядку. Анексія 1783 року стала апогеєм тривалих цілеспрямованих зусиль Російської імперії із здобуття виходу до Чорного моря, а отже отримання військово-політичного впливу в регіоні, з одного боку, та безцінних переваг торговельно-економічного змісту, з іншого. Ось чому Російська імперія тоді, у 18 столітті та її держава-правонаступник Росія тепер, у 21 столітті не гребували  найбільш грубими методами й засобами для здобуття повного контролю над Кримським півостровом.

 

Що ж сталося у 1954 році, про який громадська думка так обізнана? У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і вкрай занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим місцевим населенням [примітка – за наказом Сталіна у травні 1944 року з Криму було силоміць депортовано щонайменше 300 тисяч осіб]. Перебуваючи у складі Росії, Кримська область фактично лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними. Ще до 1954 року Україна надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем будівництва та, особливо, забезпечення півострова водою.

Зважаючи на надзвичайно складну, навіть катастрофічну економічну та соціальну ситуацію в Криму після Другої світової війни, 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР [примітка - найвищий колегіальний орган державної влади в Радянському союзі у перервах між з'їздами Верховної Ради] видала указ, яким Кримська область країни була передана зі складу Російської радянської федеративної соціалістичної республіки (РСФСР) до Української радянської соціалістичної республіки (УРСР), посилаючись на спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР. Відповідні зміни про статус Криму і Севастополя пізніше були внесені в конституції СРСР і обох республік (України та Росії). Отож, з юридичної точки зору передача Криму зі складу РРФСР до складу УРСР була здійснена бездоганно.

19 листопада 1990 року Україна та Росія підписали договір, яким підтвердили непорушність кордонів між двома республіками в рамках Радянського Союзу. Це було зроблено для того, щоб остаточно поставити крапку щодо обміну територіями між Україною та Росією в радянський період. Адже зі складу України також було передано Росії території, які в декілька разів перебільшують територію Криму.

             Таким чином, на момент дезінтеграції Радянського Союзу в 1991 році тодішня Кримська область входила до складу Української РСР. З проголошенням незалежності України її міжнародні кордони були визнані світовим співтовариством, включаючи Російську Федерацію. У 1997 році Президенти України та Росії підписали Великий договір - Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, згідно якого російська сторона підтвердила непорушність кордонів, існуючих між двома державами, та зобов’язалася, серед іншого, поважати територіальну цілісність України. Не можу не згадати також, що трьома роками раніше – у 1994 році – Росія (разом зі США та Великою Британією) підписалася під Будапештським меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з відмовою України від ядерної зброї. Україна мала тоді третій по величині ядерний потенціал у світі після США та Росії. Згідно Меморандуму, РФ підтвердила своє зобов’язання утримуватися від застосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності України. Як бачимо, підтверджується відома теза про те, що договір з Росією не вартий паперу, на якому він написаний…

- Крім існуючих угод між ЄС та Україною, домовленостей та інших програм, які плани щодо збільшення частки країн ЄС як у експорті, так і імпорті в Україну?

 Станом на сьогодні Європейський Союз є ключовим торговельним партнером України, на який припадає майже 40% всього українського експорту. Це стало можливим завдяки Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, і зокрема створенню Повної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) відповідно до зазначеної Угоди. Саме функціонування ПВЗВТ дозволило Україні диверсифікувати свої експортні поставки в надскладний період 2014-2015 років,  коли Росія фактично розв’язала торговельну війну проти України.  

 

Зона вільної торгівлі Україна-ЄС відкриває суттєві торговельні можливості для українських експортерів у світлі нульових або знижених тарифів на практично 97% усіх товарів, що поставляються в ЄС, включаючи імпортні квоти для багатьох чутливих сільськогосподарських продуктів. Проте основний потенціал ПВЗВТ сягає далі, ніж тарифна лібералізація, оскільки ПВЗВТ  передбачає широкомасштабну програму наближення національного законодавства України до законодавства ЄС в частині технічних регламентів та стандартів у сфері промислового виробництва, вимог безпеки щодо сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, правил та регламентів у сфері торгівлі послугами. Щойно ці законодавчі реформи будуть реалізовані, українські компанії зможуть поступово нарощувати свою присутність на великому, але високо конкурентному ринку ЄС.

 

Процес законодавчої апроксимації - вулиця з двостороннім рухом. В міру просування зазначених законодавчих реформ покращуватиметься й інвестиційний та бізнес-клімат в Україні. Європейські компанії першими відчують позитивні зміни. Практична імплементація ПВЗВТ сприятиме зміцненню торговельних та фінансових зв’язків між Україною та ЄС на користь виробників та споживачів.

- Як би Ви могли описати відносини між Україною та Люксембургом?

Із задоволенням хочу відзначити, що українсько-люксембурзькі відносини на даному етапі розвиваються дуже динамічно. Можу чітко сказати, що за останні два-три роки досягнуто помітного прогресу як у контексті посилення політичного діалогу, - і тут я маю на увазі чотири обміни візитами на високому рівні впродовж березня-листопада 2017 року – так і утвердження спільного бачення того, що саме відбувається на Донбасі.

Хотів би нагадати, що в березні 2017-го року Міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн побував в Україні, де мав можливість відвідати, крім столичного міста Київ, ще й  території, прилеглі до лінії розмежування на Сході України. Саме після відвідування практично знищеного міста Широкине, масштаби руйнувань в якому Міністр Ассельборн порівняв з побаченими руїнами поблизу іракського міста Мосул, ним [Міністром] було зроблено сильну заяву. Жан Ассельборн, зокрема, сказав, що те, що відбувається на Донбасі не є замороженим конфліктом, а гарячою війною, що ведеться на території України організованою армією із застосуванням російських танків. Така посилена риторика глави люксембурзької дипломатії має виключне значення для нас українців. Адже до слів Жана Ассельборна як дуаєна серед міністрів закордонних справ країн Європейського Союзу дуже прислухаються.

Уряд Люксембургу підтримує Україну в практичному плані шляхом, зокрема, фінансування діяльності Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ (СММ ОБСЄ) на Донбасі. До речі, в грудні 2017 року Міністр Ассельборн підтвердив намір Люксембургу продовжувати фінансову підтримку Місії й у 2018 році. На додаток до фінансової підтримки СММ ОБСЄ Люксембург підтримав Місію в кадровому плані. Представник Люксембургу працював у складі СММ ОБСЄ у  2016 році. Два представники Люксембургу у 2014-2016 роках були задіяні в Консультативній Місії ЄС в Україні з реформування сектору цивільної безпеки в Україні (The European Union Advisory Mission - EUAM). Від початку українсько-російського конфлікту в 2014 році Уряд Люксембургу надав Україні гуманітарну та технічну допомогу в сумі більше двох мільйонів євро.   

Етапною подією у відносинах України з Люксембургом став факт набрання чинності  у квітні цього (2017-го) року міжурядовою Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування. Набрання чинності Конвенцією є важливим та довгоочікуваним кроком, який має внести нову динаміку в нашу двосторонню економічну співпрацю, відкрити нові перспективи для посилення інвестиційної співпраці. Відзначу також важливість повного виконання всіх положень Конвенції, включаючи положення про обмін сторонами фіскальною інформацією.

Ми маємо хороші показники торговельно-економічної співпраці при тому всьому, що ринок Люксембургу є компактним.

АрселорМіттал Кривий Ріг залишається найбільшим іноземним інвестором в Україні. Компанія «Арселор Міттал» прийшла на ринок України в 2005 році, викупивши Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». Нині на підприємстві впроваджується інвестиційна програма вартістю 1,2-1,5 млрд.дол.США на період до 2020-2021 рр. У модернізацію підприємства планується інвестувати 1,5 млрд.дол.США протягом наступних п’яти років. Підприємство забезпечує 24 тисячі робочих місць.

В той же час ми прагнемо знайти інші сфери, в яких реалізувати проекти взаємно вигідної співпраці з люксембурзькою стороною. Зокрема, український флагман у сфері літакобудування компанія «Антонов» із зацікавленістю відгукнулася на пропозицію авіакомпанії «Cargolux Airlines» започаткувати співпрацю. Ми хочемо дослідити перспективи двосторонньої співпраці у сфері кібербезпеки, космосу.

Люксембург є важливим партнером України як по двосторонній лінії, так і в контексті нашої взаємодії з Європейським Союзом. Рішення Європейського Союзу щодо лібералізації візового режиму з Україною, а також факт набрання чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС (1 вересня 2017  року) наближають Україну до реалізації її європейських прагнень.

Україна та Люксембург можуть пишатися чудовим рівнем співпраці в рамках міжнародних організацій, і насамперед в ООН. У цьому зв’язку наведу лиш один з численних прикладів. Два роки поспіль (у 2016-2017 роках) Люксембург приєднувався до кола співавторів внесеного Україною проекту резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)». Це дуже важливо для нас, і тому ми високо цінуємо солідарність і міцну підтримку, надану Україні Люксембургом в таких життєво важливих питаннях, як захист територіальної цілісності та національного суверенітету.

http://www.agefi.lu/Fax.aspx?date=25-01-2018&fax=4354 

МЗС в соціальних мережах

   

> Всі акаунти в соцмережах


 

 

 

 

 

10 facts on Russian military aggression against Ukraine

 

On Ukraine in English

 

Inform about your experience with Ukrainian consul

 

Let my people go

 

My Ukraine is project website

 

Ukraine: Fight for Independence

 

Proof of Fakes