Ключові питання та відповіді про російську агресію
1. Коли і як розпочалася російська агресія проти України?
Спланована заздалегідь збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції збройних сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова.
Здійснивши тимчасову окупацію і далі спробу незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Кремль перейшов до наступного етапу – війни на українському Донбасі. Підрозділи російського спецназу та інших збройних формувань РФ, російські військові «у відпустці» та військові радники захопили місцеві органи влади, поліцейські відділки, військові об’єкти України в окремих районах Донецької і Луганської областей України.
Ні досягнуті в подальшому за посередництва ОБСЄ, а також Німеччини і Франції Мінські домовленості, які з першого ж дня не виконувалися Росією, яка не припинила свою агресію та бойові дії, ні зустрічі у «Нормандському форматі» не призвели до звільнення української території від тимчасової російської окупації. Замість реалізації досягнутих домовленостей РФ намагалася замінити процес мирного врегулювання наданням т.зв. «особливого статусу» тимчасово окупованим територіям Донецької та Луганської областей.
Розпочавши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні норми й принципи міжнародного права, низку двосторонніх і багатосторонніх договорів та угод.
Важливим елементом протидії агресору стали спільні політико-дипломатичні зусилля міжнародного співтовариства. У рамках міжнародних організацій та на двосторонньому рівні були прийняті численні документи та рішення на підтримку територіальної цілісності України у рамках міжнародно визнаних кордонів.
Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-окупанта стали політичні та економічні санкції, які були спрямовані на те, щоб примусити РФ сісти за стіл переговорів. Водночас, реального бажання врегулювання збройного конфлікту політико-дипломатичним шляхом з боку РФ світ так і не побачив.
2. Що сталося 24 лютого 2022 року?
Починаючи з листопада 2021 року, Російська Федерація активно накопичувала війська на кордоні з Україною на російській та білоруській території, а також на тимчасово окупованих територіях України, при цьому керівництво РФ запевняло у відсутності будь-яких намірів атакувати Україну.
21 лютого 2022 року Росія офіційно «визнала» «державами» створені в окремих районах Донецької та Луганської областей України терористичні утворення «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка».
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабний військовий напад на Україну – президент РФ оголосив про початок т.зв. «спеціальної військової операції» під приводом здійснення т.зв. «демілітаризації та денацифікації України». Після цього, близько четвертої години ранку, були нанесені ракетні удари по всій території України, а російські війська здійснили неспровоковане широкомасштабне військове вторгнення на територію нашої держави, наступаючи з території РФ, Білорусі та тимчасово окупованого Кримського півострова та окремих районів Донецької та Луганської областей.
Народ України дав гідну відсіч агресорові вздовж усієї лінії фронту. Активний спротив з боку Збройних Сил України, сил територіальної оборони та українських громадян спричинив значні втрати російських окупантів та зламав плани Кремля щодо здійснення «бліцкригу», захоплення Києва та ключових міст і зміни влади в Україні.
3. Події на фронті після початку повномасштабного вторгнення
Вже наприкінці березня 2022 року російські загарбники були вибиті від столиці України та з територій Чернігівської і Сумської областей. Підтримка держав-партнерів дозволила українським воїнам зірвати плани російського командування щодо окупації всієї території Донецької та Луганської областей у рамках весняно-літнього наступу. В результаті контрнаступальних операцій восени 2022 року Збройні Сили України звільнили від окупації значні території Херсонської та Харківської областей. В рамках зимово-весняної кампанії 2023 року російський наступальний потенціал був виснажений в боях за Бахмут. Тривають військові операції, метою яких є остаточне вигнання окупантів з української землі.
На початковому етапі широкомасштабного вторгнення Росією було залучено до агресії близько 330 тисяч осіб – військовослужбовців збройних сил та Національної гвардії Росії, а також незаконних збройних формувань, які діють під виглядом приватних військових компаній.
Невдачі на лінії фронту змусили російське керівництво 21 вересня 2022 року оголосити т.зв. «часткову мобілізацію» задля поповнення виснажених в боях підрозділів. Окрім цього, російський режим дозволив незаконним збройним формуванням (т.зв. «ПВК Вагнера») вербування бійців в місцях позбавлення волі, спрямовуючи на лінію фронту тисячі злочинців.
4. Порушення Росією норм міжнародного права
З першого дня агресії Росія порушує правила ведення війни і норми міжнародного права та масово чинить воєнні злочини та злочини проти людяності, вбиваючи цивільних, руйнуючи інфраструктуру та депортуючи населення.
Ситуація суттєво погіршилась після початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. На звільнених від окупації територіях зафіксовані масштабні злочини проти цивільних осіб, здійснені російськими військами.
Особливо жахливими є злочини російських окупантів проти українських дітей. Лише за підтвердженими даними, сотні з них загинули і більше тисячі були поранені. Російська сторона активно здійснює незаконну депортацію десятків тисяч дітей з тимчасово окупованих територій України – цілеспрямований характер цих дій підтвердив Міжнародний кримінальний суд, видавши 17 березня 2023 року ордер на арешт президента РФ та російської уповноваженої з прав дитини.
Починаючи з осені 2022 року, російське командування активно застосовувало ракетне озброєння та дрони-камікадзе для ударів по об’єктах критичної інфраструктури України, намагаючись зокрема знищити в зимовий сезон українську енергосистему та позбавити мирне населення електроенергії, водопостачання та опалення.
6 червня 2023 року російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, що стало черговим актом державного тероризму з боку РФ та призвело до небаченої гуманітарної та екологічної катастрофи на півдні України.
З 4 березня 2022 року залишається окупованою військами РФ найбільша в Європі Запорізька АЕС. Російська сторона свідомо порушує принципи ядерної безпеки, розмістила озброєння в приміщеннях і на території АЕС та продовжує безвідповідальну риторику як важіль ядерного шантажу України і світу, створюючи найсерйозніші загрози для глобальної безпеки.
При цьому російська влада веде активну інформаційну війну, застосовує пропаганду та дезінформацію для приховування та виправдання своїх злочинів.
Наразі Росія тимчасово захопила та утримує близько 1/5 території України. Кремль намагався «легітимізувати» окупацію, організувавши 23-27 вересня 2022 року пропагандистське дійство під назвою «референдуми» на тимчасово окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Луганської та Донецької областей України. Як і у випадку з Автономною Республікою Крим та містом Севастополь, ці протизаконні дії не мають жодної сили, не несуть наслідків для міжнародно визнаних кордонів України та є нікчемними з юридичної точки зору.
5. Вплив і наслідки війни РФ проти України на європейську та світову безпеку
Війна Росії проти України є не стільки регіональним, скільки цивілізаційним конфліктом. Демократична Україна веде війну за незалежність проти російського неоколоніалізму, який уособлений авторитарним режимом, що відкидає право на існування самостійної української нації. Україна захищає увесь ліберально-демократичний світ від спроб ревізіонізму існуючого світового порядку, базованого на верховенстві права. Натомість Росія прагне змінити баланс сил, застосовуючи принцип права сили.
Російський рашизм є реінкарнацією німецького нацизму – обидві ідеології використовують імперський шовінізм, зверхність до інших націй. В Росії заборонені пацифістські гасла й насаджується культ збройних сил та війни. Верховна Рада України схвалила 2 травня 2023 року Заяву «Про використання політичним режимом Російської Федерації ідеології рашизму, засудження засад і практик рашизму як тоталітарних і людиноненависницьких».
Основна мета військових та гібридних зусиль Кремля – не лише відновити власну сферу впливу у Східній Європі, а й зруйнувати єдність, послабити та дискредитувати багатосторонні інституції Демократичного світу, передусім ЄС та НАТО. Саме рух України в напрямку інтеграції до зазначених структур був використаний РФ як формальний привід для початку повномасштабних бойових дій проти України.
Росія продовжуватиме агресивну політику по відношенню до країн Балто-Чорноморського регіону, застосовуючи ядерний шантаж, з метою досягнення цілей реваншу проти Заходу за поразку у холодній війні. Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН, а отже агресія проти України руйнує базові засади роботи цієї структури – адже один постійний член РБ може використати право вето у власних інтересах. ООН гостро потребує системної реформи, аби запобігти негативним сценаріям.
Вторгнення Росії в Україну дестабілізувало глобальні логістичні ланцюги. Наслідки військових дій, обстріли сільськогосподарської та транспортної інфраструктури, блокування роботи чорноморських портів України, окупація українських портів на Чорному і Азовському морях, злочини проти довкілля загрожують глобальною продовольчою кризою в світі. Російські ядерні погрози та шантаж, а також мілітаризація тимчасово окупованої Запорізької АЕС провокують катастрофу загальносвітового масштабу. Російська агресія проти України заохочує інші держави-реваншисти спробувати змінити існуючий світовий порядок силовим шляхом, що може призвести до ескалації численних конфліктів у різних регіонах світу.
6. Цілі України у війні та після неї
Україна прагне до повного звільнення всіх окупованих територій, відновлення суверенітету та територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах, включно з тимчасово окупованими в 2014 році частинами Донецької та Луганської областей, Автономною Республікою Крим та містом Севастополь.
Росія має сплатити компенсації за завдані Україні масові руйнування. Військові злочинці повинні понести відповідальність за злочини, скоєні під час російської агресії, а вище політичне та військове керівництво РФ – за злочин агресії як такий.
Україна має набути членство в НАТО і отримати чіткі та дієві міжнародно-правові гарантії безпеки. Росія має бути позбавлена спроможностей до збройної агресії у майбутньому.
Україна створить умови для добровільного повернення населення на території, з яких люди були змушені виїхати через військову агресію Росії.
Реалізації цих цілей та відновленню всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні та безпеки для всього світу сприятиме втілення в життя Формули миру, запропонованої Президентом України Володимиром Зеленським 15 листопада 2022 року на Саміті Групи Двадцяти. Пункти Формули миру були відображені в резолюції A/RES/ES-11/6 «Принципи Статуту ООН, що лежать в основі всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні», схваленій Генеральною Асамблеєю ООН 23 лютого 2023 року переважною більшістю голосів (141).