• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • English
  • Français
  • Español
  • Português
  • العربية
Експортний контроль
Опубліковано 08 вересня 2020 року о 09:53

Україна є членом усіх міжнародних режимів експортного контролю.

Україна забезпечує неухильне дотримання зобов’язань за всіма режимами, що відповідає національних інтересам нашої держави та цілям нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних озброєнь та протидії тероризму. Ці зобов’язання реалізуються шляхом встановлення належного державного контролю за здійсненням міжнародних передач товарів військового призначення та товарів подвійного використання.

Основним актом національного законодавства у цій сфері є Закон України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Процедури державного експортного контролю за міжнародними передачами таких товарів в Україні повністю відповідають керівним принципам «Вассенаарської домовленості», Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи та регламентуються відповідними порядками, що затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 та від 28.01.2004 № 86.

У січні 2018 року Україна запровадила Єдиний список товарів подвійного використання, який відповідає Регламенту Ради ЄС № 428/2009 від 05 травня 2009 року про встановлення режиму Співтовариства щодо контролю експорту, передачі, посередництва та транзиту товарів подвійного використання.

Вассенаарська домовленість щодо контролю за експортом звичайних озброєнь та товарів і технологій подвійного використання (ВД) є міжнародною організацією.

ВД була створена з метою сприяння регіональній і міжнародній безпеці та стабільності, сприяючи прозорості та більшій відповідальності при передачі звичайних озброєнь та товарів і технологій подвійного використання, тим самим запобігаючи їхнім дестабілізаційним накопиченням. Держави-учасниці прагнуть за допомогою своєї національної політики забезпечити, щоб передача цих товарів не сприяла розвитку або розширенню військових можливостей, що підривають ці цілі, і не була переспрямована на підтримку таких можливостей. Метою є також не допустити придбання цих товарів терористами.

Рішення про передачу або відмову в передачі будь-якого предмета є виключною відповідальністю кожної держави-учасниці. Усі пов’язані з участю у ВД заходи вживаються відповідно до національного законодавства і політики та реалізуються, виходячи з національних настанов.

Представники держав-учасниць регулярно проводять зустрічі у Відні, де створені штаб-квартира і Секретаріат ВД.

Пленарне засідання ВД є органом, що приймає рішення. Пленуми, в яких беруть участь представники всіх держав-учасниць, зазвичай проводяться раз на рік, як правило, у грудні. Посада голови пленарного засідання підлягає щорічній ротації серед країн-учасниць. Усі рішення пленарного засідання приймаються консенсусом.

Пленарне засідання створює допоміжні органи для підготовки рекомендацій щодо прийняття рішень на пленумі та проводить спеціальні засідання для консультацій з питань, пов’язаних з функціонуванням ВД. Наразі основними допоміжними органами ВД є: Робоча група із загальних (політичних) питань (РГЗП), що займається питаннями, пов’язаними з політикою, та Група експертів (ЕГ), що займається питаннями, які стосуються списків контрольованих товарів. Щорічно проводиться засідання представників з питань ліцензування та правозастосування.

Керівні документи, а також контрольні списки ВД розміщено в Інтернеті за адресою: https://www.wassenaar.org/.

Періодично скликаються засідання Контактного пункту у Відні під керівництвом Голови ВД для сприяння міжсесійному інформаційному обміну та комунікації між державами-учасницями і Секретаріатом.

Україна стала однією з держав-засновниць ВД у липні 1996 року. У 2002 році Україна забезпечила успішне головування на Пленумі цього режиму. Україна на регулярній основі розповсюджує серед держав-учасниць Режиму відповідну обмінну інформацію.

Станом на 2021 рік учасницями ВД є 42 держави, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Індія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканська Республіка, Польща, Португалія, Республіка Корея, Російська Федерація, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція та Японія.

Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ) був створений у 1987 році з ініціативи США в рамках політики нерозповсюдження ядерної зброї.

Україна з 1993 року забезпечує контроль за міжнародними передачами товарів, що відносяться до ракетно-космічної сфери. 24 липня 1998 року наша держава стала членом РКРТ та на регулярній основі бере участь у засіданнях робочих органів режиму та Пленарних засіданнях його держав-учасниць.

Метою створення цього режиму є обмеження ризику розповсюдження ракет, закінчених ракетних систем, безпілотних літальних апаратів та технологій створення систем, які спроможні доставити корисне навантаження 500 кг на відстань, більшу за 300 км, а також систем, які можуть бути носіями зброї масового знищення.

Контроль у рамках РКРТ застосовується до деяких закінчених ракетних систем (включаючи балістичні ракети, космічні ракети-носії та зондуючі ракети) та систем безпілотних літальних апаратів (включаючи крилаті ракети, БПЛА та дистанційно пілотовані апарати). Партнери також визнають важливість контролю за передачами ракетних технологій, не порушуючи законної торгівлі, і визнають необхідність посилення ефективності режиму шляхом співпраці з країнами, що не є членами режиму.

Режим базується на дотриманні загальних рекомендацій щодо експортної політики, що застосовуються до загального переліку контрольованих товарів, включених до Додатку обладнання, програмного забезпечення і технологій РКРТ. Режим, як група, не приймає рішень про ліцензування експорту. Окремі партнери відповідають за імплементацію Керівних принципів і Додатку на основі суверенного національного рішення та відповідно до національного законодавства і практики.

Держави-члени РКРТ, здійснюючи внесок у спільну безпеку, прагнуть заохочувати всі країни дотримуватися Керівних принципів РКРТ щодо передачі ракет і пов’язаних з ними технологій. Країна може вирішити дотримуватися Керівних принципів РКРТ, не беручи зобов’язань стати членом режиму.

Партнери РКРТ регулярно обмінюються інформацією з питань національного ліцензування експорту в цілях ракетного нерозповсюдження в контексті досягнення загальних цілей цього режиму. Пленарне засідання РКРТ проводиться щорічно, головування здійснюється на ротаційній основі. Крім того, міжсесійні консультації проводяться щомісяця у рамках засідань Контактного пункту в Парижі, а засідання Групи технічних експертів скликаються за спеціальними процедурами. РКРТ не має власного секретаріату; розповсюдження робочих документів режиму здійснюється через Контактний пункт, функції якого виконує Міністерство закордонних справ Франції.

Керівні принципи, а також контрольні списки РКРТ розміщено в Інтернеті за адресою: https://mtcr.info/.

Станом на 2021 рік учасницями РКРТ є 35 держав, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Велика Британія, Греція, Данія, Індія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканська Республіка, Польща, Португалія, Республіка Корея, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

У 1968 році набув чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), який затвердив принципи нездійснення передачі ядерної зброї іншим державам, а також протидії її виробництву чи придбанню.

Деякі держави-учасниці створили неформальні об’єднання для проведення спільних дій щодо протидії розвитку ядерних програм державами, які не дотримуються відповідних принципів ядерного нерозповсюдженнях. Ці неформальні об’єднання отримали назви Комітет Цангера (КЦ) та Група ядерних постачальників (ГЯП).

Зокрема, у 1978 році була створена ГЯП як неформальне об’єднання держав-постачальників ядерних матеріалів (Велика Британія, Канада, СРСР, США, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Японія), які досягли домовленості щодо спільних принципів експорту “ядерно чутливих” товарів, та прагнуть запобігти придбанню ядерної зброї країнами, не визначеними ДНЯЗ як ядерні. Керівні принципи ГЯП опубліковані у документі МАГАТЕ INFCIRC/254 та охоплюють промислові товари, що можуть бути використані для створення ядерної зброї. Керівні принципи ГЯП вперше були схвалені у 1992 році, що стало значним внеском у міжнародну систему експортного контролю.

Національний контроль за товарами подвійного використання “ядерного” напрямку здійснюється в Україні починаючи з 1993 року. Україна набула членства в ГЯП у квітні 1996 року, коли вперше взяла участь у засіданнях цього режиму в м. Буенос-Айрес (Аргентина). Делегації з українських фахівців на постійній основі беруть участь у засіданнях експертних та консультативних груп режиму та Пленарних засіданнях ГЯП з метою обговореннях питань щодо внесення змін та доповнень до Керівних принципів та відповідних Контрольних переліків ГЯП.

Керівні принципи, а також контрольні списки ГЯП розміщено в Інтернеті за адресою: https://www.nuclearsuppliersgroup.org/en/.

Станом на 2021 рік учасниками ГЯП є 48 держав, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Бразилія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Китай, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Південно-Африканська Республіка, Польща, Португалія, Республіка Корея, Російська Федерація, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

Комітет Цангера був створений у 1974 році. Україна також є членом Комітету Цангера, починаючи з 1996 року.

Комітет Цангера був створений групою держав-учасниць ДНЯЗ та став початковим елементом у створенні міжнародної системи контролю за “ядерним” експортом, узгодивши “вихідний перелік” (Trigger list), який держави-учасниці застосовують у національних системах експортного контролю. Завдяки цьому було створено список товарів і технологій, чутливих у контексті розповсюдження ядерної зброї, та досягнуто домовленості щодо контролю міжнародних передач таких товарів.

Комітет Цангера проводить засідання двічі на рік. Інформація щодо діяльності КЦ розміщена в Інтернеті за адресою: http://zanggercommittee.org/

Станом на 2021 рік учасниками Комітету Цангера є 39 держав, а саме: Аргентина Австралія, Австрія, Бельгія, Білорусь, Болгарія, Казахстан, Канада, Китай, Хорватія, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ірландія, Італія, Японія, Республіка Корея, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Словаччина, Словенія, Південно-Африканська Республіка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Великобританія та Сполучені Штати Америки.

Міжнародний режим експортного контролю «Австралійська група» (АГ) було створено у 1985 році, коли світова спільнота висловила занепокоєння використанням хімічної зброї під час ірано-іракської війни 1980-1988 рр., для запровадження країнами-учасницями єдиних правил щодо контролю за експортом товарів, що можуть бути використані для створення хімічної та біологічної зброї.

АГ є форумом, у рамках якого держави-члени узгоджують політику експортного контролю та ліцензування з метою мінімізації ризиків розповсюдження хімічної та біологічної зброї. У рамках АГ узгоджено Списки, що визначають токсичні хімікати та їх прекурсори, біологічні речовини, хімічне й біологічне устаткування подвійного використання та відповідні технології. Держави-учасниці взяли на себе політичні зобов'язання забезпечити національний контроль за експортом зазначеної продукції.

Діяльність та розвиток АГ здійснюється на основі Керівних принципів, які визначають напрямки міжнародної та національної політики в галузі експортного контролю за хімічними та біологічними речовинами та обладнанням подвійного використання. Керівні принципи, а також контрольні списки АГ розміщено в Інтернеті за адресою www.australiagroup.net.

Україна є повноправним учасником режиму АГ з 2005 року і бере участь в аналізі та обговоренні пропозицій та зауважень у ході засідань робочих органів АГ.

Станом на 2021 рік учасниками АГ є Європейська Комісія та 42 держави, а саме: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Індія, Ісландія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, Румунія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux