Україна є членом ЮНЕСКО з 12 травня 1954 року.

За час співпраці з Організацією наша країна виступала ініціатором багатьох міжнародних програм та проектів. Наприклад, українська ініціатива щодо використання засобів масової інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства i ненависті між народами дала поштовх до розробки i прийняття у 1978 році Декларації про раси i расові забобони.

На 27-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (1993 р.) Україна виступила з ініціативою розробки «Програми культури миру». Ця ініціатива лягла в основу переорієнтації діяльності ЮНЕСКО в напрямку зміцнення її етичної місії та ролі у формуванні психології культури миру, клімату довіри і толерантності.

В ході 29-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО Україна ініціювала звернення до ООН з метою відзначення Міжнародного року захисту, збереження та відродження культурної спадщини. 56-а сесія Генеральної асамблеї ООН підтримала ініціативу – 2002 рік проголошено ООН Міжнародним роком із захисту світової культурної спадщини.

За період членства в ЮНЕСКО Україна чотири рази обиралася до керівного органу Організації – Виконавчої ради.

В умовах російської агресії проти України та незаконної окупації РФ Кримського півострова одним з пріоритетів України в ЮНЕСКО є забезпечення ефективного моніторингу з боку Організації ситуації в Криму у сфері компетенції ЮНЕСКО. За ініціативи української делегації Виконавча Рада постійно розглядає це питання та ухвалює рішення «Моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим (Україна)», якими підтверджується територіальна цілісність України та закладаються юридичні підвалини для здійснення ЮНЕСКО моніторингу у тимчасово окупованому Криму у сферах компетенції Організації.

Міжнародні конвенції та рекомендації ЮНЕСКО, стороною яких є Україна:

• Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
• Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколи до неї (1954 р., 1999 р.);
• Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
• Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
• Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
• Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
• Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
• Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
• Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
• Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
• Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
• Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
• Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
• Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).

Українські об’єкти у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

7 українських культурно-архітектурних та природних перлин внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, серед них.

Культурні:

• «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра» (з 1990 року);
• «Львів: Ансамбль історичного центру» (з 1998 року);
• Геодезична «Дуга Струве» (з 2005 року);
• «Резиденція митрополитів Буковини та Далмації» (зараз – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (з 2011 року);
• «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (з 2013 року);
• «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», спільна українсько-польська номінація (з 2013 року);
• «Історичний центр Одеси» (у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під загрозою, з 2023 року). 

Природній об’єкт: «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи».

До Всесвітньої мережі біосферних резерватів програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» включено низку українських біосферних заповідників: «Чорноморський» (1984); «Aсканія-Нова» (1985); «Kарпатський» (1992); транскордонний румунсько-український біосферний резерват «Дельта Дунаю» (1998; колишній «Дунайський» (1998), польсько-словацько-український біосферний заповідник «Східні Карпати» (1998); «Деснянський» (2009) та транскордонний українсько-білорусько-польський біосферний резерват «Західне Полісся» (2012; колишній «Шацький» (2002) та  польсько-український транскордонний біосферний заповідник «Розточчя»; (2019, колишній - «Розточчя»  (2011).

До Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства внесено такі українські елементи: Петриківський розпис як феномен українського декоративно-орнаментального малярства (2013)  та «Традиція Косівської мальованої кераміки» (2019), Орьнек - кримськотатарський орнамент та знання про нього (2021).

Козацькі пісні Дніпропетровщини, або «козацькі пісні» - явище виконання степових пісенних творів (українських козацьких пісень) у Дніпропетровській області (2016 р.), Культура приготування українського борщу (2022) внесені до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони.

6 українських міст (Мелітополь, Нікополь, Новояворівськ, з 2022 - Київ, Нетішин, Полтава) є учасниками Глобальної мережі ЮНЕСКО міст, що навчаються. Львів та Одеса є містами літератури ЮНЕСКО та учасниками Мережі креативних міст ЮНЕСКО.

У листопаді 2021 року до Мережі креативних міст у галузі музики було включено Харків.

Спеціальні статуси ЮНЕСКО

Почесне звання «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру» видатні діячі з різних сфер культури отримують «за внесок у привернення уваги громадськості до проблем миру, справедливості, толерантності, до становища дітей у важкій ситуації, до боротьби з неписьменністю і збереження навколишнього середовища». Народний артист України Герман Макаренко став першим українським артистом, якому ЮНЕСКО присвоїло такий високий статус.

Спеціальний статус Чемпіона спорту ЮНЕСКО має президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка.

Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО

В Україні функціонує Мережа Асоційованих шкіл ЮНЕСКО (82 школи із різних регіонів). Серед них є школи-дитячі садочки, середні загальноосвітні школи, спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов, гімназії, ліцеї, професійно-технічні училища.

Асоційовані школи ЮНЕСКО в Україні беруть участь у міжнародних освітніх проектах; розвивають молодіжну і дитячу дипломатію; вивчають і відзначають пам'ятні дати ООН; проводять міжнародні семінари, конференції, фестивалі, літні табори. Чотири основні теми їх дослідження, що визначені ЮНЕСКО: вивчення світових проблем і роль системи ООН в їхньому врегулюванні; права людини; інші країни та культури; людина і довкілля.

Проект асоційованих шкіл ЮНЕСКО був започаткований у 1953 році. Головною метою Проекту є забезпечення якісної шкільної освіти, націленої на реалізацію проектів по підтримці знань у галузі прав людини, демократії, міжкультурних зв’язків та захисту довкілля в системі ООН. Наразі є понад дванадцять тисяч Асоційованих шкіл ЮНЕСКО у 182 країнах-членах.

За цим посиланням розміщена інтерактивна карта з інформацією щодо діяльності Асоційованих шкіл ЮНЕСКО в Україні: 

https://www.google.com/maps/d/edit?mid=1luyMTHdwHDU0KR05SM-9HzLh2tPqpt0&usp=sharing 

UNITWIN / Кафедри ЮНЕСКО в Україні

В 1992 році була запущена програма кафедр UNITWIN / ЮНЕСКО яка сприяє міжнародному міжуніверситетському співробітництву та розширенню інституційного потенціалу шляхом спільної роботи та обміну знаннями. В програмі беруть участь понад 851 установа у 116 країнах та вона підтримує створення кафедр ЮНЕСКО і мереж UNITWIN у ключових пріоритетних сферах компетенції ЮНЕСКО, тобто у галузі освіти, природничих та соціальних наук, культури та комунікацій, музика. 

Завдяки програмі UNITWIN / ЮНЕСКО при вищих навчальних та наукових закладах України діють спеціалізовані кафедри, що створює можливості для міжнародної наукової співпраці у напрямах їх діяльності. Серед них – лінгвістика, філософія людського спілкування, застосування інформаційних та комунікаційних технологій в освіті, превентивна освіти та соціальна політика, екологія техногенних регіонів, кріобіологія, клітинна і молекулярна нейробіологія, прав людини і демократії.

• Кафедра ЮНЕСКО "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті" Міжнародного науково – технічного університету (м.Київ) 1995
• Кафедра ЮНЕСКО “Філософія людського спілкування” Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П.Василенка (м.Харків) 1996
• Кафедра ЮНЕСКО "Права людини, мир, демократія, толерантність та міжнародне взаєморозуміння" при Національному університеті "Києво-Могилянська академія" (м.Київ) 1998
• Кафедра ЮНЕСКО з питань кріобіології на базі Інституту проблем кріобіології та кріомедицини НАН України (м.Харків) 1998
• Кафедра ЮНЕСКО “Вища технічна освіта, прикладний системний аналіз та інформатика“ на базі Національного технічного Університету України “КПІ“ (м.Київ) 1999
• Кафедра ЮНЕСКО «Екологічно чисті технології» на базі Харківського національного автомобільно-дорожнього технічного університету (м.Харків)  2000
• КАФЕДРА ЮНЕСКО «Нові інформаційні технології в освіті для всіх», Міжнародний науково навчальний центр інформаційних технологій та систем Національної академії наук і Міністерства освіти і науки України (МННЦІТіС, м. Київ) 2002
• Кафедра ЮНЕСКО "Духовно-культурні цінності виховання та освіти" на базі Інституту духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля (м. Луганськ / переміщено до м.Київ) 2009
• Кафедра ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття» на базі Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України (м.Київ) 2016
• Кафедра ЮНЕСКО "Наукова освіта" на базі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (м.Київ) 2021
• Кафедра ЮНЕСКО «Музика, освіта, наука – заради миру» на базі Національної Музичної Академії України ім. П.І.Чайковського (м.Київ) 2022.

За посиланням розміщена інтерактивна карта з інформацією щодо діяльності Кафедр ЮНЕСКО в Україні:

https://www.google.com/maps/d/edit?mid=1JFYYo_ceClrlqzHSL4U2quSyAPS0_8g&ouid=107190616098751547141&usp=drive_link 

Клуби ЮНЕСКО

Клуб ЮНЕСКО – це добровільне об'єднання людей різного віку та різних соціально-професійних верств, які поділяють ідеали ЮНЕСКО, прагнуть до їх розповсюдження та діють з метою більш активної участі у міжнародному житті у сферах компетенції ЮНЕСКО на основі запропонованих Організацією підходів.

Клуби ЮНЕСКО можуть здійснювати свою діяльність у будь-якій сфері компетенції ЮНЕСКО. Однак важливо, щоб їхні цілі та заходи відповідали поточним стратегічним цілям та програмним пріоритетам ЮНЕСКО.

Клуби ЮНЕСКО не переслідують комерційних цілей.

Клуби ЮНЕСКО функціонують на добровільних засадах, є юридично та фінансово незалежними від ЮНЕСКО.

Акредитацію Клубів ЮНЕСКО в Україні, нагляд та оцінку їх діяльності й, у разі необхідності, скасування акредитації здійснює Національна комісія України у справах ЮНЕСКО.

Для тих, хто бажає створити клуб ЮНЕСКО в Україні:

Порядок надання статусу Клубу ЮНЕСКО

Заявка на надання статусу Клубу ЮНЕСКО

Заявка на надання статусу клубу ЮНЕСКО - для завантаження у форматі Microsoft Word

Витяг з Нормативно-правової бази ЮНЕСКО щодо асоціацій і клубів ЮНЕСКО

 

Важливо! Клуби та Асоціації ЮНЕСКО в Україні, які діяли до моменту затвердження Порядку надання статусу Клубу ЮНЕСКО (Рішенням Бюро Національної комісії України у справах ЮНЕСКО  від 6 грудня 2022 року), мають пройти повторну акредитацію відповідно до зазначеного Порядку.