Європейська комісія «За демократію через право» (враховуючи місце проведення засідань відома також як «Венеціанська Комісія») - консультативний орган Ради Європи з питань конституційного права.
Рішення про створення Комісії схвалили на Європейській конференції міністрів закордонних справ у Венеції у січні 1990 року.
Діяльність Комісії регулюється її Статутом, затвердженим Комітетом міністрів Ради Європи у 1990 році (із подальшими змінами).
Від початку заснування Комісії її членами могли стати лише держави- члени Ради Європи. Проте у лютому 2002 року Часткова угода була відкрита для приєднання держав-нечленів цієї міжнародної організації, включаючи держави, які географічно розташовані за межами європейського континенту. Це призвело до значного зростання кількості учасників.
Наразі сторонами Часткової угоди є 61 держава світу, у тому числі всі 46 держав-членів Ради Європи та квазідержавні утворення (Косово).
До складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або зробили свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук.
Головою Венеціанської комісії з грудня 2021 року є Клер БЕЙЗІ МАЛАУРІ (Франція).
Діяльність Комісії охоплює такі сфери:
До компетенції Комісії належать:
Комісія може проводити дослідження з власної ініціативи та, у разі необхідності, може розробляти проекти законів, рекомендацій та міжнародних договорів. Пропозиції Комісії можуть обговорюватись і прийматись статутними органами Ради Європи (ст. 2 Статуту Комісії).
Комісія має право надавати висновки за запитом Парламентської Асамблеї Ради Європи, Генерального секретаря Ради Європи або будь-якої держави-члена цієї міжнародної організації. Органи Ради Європи, окремі держави-члени РЄ та держави-сторони Часткової угоди можуть звертатися до Комісії з метою проведення юридичної експертизи тих чи інших актів конституційного, цивільного, міжнародного та інших галузей права.
Рішення Комісії не є юридично зобов’язуючими та мають консультативний характер. Проте такі висновки переважно враховуються органами державної влади при підготовці остаточних текстів актів конституційного законодавства.