Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією.
Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, спрямованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.
Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.
До набуття членства в РЄ Україна стала стороною декількох конвенцій цієї Організації, зокрема Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, Рамкової конвенції про захист національних меншин.
15 вересня 1995 р. у Києві відкрили Центр інформації та документації РЄ, на базі якого у 2001 р. створили Бюро інформації РЄ в Україні.
26 вересня 1995 р. Парламентська асамблея РЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок Парламентської асамблеї (ПА) РЄ № 190 (1995).
19 жовтня 1995 р. Комітет міністрів РЄ ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом Організації.
9 листопада 1995 р. відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у Страсбурзі на площі перед Палацом Європи підняли Державний прапор України.
Відповідно до Статуту РЄ Україна представлена у головних органах РЄ.
Міністр закордонних справ нашої країни відстоює інтереси держави у Комітеті міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ)– керівному органі цієї Інституції.
Постійне представництво України при Раді Європи забезпечує участь нашої держави у повсякденній роботі КМРЄ, його робочих органів та надає сприяння всім представникам нашої держави, що задіяні у співробітництві в рамках Ради Європи.
У Парламентській асамблеї Ради Європи наша держава представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників).
До складу делегації України у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи (Конгрес) входять 24 представники України (12 основних членів та 12 їх заступників).
Суддею Європейського суду з прав людини від України є Микола Гнатовський, 26 квітня 2022 року він був обраний Парламентською асамблеєю Ради Європи на посаду судді ЄСПЛ строком на дев’ять років, а 27 червня 2022 року, Микола Гнатовський склав присягу у якості судді ЄСПЛ від України.
Україна активно долучається до розбудови договірно-правової бази Ради Європи (договори, підписані і ратифіковані нашою державою).
Важливим етапом співпраці України в рамках РЄ було головування нашої держави в Комітеті міністрів Ради Європи у травні-листопаді 2011 року, що відбулось вперше за роки членства України в Організації.
Програма Українського головування базувалась на трьох основних пріоритетах: захист прав дітей, права людини та верховенство права в контексті демократії і стабільності в Європі, а також зміцнення та розвиток місцевої демократії.
На період українського головування припала найбільш активна фаза другого етапу реформи Ради Європи, основною метою якої було визначення стратегічних пріоритетів Ради Європи на поточне десятиліття та їх практична реалізація на основі застосування нових інструментів і методів діяльності Організації.
Україна співпрацює з Радою Європи у процесі проведення нагальних внутрішніх реформ. Для забезпечення практичної підтримки Рада Європи застосовує усі наявні у неї інструменти, насамперед експертний потенціал Венеціанської Комісії, конвенційні механізми, результати моніторингової діяльності ПАРЄ та Конгресу.
Одним із важливих інструментів РЄ у цій діяльності є плани дій РЄ для України, які передбачають потужну експертну допомогу, а також механізми контролю за реальним втіленням реформ у нашій державі (зокрема, Керівний комітет з питань імплементації проектів у рамках Плану дій).
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, План дій Ради Європи для України на 2018-2022 р. було переглянуто та скориговано з урахуванням необхідності переспрямування виділених донорами ресурсів на покриття нагальних гуманітарних потреб нашої країни.
Від початку збройної агресії росії проти України майданчик Ради Європи став важливим місцем протидії цій агресії, як в політичному, так і в юридичному вимірах.
Українській стороні вдалося домогтися ухвалення низки рішень Комітету міністрів РЄ, якими засуджується незаконна анексія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (Україна) Російською Федерацією; рф закликається дотримуватися усіх своїх зобов'язань відповідно до міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, включаючи Європейську конвенцію з прав людини, а також принципів та стандартів Ради Європи; від рф вимагається вжити всіх необхідних заходів для дотримання прав людини в Криму та негайного припинення всіх порушень цих прав, включаючи заперечення свободи вираження поглядів, свободи мирних зборів, свободи релігії та переконань, дискримінаційні заходи та практики, довільні затримання, катування та інші жорстокі, нелюдські або принизливі види поводження та репресії проти осіб, що належать до меншин, включаючи кримських татар, а також українців та осіб, які належать до інших етнічних та релігійних груп. Висновки Венеціанської Комісії створили фундамент для вироблення чіткої і консолідованої міжнародно-правової позиції України щодо проблеми статусу окупованих територій та їх подальшого звільнення.
Йдеться, зокрема про визнання таким, що не відповідає конституційним принципам України рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо проведення т.зв. референдуму з питання приєднання до рф. Крім того Венеціанська Комісія визнала проект федерального конституційного закону «Про порядок прийняття в Російську Федерацію і утворення у її складі нового суб’єкта Російської Федерації» таким, що не відповідає нормам міжнародного права.
Обидва рішення ухвалені під час 98-го пленарного засідання ВК (Венеція, 21-22 березня 2014 р.).
Ці висновки, поряд із рішеннями статутних органів Ради Європи та інших міжнародних організацій, заклали юридичні підвалини для обмежувальних заходів (санкцій), що сьогодні застосовуються до рф у зв’язку із незаконною анексією Криму.
11 травня 2021 року Комітетом міністрів Ради Європи було ухвалено ініційоване Україною рішення «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)» в якому:
З початку повномасштабної агресії рф проти України, 24 лютого 2022 року в рамках Ради Європи було задіяно механізми для реагування Організації на агресію однієї з держав-членів РЄ проти іншої. Українській стороні вдалось заручитись підтримкою держав-членів РЄ і вже 25 лютого 2022 року відбулося засідання Спільного комітету КМРЄ та ПАРЄ з метою обговорення застосування процедури згідно статті 8 Статуту Ради Європи щодо позбавлення рф прав участі в статутних органах РЄ.
15 березня 2022 року депутати ПАРЄ проголосували за виключення росії з Ради Європи. Згідно з резолюцією КМРЄ №(2022)2 російська федерація за агресію проти України перестала бути членом Ради Європи з 16 березня 2022 року. У зв’язку з ухваленням резолюції про правові та фінансові наслідки припинення членства російської федерації ця країна з 23 березня 2022 року також перестала бути учасником усіх Розширених угод Ради Європи.
Серед важливих рішень РЄ стосовно України, прийнятих за останній період, слід відзначити ухвалене у червні 2022 р. рішення КМРЄ щодо ситуації з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна.
Зазначене рішення було ухвалене за результатами розгляду доповіді Генсекретаря, підготовленої на виконання ініційованого Україною у травні 2021 року рішення КМРЄ «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна».
Низка складних політичних і економічних процесів на європейському континенті, що розгортаються з 2014 р. призвели до кардинального перегляду Парламентською асамблеєю ставлення взаємодії з російською делегацією.
У квітні 2014 р. ПАРЄ запровадила санкції до делегації РФ, а у січні 2015 р. продовжила їх дію, це змусило російську сторону призупинити участь в роботі Асамблеї до червня 2019р.
Асамблея ухвалила низку резолюцій та рекомендацій, якими визнала, що усі дії росії, спрямовані на анексію Криму, стали відвертим порушенням норм міжнародного права, включно із Статутом ООН та Хельсінкським заключним актом ОБСЄ. Зафіксувала порушення Будапештського меморандуму та Статуту РЄ. Спростувала закиди Росії щодо утисків Україною російськомовних громадян.
Резолюції та рекомендації ПАРЄ не мають зобов’язуючого характеру, втім є важливими з точки зору здійснення інформаційного та політичного тиску на країну- агресора.
Схвалена Парламентською асамблеєю Ради Європи Резолюція № 2287 від 25 червня 2019 р. «Посилення процесу прийняття рішень Парламентською Асамблеєю щодо повноважень та голосування» стала неприпустимою поступкою російській федерації, яка з 2014 року здійснює збройну агресію проти України, грубо порушуючи норми і принципи міжнародного права, у тому числі Статуту Ради Європи. Суттєве послаблення санкційного механізму ПАРЄ, передбачене ухваленою резолюцією, відбулося на тлі відсутності жодних конструктивних кроків з боку російської федерації, кричущого невиконання цією країною взятих на себе зобов’язань, а також резолюцій ПАРЄ, схвалених у відповідь на російську агресію і спонукало її до продовження своєї агресивної політики.
Внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну, 15 березня 2022 р. ПАРЄ ухвалила Висновок 300 (2022) «Наслідки агресії російської федерації проти України». Асамблея вважає, що рф більше не може бути членом Ради Європи, тому пропонує КМРЄ закликати росію негайно вийти з Ради Європи, а у разі її невиходу, прийняти рішення про припинення членства рф в Організації.
Пріоритетним питанням, яке наразі розглядається в рамках ПАРЄ є Україна, зокрема під час Другої частини сесії 2022 року ПАРЄ було ухвалено дві резолюції і рекомендації «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» та «Агресія російської федерації проти України: забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини».
Ключовими положеннями резолюцій та рекомендацій є збільшення підтримки України з боку держав членів РЄ; припинення будь-яких поставок зброї, комплектуючих для російської військової промисловості та товарів подвійного призначення; надання підтримки людям, які залишають Україну; створення ad hoc міжнародного кримінального трибуналу для розслідування та покарання за злочин агресії, скоєний політичним і військовим керівництвом рф; використання активів громадян рф, на яких накладено санкції, у зв’язку з агресією рф проти України, після їх остаточної конфіскації, для відшкодування будь-якої шкоди Україні та її громадянам внаслідок агресії.
23 червня 2022 року Асамблея прийняла Резолюцію «Забезпечення відповідальності за збиття літака рейсу МН 17». В резолюції Асамблея підтримала позицію, згідно з якою «найпереконливішим сценарієм збиття рейсу MH17» є той, за яким літак був збитий російською ракетою «Бук», наданою військовим підрозділам, контрольованим рф. Асамблея заявила, що вражена «дезінформацією», поширеною російською владою щодо збиття рейсу Malaysia Airlines, яка спричинила біль і страждання родичам і друзям загиблих. ПАРЄ також закликала Європейський суд з прав людини розглянути питання про надання пріоритету заявам найближчих родичів жертв аварії.