9 квітня 2014 р. ухвалено Резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 1988 (2014) «Останні події в Україні: виклики функціонуванню демократичних інститутів», в якій Асамблея підтвердила повну легітимність нової влади в Україні і законність її рішень, крім того у Резолюції рішуче засуджуються дії рф, спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності України. Цією Резолюцією підтверджується позиція ПАРЄ щодо незаконності т. зв. референдуму, проведеного 16 березня 2014 р. в Криму і м. Севастополь, та зазначається, що результати такого «референдуму» та незаконна анексія Криму росією не визнаються Радою Європи.
28 січня 2015 р. ухвалено Резолюцію ПАРЄ 2034 (2015) «Оскарження незатверджених повноважень делегації російської федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи по суті», якою ПАРЄ продовжила дію санкцій щодо російської федерації, накладених у квітні 2014 р., додавши до списку низку нових обмежень: делегація рф позбавлена права голосу в Асамблеї, права бути представленою в керівних органах ПАРЄ, представляти Асамблею в інших органах РЄ та інших організаціях, брати участь у місіях ПАРЄ зі спостереження за виборами, а також члени російської делегації у ПАРЄ не можуть бути призначені доповідачами.
21 квітня 2016 р. ПАРЄ ухвалила Резолюцію 2112 (2016) та Рекомендацію 2090 (2016) «Стурбованість гуманітарною ситуацією стосовно осіб, полонених під час війни в Україні». У Резолюції висловлюється глибоке занепокоєння ПАРЄ щодо долі сотень громадян України, викрадених чи захоплених в полон внаслідок спроби анексії російською федерацією Автономної Республіки Крим та російської військової агресії на Донбасі, а також щодо повідомлень про тортури і нелюдське поводження з полоненими, акти насильства і вбивства, вчинені проросійськими бойовиками на Донеччині і Луганщині та російською окупаційною владою в Криму; констатується факт застосування російського законодавства про боротьбу з екстремізмом, сепаратизмом і тероризмом з метою переслідування та ув’язнення українських і кримськотатарських активістів на підставі сфабрикованих звинувачень. Цією Резолюцією Парламентська асамблея відреагувала також на серйозні порушення прав людини в окупованому росією Криму, зокрема, на спроби окупантів знищити представницький орган кримськотатарського народу – Меджліс. ПАРЄ засудила заборону Меджлісу як екстремістської організації, оскільки це суперечить міжнародним демократичним стандартам і демонструє систематичне порушення прав кримських татар.
12 жовтня 2016 р. ухвалено Резолюцію ПАРЄ 2132 (2016) «Політичні наслідки російської агресії в Україні», в якій Асамблея засуджує незаконні вибори в Думу, проведені 18 вересня в окупованому Криму, і вважає їх результати недійсними. Включення суверенної території України до складу федеральних виборчих округів росії і створення чотирьох одномандатних округів є прямими порушеннями міжнародного права і ставлять під сумнів легітимність Парламенту росії – вказується у тексті Резолюції. Асамблея знову закликає владу росії припинити незаконну анексію Криму і дозволити Україні повернути контроль над півостровом.
12 жовтня 2016 р. ПАРЄ також ухвалила Резолюцію 2133 (2016) «Засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на українських територіях, непідконтрольних українській владі». Резолюція ПАРЄ 2133 (2016) - перший міжнародний документ, який визнав російську федерацію стороною конфлікту та застосував для цього термін «ефективний контроль». У документі чітко визначено, що «…анексія Криму російською федерацією та військова інтервенція російських збройних сил на сході України є порушенням міжнародного права та принципів, які відстоює Рада Європи». Відзначається, що і в Криму, і в зоні конфлікту на Донбасі, мали місце і досі мають місце серйозні порушення прав людини. Відповідно до міжнародного права російська федерація, яка де факто здійснює контроль над цими територіями, несе відповідальність за захист їхнього населення. Росія, таким чином, повинна гарантувати дотримання прав людини всім жителям Криму та “ДНР” і “ЛНР”. У Резолюції також міститься заклик до російської влади скасувати рішення Верховного суду рф, яке визначає незаконним Меджліс, дозволити кримськотатарському народу обирати свої автономні інститути, а також гарантувати необмежений доступ представникам міжнародних організацій та консульських служб України до засуджених осіб, які були переміщені з територій, що тимчасово вилучені з під контролю України, до пенітенціарних закладів, розташованих на території рф.
25 січня 2017 р. ухвалено Резолюцію ПАРЄ 2145 (2017) «Функціонування демократичних інститутів в Україні». Парламентська асамблея вітає амбітні програми реформ в українській владі, що спрямовані на задоволення потреб українського населення.
Вона визнає, що ці реформи проводяться в складних умовах з огляду на російську агресію на сході України та незаконну анексію Криму. Визнаючи взаємозв'язок між Мінським процесом і низкою реформ, Асамблея підкреслює, що відсутність прогресу в реалізації Мінських домовленостей не повинна використовуватися як привід для відмови від підтримки темпів або зобов'язань, здійснення реформ, які необхідні для зміцнення демократії в країні. Таким чином, Резолюція ПАРЄ 2145 (2017) засвідчила незмінну підтримку Асамблеєю нашої держави та позитивну оцінку нею процесу реалізації в Україні амбітної програми реформ.
23 січня 2018 р. ухвалено Резолюцію 2198 (2018) та Рекомендацію 2119 (2018) «Гуманітарні наслідки війни в Україні». В Резолюції ПАРЄ привертає увагу до надзвичайно складної гуманітарної ситуації в Україні, де понад 4 мільйони осіб потребують гуманітарної допомоги у зв’язку із війною, яку продовжує вести росія проти України в окремих регіонах Донецької та Луганської областей, а також внаслідок окупації та спроби анексії Криму. Резолюція, зокрема, рішуче засуджує російську політику, спрямовану на зміну демографічного складу населення незаконно анексованого Криму. У цьому контексті надзвичайно важливим з точки зору міжнародного права є положення, в якому Асамблея наголошує, що політика росії становить порушення Статті 49 Женевської конвенції (IV) про заборону здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні. Резолюція закликає серед іншого російську владу дотримуватися її зобов’язань, що випливають з відповідних положень міжнародного права як держави-окупанта, та забезпечувати дотримання прав людини та безпеки всіх осіб, що проживають в окупованому Криму. Міститься також заклик скасувати заборону щодо Меджлісу кримських татар, відповідно до заперечень Міжнародного Суду у своїх тимчасових заходах у справі «Україна проти росії» (від 19 квітня 2017 р.), а також заборону на в’їзд його керівників, оскільки Меджліс є законним органом, що представляє кримськотатарську спільноту. Крім того, в Резолюції Асамблея вчергове закликала російську владу «повністю виконати всі вимоги, що містяться у Резолюціях Асамблеї 2132 (2016) та 2133 (2016), щоб зупинити військову агресію проти України та відновити територіальну цілісність», та «Резолюціях 1990 (2014), 2034 (2015) та 2063 (2015), щоб забезпечити права меншин у Криму».
28 червня 2018 р. ухвалено Резолюцію 2231 (2018) «Українські громадяни, утримувані російською федерацією як політичні в’язні». У документі Асамблея висловила стурбованість повідомленнями про те, що щонайменше 70 українських громадян, - які за загальним визначенням вважаються політичними в’язнями, включаючи визначення Європейського Парламенту у його Резолюції від 14 червня 2018 р., - продовжують утримуватися в Криму чи російській федерації з політичних мотивів або, загалом, на підставі неправдивих звинувачень.
24 січня 2019 р. ПАРЄ ухвалила Резолюцію 2259 (2019) «Ескалація напруженості довкола Азовського моря і Керченської протоки та загрози європейській безпеці». Головні вимоги Резолюції: негайне звільнення російською федерацією українських військових моряків; використання міжнародних юридичних та дипломатичних можливостей для розв’язання та деескалації конфлікту; забезпечення свободи проходу через Азовське море і Керченську протоку відповідно до Договору між Україною та рф про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2003 р. та інших взаємно узгоджених процедур. Ухвалений документ є значним кроком уперед в оцінці європейським політикумом агресії росії проти України, оскільки у тексті вперше є посилання на Женевські конвенції, що де-факто включає статус - «військовополонені».
24 червня 2019 р. ПАРЄ ухвалила Резолюцію 2287 (2019) «Посилення процесу прийняття рішень Парламентською асамблеєю щодо повноважень та голосування» (повернення рф до ПАРЄ).
Резолюція містить критично неприйнятні для української сторони положення, а саме: - п. 7 дозволяє, як виключення, «відступити» від вимог Статуту РЄ та Правил процедури ПАРЄ і дозволити «державам, що наразі не представлені делегаціями в Асамблеї» (фактично лише рф) подати на затвердження повноваження на червневій частині сесії 2019 року (до цього Правила процедури передбачали подання делегаціями повноважень на затвердження на початку кожної звичайної річної сесії, тобто у січні); - п. 10, зберігаючи саму можливість оскаржувати повноваження національних делегацій, виводить з-під дії процедури оскарження ключових прав – «право членів голосувати, виступати та бути представленими в Асамблеї та її органах». Таким чином, Резолюція 2287 (2019) суттєво ослаблює санкційний механізм ПАРЄ. Фактично Резолюція цілком задовольняє ультимативні вимоги російської федерації. Створені умови для відновлення повноправної діяльності російських парламентаріїв в ПАРЄ.
28 червня 2019 р. ПАРЄ ухвалила Резолюцію 2292 (2019) «Оскарження за субстантивними підставами ще нератифікованих повноважень парламентської делегації російської федерації», якою підтвердила повноваження російської делегації в ПАРЄ. Асамблея фактично знехтувала всіма субстантивними аргументами для оскарження повноважень російської делегації і відхилила усі запропоновані делегаціями України, Латвії, Литви, Естонії, Польщі, Грузії та Великої Британії доповнення до проекту Резолюції, якими пропонувалося зберегти ті мінімальні на сьогодні санкції, що залишилися після ухвалення Асамблеєю 25 червня Резолюції 2287 (2019) «Посилення процесу прийняття рішень Парламентською асамблеєю щодо повноважень та голосування».
29 січня 2020 р. ПАРЄ розглянула питання оскарження повноважень делегації рф, прийнявши Резолюцію 2320 (2020) «Оскарження незатверджених повноважень делегації російської федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи по суті». І хоча за наслідками голосування повноваження парламентської делегації рф були затверджені в повному обсязі для роботи на сесії ПАРЄ 2020 р., проте при розгляді поправок були прийняті дві значущі для України, а саме: № 13 (щодо виконання рф рекомендацій, що містяться в резолюціях 1990 (2014), 2034 (2015) та 2063 (2015) та №19 (із зазначенням незмінної позиції ПАРЄ щодо Криму, як території, незаконно анексованої рф). Також документ містить низку вимог на адресу росії, зокрема повною мірою виконувати Мінські домовленості, стороною яких є російська федерація (виділена фраза була додана за пропозицією України, яку підтримала переважна більшість). Цей пункт викликав найбільше суперечок та супротиву, однак попри протести росіян даний пункт став частиною документу і був підтриманий членами ПАРЄ.
23 червня 2021 р. ПАРЄ ухвалила Резолюцію 2387 (2021) «Порушення прав людини, вчинені проти кримських татар у Криму». У тексті Резолюції Асамблея рішуче засуджує триваючу тимчасову окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - Крим) російською федерацією та підтверджує невизнання анексії Криму. Крім того, Асамблея засуджує всі спроби російської федерації узаконити спробу анексії Криму, засуджує серйозні порушення прав людини, скоєні по відношенню до кримських татар російською владою, включаючи вбивства та насильницькі зникнення тощо.
26 січня 2022 р. Асамблея розглянула питання оскарження повноважень делегації рф, прийнявши Резолюцію 2422 (2022) «Оскарження незатверджених повноважень делегації російської федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи по суті». І хоча за наслідками голосування повноваження парламентської делегації рф були затверджені в повному обсязі для роботи на сесії ПАРЄ 2022 р., проте в резолюції є положення щодо виконання рф рекомендацій, які містяться в резолюціях 1633 (2008), 1647 (2009), 1683 (2009), 1990 (2014), 2034 (2015), 2063 (2015), 2132 (2016), 2292 (2019), 2320 (2020), 2363 (2021), 2375 (2021), 2423 (2022) та 2297 (2019), а також заклик негайно відвести свої війська з українських кордонів та зупинити військову ескалацію.
15 березня 2022 р. ПАРЄ ухвалила Висновок 300 (2022) «Наслідки агресії російської федерації проти України» в якому зазначено, що у зв’язку з серйозними порушеннями росією Статуту Ради Європи, Асамблея підтримує продовження процедури виключення рф з Ради Європи згідно зі статтею 8 Статуту. Зважаючи на несумісні зі статусом члена Ради Європи дії рф та невиконання нею своїх зобов'язань перед Радою Європи, Асамблея вважає, що рф більше не може бути членом Ради Європи. Тому Асамблея пропонує КМРЄ закликати росію негайно вийти з Ради Європи, а у разі її не виходу, прийняти рішення про припинення членства рф в Організації.
27 та 28 квітня 2022 р. під час Другої частини сесії 2022 року ПАРЄ було ухвалено дві резолюції (2433 (2022) і 2436 (2022)) та рекомендації (2228 (2022) і 2231 (2022)) на теми: «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» та «Агресія російської федерації проти України: забезпечення відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та інші міжнародні злочини».
Ключовими положеннями резолюцій та рекомендацій є:
22 червня 2022 р. Асамблея прийняла Резолюцію 2448 (2022) «Гуманітарні наслідки та внутрішня і зовнішня міграція у зв’язку з агресією російської федерації проти України». Основними положеннями резолюції є: заклик до держав-членів РЄ щодо посилення гуманітарної допомоги Україні та створення системи моніторингу та контролю її якості; необхідність розробки державами-членами планів дій з врегулювання гуманітарних криз у майбутньому; створення мережі неурядових організацій, яка під егідою Конференції Ради міжнародних неурядових організацій об’єднає архітекторів та інженерів з країн-членів Ради Європи, які могли б надати підтримку своїм українським колегам; заклик до держав-членів РЄ щодо необхідності забезпечення прав та потреб осіб з України, які перебувають на їх території (зокрема щодо житла, освіти, працевлаштування і т.д.)
23 червня 2022р. Асамблея прийняла Резолюцію 2452 (2022) «Забезпечення відповідальності за збиття літака рейсу МН 17». В резолюції Асамблея підтримала позицію, згідно з якою «найпереконливішим сценарієм збиття літака рейсу MH17» є той, за яким літак був збитий російською ракетою «Бук», наданою військовим підрозділам, контрольованим рф. Асамблея заявила, що вражена «дезінформацією», яка була поширена російською владою стосовно збиття літака рейсу МН17 Malaysia Airlines, яка спричинила біль і страждання родичам і друзям загиблих. ПАРЄ також закликала Європейський суд з прав людини розглянути питання про надання пріоритету заявам найближчих родичів жертв аварії.