Дякую, що приїхали сьогодні до нас!
Давайте за традиційною схемою побудуємо сьогодні спілкування. Спочатку я озвучу деякі важливі речі від МЗС, що відбулися цього тижня. Трошки більше деталей, ніж ви бачили в публічних оголошеннях. Після цього — кілька важливих тем з міжнародної політики.
Сьогодні День Збройних Сил України. Як зазначив сьогодні міністр закордонних справ Андрій Сибіга, сила українського дипломата ґрунтується на силі українського воїна. І посилення наших захисників було і залишається пріоритетом №1 для української дипломатії.
Дорогий український воїне, дякуємо тобі за службу, за захист і за збережену вільну Україну. Все це завдяки тобі.
Цього тижня глава МЗС Андрій Сибіга взяв участь у важливих міністерських зустрічах НАТО в Брюсселі та ОБСЄ на Мальті. Він провів 20 двосторонніх переговорів з колегами з Бельгії, Болгарії, Великої Британії, Греції, Данії, Іспанії, Канади, Кіпру, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Португалії, Святого Престолу, США, Туреччини, Фінляндії, Франції, НАТО, ОБСЄ і численні зустрічі з іншими іноземними колегами на полях обидвох заходів. Це для вас просто для довідки, щоб легше було потім підсумувати і не робити ту роботу, яку вже проробив за вас я.
Крім того, глава української дипломатії взяв участь у важливих засіданнях. Це, насамперед, Рада Україна-НАТО та спеціальна зустріч на підтримку України в рамках міністерського заходу ОБСЄ. Ну і, власне, пленарна сесія 31-ї Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ. Впевнений, що ви слідкували за цими заходами, бачили наші сигнали звідти.
Що стосується переговорів у штаб-квартирі НАТО, було кілька ключових тем. Насамперед, це додаткова військова підтримка, особливо зміцнення українського повітряного щита. Ви чули від Президента, чули від міністра, що на тлі посиленого російського терору Україна терміново потребує 20 систем типу HAWK, NASAMS чи IRIS-T, щоб захистити критичні об'єкти енергетики, проти яких, власне, Росія посилила терор. І це посилення необхідне вже зараз, бажано до кінця цього року. Можу сказати, що за підсумками переговорів міністра в штаб-квартирі НАТО вдалося ідентифікувати низку таких систем, ракет та іншого обладнання, яке може бути передано Україні в короткі терміни. І зараз йде активна робота з партнерами над втіленням цих кроків.
Іншими важливими темами стали просування України до членства в НАТО, звісно, посилення енергетичної підтримки, зміцнення стійкості та підвищення ціни війни для агресора. До останньої категорії вносимо насамперед подальшу ізоляцію та санкції, зокрема щодо тіньового флоту, галузей металургії та банківського сектору і повне використання заморожених російських активів для підтримки України, тобто не лише прибутків, а й активів як таких.
Не менш важливою була участь міністра в засіданні ОБСЄ. У ньому глава МЗС чергово наголосив, що Будапештський меморандум — і я нагадаю, що це засідання відбувалося безпосередньо в річницю підписання цього документа — став свідченням того, до чого призводять стратегічні помилки наших партнерів. І цей документ, який не зміг виконати свої функції, демонструє, що будь-які довгострокові домовленості за рахунок інтересів України, а не з урахуванням інтересів України, призводять лише до катастрофічних наслідків. Уроки Будапештського меморандуму, як ніколи, актуальні сьогодні, 30 років по тому. Як наголосив міністр, це стосується й прагнення Росії досягти якоїсь Ялти-2 чи Мінська-3, щонайменше Мінська-3, якщо не вийде Ялти-2. Таких домовленостей не буде.
Важливо також, що участь міністра в засіданні ОБСЄ дозволила чітко донести позицію України щодо бачення шляху до всеосяжного, справедливого і стійкого миру, і підтвердити, що не буде жодних компромісів щодо територіальної цілісності України. Не може бути жодних домовленостей про Україну без України. А що стосується співучасника злочину агресії проти України, воєнного злочинця та за сумісництвом російського міністра закордонних справ, то присутні чітко висловили своє ставлення до нього та його брехні. Разом з українським міністром низка міністрів і дипломатів залишили залу на початку російського виступу, а інші, такі як держсекретар США, спростували брехню, озвучену представником московського режиму.
Ще один важливий розвиток засідання ОБСЄ. Сьогодні ви ще цю новину не бачили. Ми вдячні 41 державі-учасниці ОБСЄ, які підтримали підготовлену Україною спільну заяву щодо зловмисної діяльності Росії. Буквально щойно вона була виголошена на засіданні Ради міністрів закордонних справ ОБСЄ. Ця заява стала розвитком сигналів міністра Андрія Сибіги, який під час міністерського засідання вчора наголошував, що Росія є найбільшою і головною загрозою для безпеки та співпраці на просторі ОБСЄ.
В цій заяві йдеться про те, що Росія використовує різноманітні методи — від втручання у вибори і кібератак до спроб фізичного усунення опонентів, підриву європейського правопорядку, а також послаблення підтримки України. Важливо, що ці методи не залишаються непоміченими. Завдяки, зокрема, таким заявам, як ця. Бо, як ми знаємо, побачити проблему — це перший крок до її вирішення. І хочемо підкреслити, що готові спільно працювати над протистоянням цим загрозам та виробленням відповіді на таку діяльність, зокрема в рамках ОБСЄ. І ще раз вдячні за підтверджену готовність партнерам і надалі підтримувати Україну у реалізації її легітимного права на самооборону.
Кілька слів про активності наших заступників цього тижня, не менш важливі. По-перше, заступниця міністра Мар'яна Беца цього тижня провела зустріч з виконавчим директором Світового конгресу українців і командою місії СКУ в Україні. Йшлося про спільну роботу над посиленням санкційного тиску на Росію, про адвокацію України за кордоном і, зокрема, в контексті запрошення України до НАТО. Працюємо надалі з громадами України за кордоном для об'єднання зусиль. Наприкінці тижня заступниця міністра у складі офіційної делегації на чолі з міністром взяла участь у засіданні Ради ОБСЄ, про яке ми говорили. Виступила, до речі, на ініційованому Україною за підтримки країн-партнерів паралельному заході. Захід стосувався українських полонених. Називався “У російському полоні: Шлях до волі”. Цей захід був організований завдяки Україні для інформування і реагування на виклики щодо безпеки полонених і порушень прав людини російським режимом.
Дійсно, була двостороння зустріч з колегою з Люксембургу, на якій детально міністри обговорили різні теми, зокрема й цю. Наш міністр доніс позицію, чому запрошення України до НАТО необхідно вже зараз, і чому загалом європейська архітектура безпеки можлива лише з Україною в НАТО. Тобто Україна свою позицію донесла.
Повідомлення, про які ви кажете, наскільки я пам'ятаю, це все-таки були не висловлені ним безпосередньо заяви, а, скоріше, повідомлення в ЗМІ про його позицію. Ми з ними перебуваємо далі в тісному контакті, щоб з'ясувати, про що саме йдеться, тому що ми зазвичай не реагуємо на повідомлення просто в ЗМІ.
Можу підтвердити, що дійсно в НАТО, серед держав-членів НАТО, як ви всі знаєте, це не новина ні для кого, триває дискусія про те, як саме просуватися до членства України в НАТО.
Я хочу підкреслити, що факт того, що Україна буде членом НАТО, і цей шлях незворотний, підтверджений в офіційних рішеннях самітів НАТО. Тобто цей факт не ставиться під сумнів. Дискусія стосується лише шляху: коли, які етапи, який наступний крок. Ми вважаємо, що треба вже просуватися, і якщо на останньому саміті була висловлена позиція, що рух України до членства НАТО незворотний, то, мабуть, час робити кроки на цьому шляху. І Люксембург теж будемо переконувати, як і інші країни, які мають ті чи інші думки з цього приводу, будемо переконувати в правильності цієї позиції.
Right, so I would leave it to the head of the Presidential Office to comment in detail on his meetings in the United States, as you probably saw his statement saying that he had a number of meetings in DC and also in New York and in Florida, which included both parties, so the acting senators and congressmen, but also representatives of the transitional team of the president, the team of the president-elect. He was, as you saw, he was not disclosing the specific names and we think it's premature to disclose them. The important thing is that contacts continue.
They started well before the election when basically President Zelenskyy himself personally met with, at that time, candidate Donald Trump. You know that they held a call immediately after the election victory and since then contacts continued. Minister of Foreign Affairs Andrii Sybiha visited DC a few weeks ago and he also had contacts with both parties.
As you know, Ukraine cherishes its bipartisan support in the U.S. and we think that it will continue this way, so we always relied on both parties and both chambers of the Congress supporting Ukraine. So the contact is there, it's established, the teams are working, not only, so both our president and president-elect are in contact and teams are in contact, which is, we think, a good thing because there is a way to exchange views and I'm confident that this is exactly what happened during this visit of the head of the presidential office, exchange of views. I will not go further into detail because, as you understand, this is a rather sensitive diplomatic matter and we want to have more space for discussions and dialogue.
I can also assume that there will be more contacts in the future and we will try to inform you in as much detail as we can in the future. Second one, on engagement and critical resources. Yes, we underline that the Ukrainian-U.S. strategic partnership is a two-way street and contrary to some of the simplified views on this partnership, which we sometimes see in the media or from various voices, this is not a one-way street or a charity assistance to Ukraine.
Ukraine proposes a number of benefits and added value in this partnership as well. Part of it is, of course, security benefits because right now Ukraine is holding back one of the main adversaries of the United States, which is the aggressive Russian regime. Basically, Ukraine is a safeguard of stability in Europe right now and we think it lies at the core, one of the things that lies at the core of America's foreign policy but also national interest.
Second, it's about, again as you mentioned, the resources. This is a very important topic because the Russian war is essentially a colonial one and Russia tries not only to destroy Ukraine as a nation and as a state but also to capture its natural resources. It's a very colonial approach but this is exactly what we see and whenever they come in occupied territory or capture a new deposit of natural resources, they immediately start to basically plunder it.
Our concern is that if they continue to advance, they might also take hold of some of the very important critical resources which will strengthen not only Russia but also regimes in North Korea and Iran, which will again pose a direct security threat to U.S. interests in the Middle East and the Indo-Pacific because some of these resources are really very critical like uranium and titanium. So, this is one of the topics that is being discussed and this is why we need support to actually stop Russian advances before they reach those deposits. But also, there are many more areas like, for example, Ukraine's recovery.
Of course, we know that according to the estimates of the World Bank, the cost of Ukraine's recovery has already exceeded, if I'm not wrong, $600 billion, which is a huge sum. And we understand that Ukraine will be one of the major construction sites in Europe and probably the largest construction site in this century, meaning the scale of the challenge. And obviously, many companies will be interested in taking part in the recovery and we are talking about the engagement of American companies as well.
This is also something that is, I think, interesting for the American side. So, yes, there are many pragmatic areas of cooperation where this is a two-way street partnership which can be beneficial to both nations and both countries.
Завжди, коли ми наближаємося до важливих стратегічних рішень, з'являються ті, хто хоче запропонувати Україні напіврішення або альтернативи. Насправді, такий процес давній, і точно ту саму тенденцію ми бачили, наприклад, перед наданням Україні статусу кандидата на членство в ЄС. До речі, ми й тоді зробили заяву про те, що відмовляємося від сурогатів, як ви пам'ятаєте. Тобто, можна вже зробити висновок, що коли процес рухається, то український МЗС починає відмовлятися від сурогатів.
Але сенс у тому, що, насправді, дійсно Україна за останні два роки уклала, наприклад, 27 безпекових угод з партнерами. Це дуже важливі угоди, які посилюють Україну вже зараз. Але в усіх них зазначено, що це угоди не замінник НАТО, що це угоди на шляху до НАТО. Тобто, це посилення нашої держави на шляху до НАТО. Якщо ми говоримо про стратегічні рішення і стратегічну перспективу, тобто, як довгостроково гарантувати екзистенційну безпеку України, то нічого, жодних альтернатив членству України в НАТО немає.
Тому, власне, в заяві до 30-ї річниці підписання Будапештського меморандуму, ми вирішили зробити чіткий наголос, що саме це є метою України. Вона не просто записана в Конституції, вона в реальності така є, тому що крім членства в НАТО нічого довгостроково, стратегічно українську безпеку не гарантує.
Тому вирішили ще раз повторити цю позицію для всіх тих, хто може вагатися або придумувати якісь інші альтернативні варіанти. Не буду розкривати, хто це саме, просто скажу, що такі думки лунають здебільшого в медійному середовищі і менше, майже не лунають на урядовому рівні, але ми знаємо, що спочатку лунає в медійному або експертному, а потім піднімається на урядовий. Тому оскільки такі голоси є, і ми розуміємо, що можуть бути спроби звести все це на манівці, треба зафіксувати ще раз свою позицію.
Там ця новина полетіла місцями з заголовками, які для нас теж були дивні, що Україна офіційно відмовляється від якихось гарантій. Насправді, меседж заяви був не в тому, скільки офіційні відмови від якихось гарантій, а просто в тому, щоб наголосити ще раз, що саме членство в НАТО, не треба якісь придумувати сурогати, альтернативи, обхідні шляхи.
Скажімо так, постійно лунають подібні пропозиції, це не щось нове зараз. Конкретно зараз ця заява була присвячена 30-річниці Будапештського меморандуму. Тому що коли ми говоримо про цю дату і бачимо цей документ порожній, який не виконав свою функцію взагалі і не виконував жодного дня, як Президент підкреслив, то ми, власне, хотіли цією заявою сказати, а що ж може виконати цю функцію? І, власне, тоді зрозуміло, що жодних інших варіантів, крім членства в НАТО, немає.
Ще раз підкреслюю, що Україна категорично і рішуче відкидає будь-які безпідставні звинувачення на її адресу щодо нібито нашої причетності до загострення безпекової ситуації в Сирії. Ще раз повторюємо, що Україна, на відміну від Росії, дотримується норм міжнародного права, принципів непорушності суверенітету та територіальної цілісності інших держав. Ми не втручаємося в їхні справи. І ще раз підкреслюю, що саме Москва і Тегеран несуть основну відповідальність за стале погіршення безпекової ситуації в Сирії, не лише в нинішній фазі, а й за багаторічне погіршення цієї ситуації. За неї відповідають відповідальні режими в Москві та Тегерані.
А взагалі, причиною ситуації, яка є на сьогодні в Сирії, багато років, є злочинний режим Асада. Треба не зміщувати акценти. Злочинний режим Асада проти власного народу та його небажання забезпечити справедливий, інклюзивний діалог всередині країни призвело до загрози виживання Сирії як єдиної держави. Ми маємо чітко говорити, про що йдеться.
Є ще один цікавий контекст нинішньої ситуації та динаміки подій в Сирії. Якщо ви подивитесь на те, що там відбувається з військової точки зору, стає очевидним, що тут цікаві висновки про Росію напрошуються. Ми бачимо, що Росія не може воювати на два фронти. Це очевидно зараз з подій в Сирії. Чому? Тому що значні втрати Російської Федерації в Україні призвели до того, що Москва вже вивела з Сирії більшу частину підготовленого особового складу і техніки, і залишила свого союзника — режим Асада — без необхідної підтримки. Як наслідок, ми бачимо відступ не лише сирійської армії, а й російського угруповання військ у Сирії. Більше того, подивіться, як російська сторона свідомо замовчує втрати як особового складу, так і техніки свого угруповання в Сирії.
Ну і, як ви знаєте, частина російських військовослужбовців залишається відрізаною від основних сил у базах Росії в Тартусі та Хмеймімі. Знову ж таки, це сигнал слабкості російського режиму, яку, я думаю, в багатьох місцях у світі побачили.
Почнемо з ППО. 20 систем. Йдеться саме про HAWK, NASAMS і IRIS-T, тобто середнього калібру системи, які потрібні для прикриття конкретного переліку об'єктів енергетичної системи, по яких зараз намагається бити Росія, щоб позбавити нас світла та тепла взимку. Тобто це необхідно якомога швидше.
Дійсно, по низці цих систем і ракет є розуміння, де є можливість організувати їхні передачі в Україні, над цим йде активна робота.
Обговорював також міністр Сибіга з колегами питання передачі додаткових систем Патріот. Це найкраща система, яка на сьогодні є, яка здатна перехоплювати балістичні ракети. Також є розуміння, де є додаткові системи і де ведеться робота над тим, щоб їх залучити. Більше не скажу. Просто скажу, що це було дуже конкретне обговорення і зрозуміло, де є конкретні системи, які можна залучити.
Щодо інших систем ППО, немає тем табу в спілкуванні з нашими партнерами щодо типів зброї і систем, які можуть бути передані Україні, тому триває обговорення різних типів систем, які можуть бути передані.
Що стосується Грузії, ви запитали про нашого громадянина. Дійсно, ми бачили повідомлення провладного грузинського телеканалу Руставі-2 про те, що правоохоронні органи затримали громадянина України.
Зараз наше Посольство України в Грузії перебуває в контакті з адвокатами та журналістами цього каналу, в тому числі, щоб перевірити цей факт, підтвердити чи спростувати цю інформацію.
І, крім того, наша закордонна дипломатична установа надіслала офіційні запити до МВС Грузії для перевірки цієї інформації та встановлення особи цього імовірного затриманого. Тобто йдеться про перевірку громадянства цієї особи.
Коли матимемо більше інформації за результатами цих перевірок і спілкувань, то окремо вам про неї повідомимо. Але ми в курсі цієї ситуації і всі запити та спілкування відбуваються для того, щоб ідентифікувати громадянство цієї людини.
Давайте я не буду йти в деталі коментування безпосередньо заяв угорського міністра. Як ви знаєте, Угорщина займає свою власну позицію, яка відмінна від позиції Європейського Союзу з цих питань і поїздки також в Москву, і решта здійснює нескордонування, тому тут складно коментувати конкретно цей зміст.
Але можу сказати, що Україні в спілкуванні з командою обраного президента Трампа посередників не потрібні, бо у нас встановлений контакт і між президентами, обраним Президентом і Президентом України Володимиром Зеленським, і командами на рівні і міністра закордонних справ, і керівника Офісу Президента. Тому мені здається, що всі ці питання вирішуються в прямому українсько-американському діалозі, і тут просто немає потреби звертатися до посередників для цього.
Я можу загалом підсумувати атмосферу, яка була, наприклад, на натівському засіданні, бо в ОБСЄ все-таки трошки інша ситуація. Там було пленарне засідання, виголошувалися міністерські заяви, і була низка двосторонніх зустрічей. А на натівському засіданні було саме обговорення союзників України. Якщо підсумувати загалом, союзники думають про довгострокову безпеку, тобто як забезпечити і українську, і євроатлантичну довгострокову безпеку. Ось таку вам дам загальну відповідь.
Не лунали якісь пропозиції Україні поступатися неприйнятними позиціями, таке не лунало. І є загальне розуміння, що Росія несе відповідальність за цю війну, і поступки мають бути з російського боку. А вже конкретні параметри — це інша розмова, але загалом дійсно таке бачення є. І головне, що союзники дійсно розглядають різні варіанти, думають про те, як забезпечити довгострокову безпеку в Європі. Ми наголошуємо зі свого боку, що це можливо лише з Україною в НАТО. І в принципі ви знаєте, що ця дискусія про членство України в НАТО триває багато років. Вона вже заряджена аргументами «за», аргументами «проти», це все лунає кожного року.
Перед кожним самітом завжди оця драма пошуку формулювань, а як ще що сформулювати. Ми за цей час побачили вже і «відкриті двері», і «міст», і «незворотній шлях», багато слів. І в принципі головний меседж міністра був на цьому засіданні НАТО: «Друзі, давайте гарячі дебати про формулювання слова на секунду відсунемо в бік і поговоримо про реальність». А реальність полягає в тому, що якщо подивитися на карту Європи і порахувати, де і скільки є боєздатних підрозділів на складах озброєння, боєприпасів, оборонних індустрій, промисловості, яка існує в тих чи інших країнах Європи, то висновок, наприклад, тільки один: неможливо гарантувати довгострокову безпеку Європи без України. Це неможливо просто фізично.
І ми намагаємося перевести це спілкування з партнерами саме в цей напрямок, що давайте не на формулюваннях, там, у якихось словах концентруватися, а на реальності: як ви збираєтесь взагалі захищати європейський континент і як ви збираєтесь робити це без основного безпекового м'язу, який є на цьому континенті, тобто України. І такий підхід трошки повертає бачення наших союзників до цієї дискусії, повертає їх до розгляду реалістичних варіантів.
Нехай ця інформація поки залишається в ЗМІ, а на офіційному рівні почекаємо.
Я вам дякую! На цьому завершуємо. Будемо ще раз раді бачити!