Шановний пане міністре,
Ваші Високоповажності Посли Литовської Республіки,
Перш за все, я дякую моєму дорогому другу Габріеліусу за запрошення виступити на щорічній зустрічі литовських дипломатів. Я радий цій можливості звернутися до моїх литовських колег і висловити свою повагу та вдячність за литовську підтримку.
Протягом багатьох років ви попереджали світ про загрозу, яку становить режим Путіна. Ви казали неприємні, але правдиві речі європейським колегам, а вони здебільшого відповідали, що ви перебільшуєте. Але ви були праві.
Ви допомогли нам летальною зброєю ще до початку повномасштабного вторгнення. Ви надали нам значну військову підтримку негайно - коли багато інших вагалися, боялися чи вичікували. Ви прийняли наш біль і боротьбу як свою власну. Ви одразу назвали війну війною, а Росію - агресором. Ви наголосили, що на полі бою в Україні вирішується доля Європи і всього демократичного світу. Все це зробили ви, і ми завжди будемо вдячними за це.
Трохи більше тижня тому Литва відсвяткувала День своєї державності. Те, що сьогодні Литва є сильною, демократичною, сучасною європейською державою - це значною мірою заслуга литовських дипломатів, минулих поколінь і тих, хто сьогодні присутній у цій залі.
Сьогодні День Української державності. Ми боремося за найцінніше, що є в людства - свободу і мир - і ніколи не маємо поступатися цими цінностями. Перемога України буде перемогою всіх миролюбних народів над самою ідеєю про панування сили.
Литовці були і залишаються пліч-о-пліч з українцями. Ми глибоко вдячні Литві, яка довела своє лідерство у підтримці України. 1,2 мільярда євро допомоги, 2% національного ВВП, більше половини з яких виділяється на оборонні потреби України. Про це знає майже кожен українець.
Ми також знаємо про великі серця литовців, які гостинно прийняли тисячі українських жінок і дітей. А також про численні кампанії зі збору коштів, одна з яких триває цими днями. Ми вдячні за все, що ви зробили і робите для нас.
Україна та Литва мають цілу низку пріоритетів порядку денного задля розвитку нашого стратегічного партнерства, яке зосереджене на питаннях війни та післявоєнного відновлення. Вони викладені в Угоді про співробітництво у сфері безпеки, яка була підписана в Брюсселі 27 червня. Я вдячний вашій урядовій команді, яка працювала над нею. Це одна з найсильніших з 22 безпекових угод, які ми уклали до цього часу.
Впевнений, що реалізація наших двосторонніх пріоритетів відповідає не лише інтересам наших двох країн. Сьогодні Європа постає перед зовнішніми викликами, головним з яких є не лише російська збройна агресія проти України, але й загалом російська гібридна агресія проти Європи. У цьому контексті нам необхідно зміцнювати формат співпраці "Скандинавські країни - країни Балтії - Україна", який вже довів свою ефективність. Вертикальна Балто-Чорноморська вісь співпраці є запорукою стабільності та розвитку для наших двох країн та регіону в цілому.
Кремль не має наміру припиняти свою загарбницьку війну проти України. Вранці 8 липня Росія випустила понад 40 ракет різних типів по Україні. Однією з цілей була дитяча лікарня "Охматдит" у Києві. Ціллю Росії були українські діти. Це ще один доказ того, що це геноцидна війна. Я щиро вдячний литовському уряду за рішення виділити 1 мільйон євро на відновлення лікарні "Охматдит".
Ще одним жахливим фактом є те, що російська ракета Х-101, яка влучила в лікарню, містить десятки компонентів, вироблених в країнах НАТО. Ми повинні це зупинити. Ми повинні перекрити потік критично важливої мікроелектроніки, яку Росія використовує для вбивств.
Путін загрожує не лише Україні, але й усьому міжнародно-правовому порядку. Він говорить про Шанхайську організацію співробітництва і БРІКС як про основи нового світового порядку, нав'язуючи нову архітектуру співпраці, яка, за його словами, "покликана замінити застарілі євроцентричну і євроатлантичну моделі".
Не можу не згадати травневі спроби Росії перекроювати морські кордони в Балтійському регіоні. Це ще один доказ того, що агресивна та ревізіоністська політика Росії становить загрозу для безпеки сусідніх держав та всієї Європи.
Хоробрість і самопожертва українців дали Європі довгострокову перевагу, зокрема можливість подальшого нарощування виробництва боєприпасів для допомоги нашим Силам оборони. Якщо Захід не скористається цією можливістю, він зрештою опиниться під прицілом Росії.
Будь-які сигнали з боку демократій про небажання конфронтації з Росією лише підживлюють готовність Путіна до подальшої ескалації. Надання Україні допомоги в нинішніх обсягах лише для того, щоб не програти, обмеження використання західних озброєнь і заплющення очей на російські ракети і безпілотники, що пролітають над країнами-членами ЄС і НАТО або навіть до них, - цього достатньо лише для утримання статус-кво. Але Україні потрібна зброя для перемоги - це той вектор, якого дотримуємося ми, нарощуючи виробництво зброї, і той, якого мають дотримуватися наші партнери.
За останні два з половиною роки ніщо так не шкодило українським військовим зусиллям, як концепція "контрольованої ескалації". Іншими словами, горезвісний "страх ескалації" серед партнерів. Ми натикалися на цей страх щоразу, коли потрібно було ухвалювати критично важливі рішення. Зрештою, всі вони були ухвалені. І жодної ескалації на відбувалося після них. Але ірраціональний страх залишався.
Разом нам потрібно подвоїти зусилля, щоб переконати наших партнерів позбутися цього страху. Путіну не потрібні жодні причини для ескалації. Він діє, виходячи з припущення, що Захід слабкий і наляканий. Він керує ескалацією. Натомість Захід має ухвалити складне рішення: перехопити ініціативу і змусити Путіна боятися свого наступного кроку, а не навпаки.
Лише так ми можемо змусити Путіна переосмислити свою стратегію і обрати мир, а не війну. Немає нічого більш наївного, ніж спроби західних інтелектуалів прочитати думки Путіна. Ця логіка припускає, що певні поступки можуть бути достатніми для його заспокоєння. Немає нічого більш нереалістичного. Припиніть читати думки Путіна, там немає що читати. Це наша порада тим в європейських та інших столицях, хто намагається це робити. Замість цього протиставте Путіну силу. Змусьте його боятися і поважати Захід. Змусьте його змінити свої розрахунки.
В умовах гібридної агресії Росії та відвертих погроз Путіна є нагальна потреба в єдності, рішучості, вірі в нашу перемогу та усвідомленні, що результат цієї війни визначатиме долю майбутніх поколінь. Україна має отримати все необхідне - вчасно і в достатній кількості.
Я дякую Литві та усім вам за те, що ви це розумієте та працюєте над досягненням цієї мети.
Найбільш нагальними потребами України є системи протиповітряної оборони, включаючи додаткові системи Patriot, літаки F-16, боєприпаси та далекобійна артилерію.
Нам також потрібне рішення про підтримку використання Україною західних озброєнь проти законних військових цілей у Росії, насамперед її аеродромів. Ми повинні знищувати російські бомбардувальники до того, як вони скидають смертоносні керовані авіабомби на наші позиції, міста та громади. Це значно послабить російський повітряний терор. Буду вдячний за вашу допомогу в переконанні партнерів у потребі зробити це рішення реальністю.
Інший важливий крок - дозволити використання можливостей НАТО для захисту принаймні частини українського неба на заході країни. Збиття смертоносних російських ракет і безпілотників не робить інші держави сторонами конфлікту. Це гуманітарна місія. Нам потрібна ця рішучість.
Я дякую вам, міністре Ландсбергіс і шановні посли, за те, що ви завжди надсилаєте потужні сигнали нашим партнерам і союзникам в НАТО і ЄС. Те, до чого закликають Президент, Уряд і Сейм Литви, може когось дратувати, когось пробуджувати або провокувати на критику, але ніхто не залишається байдужим. Те, що вчора здавалося неможливим, сьогодні є реальністю. Роль Литви в досягненні цього була і залишається ключовою.
Я вдячний Литві за підтримку і практичні кроки на шляху до членства України в ЄС і НАТО. Дякую всім послам Литви в країнах ЄС і НАТО за роботу з партнерами для наближення нашого вступу до обидвох організацій, який буде гарантією стратегічної безпеки в Європі.
Ми також вдячні Литві за те, що вона застерігає інших партнерів не вірити заявам Кремля про буцімто готовність до переговорів. Всеосяжний, справедливий і тривалий мир для України може бути досягнутий лише на основі Формули миру. Я ціную підтримку всіх її пунктів, готовність допомогти реалізувати ті з них, які Литва визначила як пріоритетні, а також зусилля, спрямовані на залучення якомога більшої кількості країн на найвищому рівні до участі в першому Глобальному саміті миру.
Саміт пройшов з великим успіхом. Ми довели, що світ може об'єднатися заради відновлення повної сили Статуту ООН та відновлення миру для України. Глобальна присутність на заході стала чітким сигналом для Росії, що світ не підтримує її загарбницьку війну і бореться за справедливий мир.
Зараз ми організовуємо групи для роботи над розробкою та узгодженням планів по кожному пункту Формули миру - для досягнення справедливого завершення війни. Для цього нам потрібно об'єднати наші зусилля. Я сподіваюся на подальшу плідну співпрацю з Литвою задля підготовки спільних засад на шляху до миру відповідальними державами, які поважають Статут ООН.
Я дякую всім вам, шановні посли Литви, за спільну роботу з українськими колегами в Африці, Азії та Південній Америці. Ваша робота в регіонах за межами Європи та Північної Америки є надзвичайно важливою. На відміну від деяких інших європейських країн, ні Україна, ні Литва не мають колоніального контексту в нашій роботі з цими країнами. Це цінний актив, який ми повинні використовувати повною мірою. Я заохочую вас посилити зусилля та розповідати партнерам за межами Європи історію російського колоніалізму проти наших двох народів.
Шлях до примусу Росії до миру все ще пролягає через поле бою. Війна триває, і попереду ще довгий шлях. Ми будемо продовжувати боротися. Ми віримо в нашу перемогу.
Перемога України у цій війні завдасть путінському режиму такого удару, від якого він не зможе оговтатися. Разом ми відновимо міжнародний порядок, заснований на повазі до міжнародного права та Статуту ООН.
Шановні колеги, ще раз дякую вам. І я вже втратив рахунок, скільки разів я сказав “дякую” у цій промові. Здається, більше разів, ніж у будь-якій іншій. Але це цілком заслужено.
І насамкінець хочу подякувати вам за те, що ви належите до дуже вузького кола дипломатів у світі, які не використовують у своїй дипломатичній лексиці слова "неможливо". Саме в цьому полягає і наша воєнна дипломатія. І мені приємно бачити, що ми з вами поділяємо цей принцип. Наша історія навчила нас, що ті, хто вважають, що щось неможливо, не можуть допомогти нам захистити себе. Саме тому ми не можемо вживати таке слово. Все можливо.
Дякую, що ви з нами до нашої спільної перемоги!
Слава Україні! Слава Литві! І за все - велика, велика подяка.