Усім привіт. Добрий день.
Дякую Вам, що Ви прийшли.
Насамперед була дуже важка ніч в Україні, черговий терористичний обстріл. Ви знаєте, сотні ракет балістичних, крилатих, дрони були застосовані, знову, в основному, по цивільних цілях. Ви бачили реакцію Президента України, міністра закордонних справ.
По суті, подарунок зробили російські військові воєнні злочинці, подарунок Путіну на день народження зробили у вигляді воєнних злочинів. Звісно, ми всі слідкуємо за тим, як триває пошуково-рятувальна операція, і, на жаль, маємо вже велику кількість загиблих, і діти загиблі. Ми про все це інформуємо партнерів, міжнародні організації. Тобто МЗС зі свого боку доносить це до міжнародної спільноти, вимагаючи рішучих дій. І сьогодні я сподіваюся, що ми матимемо частину новин, які точно зіпсують трошки настрій імениннику, що буде заслужено.
Отже, почну з санкційних рішень Європейського Союзу. Ви бачили буквально щойно, з'явилися новини: інформація, що посли Європейського Союзу погодили черговий наступний санкційний пакет, проміжне рішення, фінальне буде наступного тижня. Але давайте розберемося з деталями і прокоментую те, що є в цьому санкційному рішенні.
Це найбільший пакет санкцій проти Росії з початку повномасштабного вторгнення. Звісно, ми вітаємо такий рішучий крок Європейського Союзу, особливо на тлі наших попередніх дискусій. Ви знаєте, зняття певних санкцій з окремих осіб на тлі оцих кроків, які ми вважаємо неприйнятними, зараз бачимо абсолютну зміну і, навпаки, сильні кроки. Найбільший санкційний пакет з початку повномасштабного вторгнення. Повторюю ще раз рішення попереднє, воно відкриває шлях до фінального затвердження наступного тижня. І ми розраховуємо, що таке затвердження відбудеться.
Пакет включає в себе понад 1500 суб'єктів, серед яких 743 фізичних і 826 юридичних осіб. Нагадаю, що ще у серпні, під час участі у неформальній зустрічі міністрів закордонних справ ЄС в Ірландії, глава МЗС Андрій Сибіга особливу увагу приділяв саме темі санкційного списку, більше того, саме обмеженням проти оборонно-промислового комплексу. Передали тоді конкретні списки підприємств, які залучені до виробництва балістики, підприємств, які залучені до виробництва компонентів системи «Рассвет», фізичних осіб, інші суб'єкти, інші елементи, які вважали і вважаємо необхідно санкціонувати. І вдячні європейським партнерам за те, що вони ці пропозиції почули.
Ми особливо підтримуємо той факт, що головним фокусом цього пакету став саме російський військово-промисловий комплекс. Серед підприємств: компанії з військового кораблебудування, ракетно-космічної галузі, авіаційного приладу та моторобудування, артилерійського виробництва, військового автопрому, радіоелектроніки, навігаційних і напівпровідникових систем, а також хімічної промисловості та структур, пов'язаних із боєприпасами. Також в рішенні наголошується, що окремий великий блок становлять підприємства, які пов'язані з російським підводним флотом. Окрім підприємств, до санкційних списків також потрапляють їхні керівники, які, за оцінкою ЄС, підтримують російський військово-промисловий комплекс.
Щодо фізичних осіб, до списків потрапили керівники Об'єднаної ракетно-космічної корпорації та Російської корпорації ракетно-космічного приладобудування інформаційних систем Казанського моторобудівного виробничого об'єднання. Мотовилихінські заводи, структури КАМАЗу, а також низки радіоелектронних і хімічних підприємств.
Також повністю поділяємо рішення щодо санкціонування 77 так званих «депутатів», зрозуміло в лапках, обраних до російської Державної думи від окупованих територій України. Ці люди нікого не представляють, ніким не обрані, це нікчемне голосування, а ці люди є просто гауляйтерами, ніякого відношення, ні до яких виборів не мають, тому внесення їх в санкційні списки абсолютно справедливе і правильне.
Також стало відомо, що окрім введення нових санкцій були також продовжені раніше накладені санкційні обмеження щодо 31 фізичної і 6 юридичних осіб, які займалися поширенням і застосуванням хімічної зброї. Нагадаю ще раз, по завершенню всіх юридичних процедур в Раді Європейського Союзу, нові персональні санкції будуть передбачати замороження активів у ЄС, заборону надання, підсанкційним особам та компаніям, коштів чи економічних ресурсів та заборону на в'їзд до Євросоюзу або транзит через його територію для фізичних осіб.
Ми, звісно, висловлюємо ще раз нашу рішучу підтримку цьому рішенню. Це саме ті елементи, на яких наголошував міністр закордонних справ України Андрій Сибіга. Але міністр так само постійно наголошує, що тиск має посилюватися, на цьому не можна зупинятися. Тому ми чекаємо хорошої синхронізації цих кроків. Чекаємо, звісно, і від американських партнерів, запровадження всього масиву тиску і всіх тих важелів, які надані законом покійного Ліндсі Ґрема, розраховуємо, що будуть введені всі ці санкції і обмеження. Ну і, звісно, інші юрисдикції G7 теж потрібно синхронізувати всі ці рішення з Європейським Союзом, коли все це буде ухвалено.
Наступне теж стосується обмежень і санкціонувань для держави-агресора- це тема “Русских домов”, так званих. Ви бачили, що Україна офіційно звернулася до урядів низки країн із закликом визнати загрозу національній безпеці, яку становлять “Русские дома”, про це заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, 19 вересня. Ми розуміємо, що Росія веде глобальну боротьбу за уми людей, використовує розгалужену мережу інструментів і каналів, зокрема Росспівробітництво або так зване “Россотрудничество” і культурні центри під назвою «Русский дом». Фактично ці центри слугують інструментами дезінформації, дестабілізації, в деяких випадках шпигунства.
Українська сторона у своїх зверненнях до урядів країн, де досі функціонують “Русские дома”, навела аргументи на користь обмеження діяльності цієї мережі, повного закриття цих центрів, бо недооцінювати їхній вплив, знову ж таки, повторюся, не можна. Ми схвалюємо заходи, які вжили вже низка європейських урядів у цьому зв'язку для блокування цих мереж. Зокрема в Німеччині, ви знаєте, нещодавно був закритий “Русский дом” в Берліні після багатьох років згубного впливу в цій країні, але попри цю хвилю закриттів, все одно деякі центри продовжують діяти. Я нагадаю слова міністра, які він сказав тоді: “наш спільний європейський дім не місце для “російських домів”, які поширюють воєнну пропаганду і активно працюють над підривом миру в Європі”. По цифрах, близько 10 країн закрили, або призупинили, або припинили діяльність “Русских домов” після 2022 року, йдеться саме про європейські держави. Але ми розуміємо, що щонайменше 7, а за іншими даними може, близько 10 країн європейських досі мають, або такі центри або подібні до них, в різному форматі. Ми до них звертаємося, пояснюємо, закликаємо закрити ці інституції, які шкодять і загалом становлять загрозу для національної безпеки. Сподіваємося на їхнє розуміння, ця робота дуже активно ведеться, будемо повідомляти, коли матимемо успіхи.
Ціла низка речей робиться, крім закриття “Русских домов”. У нас насправді в Грузії після звернення посольства скасували концерт російського гурту. США, Угорщина, Польща: вдалося домогтися скасування теж окремих виступів і заходів, які були пов'язані з кремлівськими діячами чи структурами. В Туреччині обмежили проведення низки російських пропагандистських заходів. В одній з країн Латинської Америки, не буду розкривати, щоб не підставляти, скасували показ російського фільму. Інша країна, Арабський світ, після неодноразових демаршів не погодили Росії відкриття філій центру їхнього культурного в інших містах. І одна з латиноамериканських країн перевіряє структури, такі про які я казав, які пов'язані зі збором допомоги російським військовим. Тому глобальна боротьба проти російського згубного впливу дійсно ведеться на всіх континентах. І Україна змусить палати землю під ногами цих російських негідників, які прикриваються нібито культурою, якимись високими ідеалами.
Ще одне для Вас важливе оголошення, після цього перейдемо до ваших запитань.
У понеділок, 12 жовтня, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга запрошений до участі в засіданні міністрів закордонних справ Європейського Союзу, яке відбудеться в Люксембурзі. Станом на зараз, міністр планує взяти участь, це дуже важливе засідання, яке, по суті, відкриє тиждень важливих великих кроків на шляху нашої взаємодії з Європейським Союзом, нашого вступу до Європейського Союзу, санкційних кроків і інших важливих рішень.
Серед ключових тем, які глава МЗС України Андрій Сибіга планує порушити в цьому форматі, з українського боку - це, звісно: обороноздатність, посилення української протиповітряної оборони, йдеться і про надання засобів безпосередньо, і про інвестиції для масштабування українського виробництва, і про всі ті кроки, які ми можемо зробити разом з європейськими партнерами, щоби посилювати захист від російського терору, який ми всі бачили цієї ночі.
Крім того, звісно, тиск санкцій, про які я вже казав, якраз цей день очікуємо просування до фінального рішення, і, звісно, це буде в фокусі тем, які порушуватиме міністр. Вступ до ЄС, відкриття кластерів, я впевнений, що ви ще сьогодні будете питати мене, покриємо цю тему, але, звісно, ми розраховуємо на наступний тиждень як важливий історичний на цьому шляху.
І, звісно, заморожені активи. Тема не лише не знята з порядку денного, навпаки, активно йде робота над тим, щоб нарешті вийти на рішення, які необхідні. Ми розуміємо всі занепокоєння, ми розуміємо всі обмеження, контраргументи, але переконані, що ми до цього рішення обов'язково все одно прийдемо, краще зробити це раніше, ніж пізніше.
Маємо чіткі пропозиції, як це зробити з урахуванням тих застережень, які мають окремі держави-члени. Ми готові врахувати всі застереження, але треба рухатись до повного використання заморожених активів для оборони і відновлення України. Все, давайте я на цьому зупинюся і перейдемо до ваших запитань.
Давайте, до Галини, спочатку.
Що стосується тристоронньої зустрічі, підтверджу ще раз готовність України взяти в зустрічі в такому форматі як і раніше. Ми переконані, що саме рівень лідерів міг принести найбільш проривні результати для досягнення миру, але Україна готова і до зустрічі в тристоронньому форматі Україна-Росія-Сполучені Штати на інших теж рівнях.
З боку України жодних перешкод немає. Ми чекаємо станом на зараз якраз російської позиції. Повторю те, що казав Президент України днями.
Хотіли би, щоб ця зустріч відбулася в жовтні, вже в жовтні. І з українського боку, знову ж таки повторю, є готовність досягати реальних рішень, реального припинення війни. З українського боку вся ця готовність є. Ви запитали також про різні модальності, різних часткових перемир'їв або часткового припинення вогню.
Днями заявляв про це міністр закордонних справ Андрій Сибіга, підтверджував, що є станом на зараз 5 таких, по суті, різних режимів припинення вогню, до яких Україна готова, які в різних форматах опрацьовуються, це, насамперед, той загальний режим припинення вогню, безумовний і повний, на який Україна погодилася ще в березні 2025 року в Джидді. Ця українська згода залишається чинною і могла би запрацювати, якби була відповідна дзеркальна згода Російської Федерації. Друге й третє, це пропозиції, над якими працюють Туреччина і Єгипет, які стосуються Чорного моря, міністр про це заявляв, є від них позиції розроблені в консультаціях з Україною, тобто я хочу, щоб усі розуміли, що це не просто пропозиції ззовні, які пропонують українській стороні, це напрацювання дипломатів за участі і української дипломатії, за безпосередньо особистого залучення міністра Андрія Сибіги, напрацювання тих модальностей, які можуть бути, але, звісно, для танго потрібно двоє, як ви знаєте, тому потрібна згода російської сторони на ці модальності.
Пропозиції, на нашу думку, взаємовигідні і реалістичні, тому тут не йдеться про якісь лише українські вимоги, це те, що насправді було би реалістично, на нашу думку. Тобто саме Чорноморський формат - це Туреччина і Єгипет, є ширша робота Індії, і міністр вже заявляв, що ми вітаємо залучення цієї країни вперше, активно до мирного процесу і намагання знайти рішення і чорноморські, тобто і рішення по продовольчій безпеці в Чорному морі, і енергетичні рішення, тобто енергетика, припинення вогню, саме в царині енергетики. Теж індійська сторона над цим працює, я з огляду на те, що це чутлива тема, не буду заходити в деталі, просто можу підтвердити, що дуже активно Індія веде таку роботу.
Ми вдячні Індії, ми вдячні і особисто міністру, доктору Джайшанкару, за цю важливу роботу і теж хочеться сподіватися, що вона принесе результат. З українського боку є готовність до конструктиву і реалістичних рішень. Ну, крім того, останнє, що можна сказати, це, звісно, американська сторона під час останніх контактів Президента, Президента Зеленського з Президентом Трампом, теж обговорювалася можливість роботи над енергетичним перемир'ям, тобто вже з боку саме американців.
Станом на зараз, повторюся ще раз, необхідний конструктив і кроки з російського боку для того, щоб ці припинення вогню, щось з того, що я перерахував, запрацювало. Але з українського боку є дійсно і готовність, і конструктив на цих напрямках. І більше того, дипломати підготували, як ви бачите, широкий спектр можливих рішень.
Це, мені здається, важливо згадати і в контексті нещодавніх маніпуляцій, які ми всі чули і бачили, на тему миру, хто не хоче миру. Мені здається, що теж українському суспільству дуже важливо тверезо до цього підходити і не піддаватися на маніпуляції людей, які намагаються перекласти провину за продовження війни з Москви на Київ. Мені здається, що це просто цинізм і використання втоми людей в цинічних політичних своїх якихось цілях заробляння балів.
Це я Вам розповідаю, скажімо так, внутрішні процеси дипломатії, які відбуваються, для того, щоб знову ж таки дати зрозуміти, які процеси йдуть. Все, по-моєму, вичерпно і так трошки задовго. Галина, оскільки Вас дуже поважаємо, то вичерпно і так. Давайте до Олени і потім до Світлани. Прошу.
З вчорашнього дня, як тільки почала розвиватися ця історія, ми були в контакті одразу з болгарською стороною, зокрема і на рівні міністерств закордонних справ, і на рівні нашого посольства в Софії, яке контактувало теж з болгарською стороною. Ми передавали їм всі наші дані, які ми маємо, зокрема і дані від наших військових, і, звісно, від них отримували теж дані, які їм вдалося з'ясувати.
Станом на зараз немає жодних сумнівів, що це російські удари. Україна, як ви знаєте, офіційно підтвердила, що не проводила жодних операцій в тій частині. Станом на зараз військові розвідки, наскільки мені відомо, продовжують з'ясування обставин саме.
Чим, яким чином, чому це було зроблено, як технічно відбувалися ці процеси. Для нас абсолютно зрозумілий і ширший політичний контекст того, що відбувається. Путін б'є по продовольчій безпеці, б'є по українських суднах, б'є по зерну, ну і б'є по, насправді, найбільш незахищеним і вразливим людям в країнах Африки, Близького Сходу, Азії, Латинської Америки, які страждають через ненадходження українського зерна.
Нагадаю, що Україна надає продовольство понад 400 мільйонам людей у світі. Вчора ми бачили, як все одно Путін наказує бити по кораблях, в тому числі в виключній економічній зоні Болгарії. Мені здається, що це вже хамство і наглість, яка має отримувати відповіді нарешті, а не просто засудження чи якісь дипломатичні “стейтменти”.
Це потребує реальних дій. І друге у Вас було, що стосувалося пропозиції Марти Кос, пропозиції Єврокомісії, якщо більш точно сказати, які стосуються розширення. Ми вивчаємо детально, цей достатньо великий документ, дійсно розуміємо, що це саме зараз пропозиції, вони ще матимуть пройти з європейського боку низку етапів до свого ухвалення.
Можу сказати, що в цих пропозиціях ми вважаємо правильним, корисним і необхідним для України для пришвидшення нашого вступу в Європейський Союз. Насамперед, ми підтримуємо системний підхід до поступової секторальної інтеграції країн-кандидатів ще до членства. Тобто сама ідея про те, що вже проходячи кластер за кластером, країна вже починає інтегруватися в процеси Європейського Союзу, це правильний підхід.
І загалом, дійсно, Європейський Союз, для розуміння, потребував цієї реформи багато років, тому що країни, які вступали до Європейського Союзу з кінця 90-х років, на початку 2000-х, були в набагато простіших умовах. Навіть адаптація законодавства, яка була потрібна для вступу, масив законодавства був менший, в рази. За цей час, навіть масив законодавства, який потрібно синхронізувати, він незрівнянно більший.
Тому країні, яка зараз вступає в Європейський Союз, складніше, ніж країнам, які вступали тоді. Тому, звісно, ці правила і ці механізми потребували реформування вже давно. Тому ми вітаємо лідерство Марти Кос, яка запропонувала такі рішення, запропонувала різні можливі варіанти.
Що для нас важливо в цьому зв'язку, закладена можливість вже під час переговорного процесу поступово інтегруватися до єдиного ринку, до політики програм ЄС в тих сферах, де ми виконуємо необхідні умови і де це створює взаємну додану вартість для України та Європейського Союзу. Тобто, прийшли якісь кластери, проговорили, що ми інтегруємося і заходимо в якусь сферу взаємодії. І вона уже поступово починає діяти.
А не ми чекаємо аж до кінця самого процесу, коли ратифікується угода про вступ і тільки тоді це все вступить в силу. Тому рішення дуже правильні, як на нашу думку, і саме ці пропозиції дуже правильні. Вважаємо, що така інтеграція якраз має посилювати і прискорювати підготовку до повноправного членства, а не в жодному разі ставати його альтернативою чи створювати якісь обмеження для майбутніх держав-членів.
Для нас це принципово. І ви питали, чи ми були в контакті з Єврокомісією, з Мартою Коc, з її офісом, звісно, були в контакті протягом цього року, бо насправді ця робота вона не почалася вчора, вона довго тривала. І все це обговорював міністр закордонних справ Андрій Сибіга з Мартою Кос.
Це обговорювали віцепрем'єр-міністри України з євроінтеграції, попередній - Тарас Качка, нинішній - Всеволод Ченцов, проговорював також з Мартою Кос. І це процес постійний. Тому ми це координуємо.
Ці всі речі, але, звісно, якісь пропозиції вони висувають свої. Тому ми тут не беремо, координуючи або обговорюючи ці процеси, ми не беремо на себе відповідальність за всі речі, які там пропонуються. І доносимо ми дуже просту річ.
Жодних замінників повноправному членству. Будь ласка, не треба додавати прикметників до слова “членство”, пропонувати якісь гібридні варіанти, якесь “напівчленство” в Європейському Союзі. Україна не прийме такого. Занадто велика ціна заплачена Україною за ці роки за своє право, за свій європейський вибір, за європейське майбутнє нашого народу для того, щоби пропонувати Україні якісь “замінники” повноправному членству. Ми завжди дуже різко виступали з цієї теми.
Я не буду, мабуть, зараз це повторювати. І, повірте, Єврокомісії ця позиція України добре відома. Друге, для нас критично важлива історія – це те, що Україна не має бути роз'єднана на шляху до Європейського Союзу з іншими кандидатами, зокрема з нашою дружньою Молдовою, з якою ми разом і подавали заявку, і разом просуваємося до членства в Європейському Союзі.
Для нас будь-які такі декаплінги, вони неприпустимі. Цього немає в цих пропозиціях, але просто я фіксую ті речі, ті наші позиції, які ми раніше висловлювали, які залишаються актуальними. Що ще Європейська комісія визначає як пріоритетні напрями для поглиблення цієї поступової секторальної інтеграції? Ось подивіться на перелік. Безпека і оборона, абсолютно Українська тема; конкурентоспроможність, економічна стійкість, зокрема інтеграція до єдиного ринку; промислові екосистеми і стійкі ланцюги постачання - теж для нас дуже критична тема; чистий та цифровий перехід - ми беремо вже участь; а також нові стратегічні сектори пов'язані з технологічним розвитком.
Це всі сфери, в яких Україна несе додану вартість для Європейського Союзу. І важливо наголосити, що взагалі членство України в Європейському Союзі – це не благодійність і це не подарунок Україні. Це, по-перше, має бути результат на основі заслуг і реформ, і також додана вартість України для Європейського Союзу.
Ми посилимо цю спільноту, а не послабимо. Тому така позиція загалом. Якщо хтось хоче запитати ще про якісь деталі, то запитайте.
Отже, перше, що стосується аграрного сектору. Є такий вислів американський «Let's cross bridges when we come to it» - “Будемо вирішувати проблеми по мірі надходження”, якщо так більше українською простою мовою.
Ми розуміємо, що переговорний процес щодо сільськогосподарської продукції аграрного сектору не буде простим. Я думаю, всі українці теж прекрасно розуміють.
Просто в силу того, що в Україні дуже сильний аграрний сектор, хоча зараз він дійсно під дуже сильним тиском через блокування Росією Чорного моря, але в Україні це одна з наших сил, одна з наших переваг. Тому розуміємо, що є свої інтереси в Європейському Союзі, в низці держав-членів Європейського Союзу. Все це буде з'ясовуватись під час процесу переговорів про вступ до Європейського Союзу.
Коли відкриється відповідний кластер, ми розраховуємо, що ми всі кластери відкриємо цього року, ми зайдемо в цей процес і будемо там спілкуватися із Єврокомісією, з окремими державами-членами, на яких умовах, яким чином ми інтегруємося саме в цій сфері аграрній. І насправді, попри такі уявлення розповсюджені про те, що український аграрний сектор несе якусь загрозу для Європейського Союзу, насправді, якщо поговорити з експертами, то стає зрозуміло, що він несе величезні нові можливості для Європейського Союзу. Тому не треба сприймати українську аграрну галузь, як лише загрозу для європейських фермерів.
Ми переконані, що можна знайти вигідні, взаємовигідні рішення. І повторюся ще раз. Це все буде обговорюватися під час вступного процесу. Те, що зараз попало в деякі ЗМІ, мені здається, що взяли маленький нюанс з цієї величезної доповіді, цих пропозицій, сфокусувалися на ньому, а насправді, якщо ви читаєте повний документ, то він сфокусований не на аграрці.
“Аграрка” – це маленький нюанс, який там лунає. Нам здається, що внесення цього елементу туди, скажімо так, воно відображає ті певні занепокоєння, які є з європейського боку. Ми це сприймаємо як запрошення до розмови, яку ми безпосередньо точно будемо з ними вести на пізнішому етапі.
І Угорщина, так, перепрошую. Ви побачите сьогодні позицію міністра закордонних справ невдовзі. Ми готуємо її для публікації, я Вам відразу її закину, як тільки вона буде. Ми бачимо, що дійсно угорська сторона станом на зараз виконує свою частину тих речей, про які домовлялися з угорцями.
Україна, зі свого боку, виконує свою частину тих домовленостей, про які домовлялися. Ми крок за кроком спокійно прямуємо до відкриття переговорних кластерів. Розраховуємо на те, що вдасться це зробити вже невдовзі два кластери, достатньо швидко, і до кінця року ще два кластери. Отакий таймлайн бачимо з українського боку.
Ви питаєте, чи це шкодить нам, чи що ми за це віддаємо. Я знаю, ці занепокоєння, кожного разу, коли відбувається щось позитивне, завжди в українському суспільстві лунає: “А що ж ми за це віддали?”. Завжди постає таке питання.
Той законопроект, який є, який внесений в Верховну Раду, він відображає підходи України до національних меншин на засадах європейських практик.
Є стандарти, певні ставлення до національних меншин в Європейському Союзі, які ми і так маємо імплементувати, вступаючи до цього об'єднання. Цей законопроект, ні більше, ні менше, гарантує такі європейські найкращі стандарти і стосовно угорської меншини, і стосовно інших національних меншин. Тобто йдеться не лише про Угорщину.
Тому на ваше питання, чи ми чимось жертвуємо, чи ми щось... Ні, я так не вважаю. Мені здається, що наша сила в нашому різноманітті і повага до національних меншин це частина цієї сили.
Оскільки Ви запитали, хоча я Вам чесно скажу, нам не хотілося би додавати ще коментарів. Загалом йде активна робота, закрита дипломатичними каналами над тим, щоб врегулювати і перегорнути цю сторінку. Тому я прошу Вас зрозуміти, що і коментар, який я Вам можу зараз дати, він загальний і спрямований на те, щоб не загострювати далі цю суперечку, яка точно не потрібна ні нам, ні Республіці Кореї.
Нагадаю, що в січні 2025 року Сили оборони України захопили в полон двох бійців, військових підрозділів КНДР, які брали участь у бойових діях у складі Збройних Сил Російської Федерації. З тих пір інформація про цих двох полонених широко розповсюджувалася і українськими, і іноземними ЗМІ, і корейськими ЗМІ, в тому числі. З того часу корейська сторона, посилаючись на те, що Конституція Республіки Корея визначає територію держави увесь корейський півострів, активно зверталася до української сторони різними каналами і закритими, і публічно щодо передачі їй зазначених осіб, як своїх співгромадян.
Тобто вони їх вважають громадянами Кореї. На підставі письмового волевиявлення цих осіб, а також враховуючи високий рівень двосторонніх відносин і принципову домовленість глав держав, компетентні органи України з дотриманням норм і принципів чинного законодавства України та міжнародного гуманітарного права здійснили низку юридичних і логістичних заходів, необхідних для передачі двох північнокорейських військовополонених до Республіки Корея. Ми вважаємо, що Україна зробила жест доброї волі і дружній крок по відношенню до Республіки Корея, позитивно відреагувавши на запит корейських партнерів щодо передачі цих двох осіб.
Що стосується подій, які відбулися після цього, ми вважаємо, що причиною обміну критичними публічними заявами стала різниця у трактуванні домовленостей щодо режимів конфіденційності. З моменту початку обміну критичними коментарями, які всі бачили, ще раз повторюся, триває непублічна дипломатична робота закритими каналами задля того, щоб ситуацію було вичерпано. Ми вважаємо ще раз, що додаткові коментарі, які можуть завадити цьому дипломатичному регулюванні не на часі.
І наші, і з корейського боку теж, мабуть, вже достатньо коментарів. Тепер, що стосується вибачень, ви запитали, бо це пролунало від корейського міністра. Ну, загалом, можна сказати, що ми хотіли б взагалі, щоб дипломатичне листування залишалося конфіденційним.
Але якщо корейська сторона вже частково відкрила його зміст, то я можу теж розкрити частину деталей, уточнити їх і підкреслити, що міністр в своїх повідомленнях до корейського колеги зазначав, що йому прикро, що ситуація зайшла у стадію обміну критичними коментарями. Я думаю, ви вже тут, в принципі, відчуваєте різницю між тим, що корейська сторона сказала, і тим, що реально лунало. І це правда.
Це правда. Дійсно, висловлюючи, ну, прикро, що зайшла ситуація в такий етап, що йде обмін цими публічними коментарями, це нікому не потрібно. І все, і не більше, і не менше.
Тому ми просимо медіа, просимо журналістів орієнтуватися на об'єктивну інформацію, не перекручувати зміст того, що відбулось. Ну, на цьому зупинюся. Такий дипломатичний, акуратний коментар, це те, що можна станом на зараз дати.
І друге ви питали про чуму. Не готувався я відповідати на брифінгах про чуму. Це 2026 рік, а не 1126.
Але ми слідкуємо, і наші компетентні органи, і наша система охорони здоров'я. Буквально днями я сам чув один з брифінгів їхній. Тобто слідкують дуже уважно, стежать за ситуацією, яка там відбувається.
Саме на зараз жодних загроз для України немає. У нас, на щастя, взагалі пасажиропотоку якогось з Росії немає, крім як туди, де, власне, цих пасажирів вбивають сили оборони України. Тому, але, якби якогось сполучення, чи там постійного обміну людей, ну ви розумієте самі, немає.
Візовий режим, цих віз видається, там, одиниці може на рік, тому загроз для України немає. Але ми бачимо, як сусідні країни реагують, закриваючи кордони.
І розуміємо, що, на жаль, російський режим повторює всі ті самі патерни, які були за часів радянського режиму, особливо його фінальної стадії. Коли режим не був здатен, А: гарантувати мінімальну безпеку своїм людям, допускав, ну, хто може уявити взагалі, чуму в ХХІ столітті. Це просто показник, наскільки управління цією країною в глибокій кризі, що вони не здатні забезпечити такі базові епідеміологічні речі.
І брехня, звісно. Слідкуйте дуже уважно за тим, як взагалі російська влада, що вона коментує на цю тему. Це абсолютне повторення, жодні уроки 20-го століття не винесені.
Повтор всіх тих самих помилок, брехня, приховування реальних масштабів, причин. Будемо бачити, як самі росіяни будуть оцінювати цю ситуацію.
Перше, Україна і Німеччина вже мають низку дуже ефективних форматів співпраці в оборонно-промисловій галузі і спільних виробництв.
Є ціла низка спільних підприємств. І Німеччина, нагадаю, була першою країною, де Україна офіційно відкрила спільне виробництво дронів. І з тих пір успішно його масштабує.
Більше того, деякі німецькі компанії за рахунок взаємодії з українськими оборонними компаніями масштабували своє виробництво у вісім разів, а може, деякі ще й більше. Це те, що нам відомо. Тому співпраця з Україною, вона колосально вигідна Німеччині. Німецькій оборонці, яка традиційно складає велику частину загалом економіки цієї країни, Німеччина виробляє велику кількість озброєння, оборонної продукції. Власне, бюджет німецький теж наповнюється частково цією оборонкою. Тому Drone Deal, він вже, по суті, буде надбудовувати додаткову домовленість над тією співпрацею, яка вже активно між Україною і Німеччиною ведеться.
Щодо термінів, я думаю, що з українського боку ми хотіли би якнайшвидше укласти таку угоду, відкрити додаткові можливості для німецьких і українських компаній взаємодії, тому ми готові. Там просувається ця робота, я не знаю про якісь там дати конкретні, але знаю, що активно ця робота ведеться.
Тепер, що стосується заяви Радослава Сікорського, ми вітаємо його слова, бо дійсно вважаємо, що було би доцільно застосовувати засоби сусідніх країн-партнерів для захисту неба, і це був би захист неба, як українського, прилеглого до цих країн, так і самих цих країн. Тобто тут йдеться знову ж таки не про благодійність, а про те, що нейтралізуючи ці загрози на підступах до своєї території, ці країни захищають себе.
Про жодне втягування в війну чи участь в війні тут не йдеться. Тому що за всіма нормами міжнародного права, за всім трактуванням міжнародного права. Якщо країна, певна, випускає ракету чи якийсь боєприпас по шматку заліза, який летить в небі. Ніяким чином це не робить її частиною війни.
Ми всі бачили, як, наприклад, збивалися ракети і дрони, які летіли в Ізраїль. Цілою коаліцією країн. Від цього вони не стали учасниками війни. Вони просто вчинили гуманітарну акцію з захисту цивільних людей і протидії терору.
Тому ми переконані, що таке рішення було би своєчасним, доцільним і корисним в тому числі для держав-партнерів. Ми розуміємо також, що це рішення не може ухвалити Польща сама по собі або там інша якась сусідня країна сама по собі. Ці країни потребують колективної згоди на це. Тому що, звісно, вони є частиною колективної безпеки, вони є частиною Північно-Атлантичного Альянсу, і такі рішення, звісно, ухвалюються в консультаціях з іншими країнами.
Але, на нашу думку, такі консультації потрібні, їх варто провести. І, звісно, це рішення варто ухвалити. І підтверджуємо зі свого боку, що ця дискусія триває, вона не закрита, вона не відкладена в бік. Зараз, мабуть, треба зайти на новий етап обговорення цієї теми.
Так, перше. Я можу підтвердити, що знову ж таки, в межах закритого дипломатичного спілкування українська сторона озвучила цей факт. Який ми побачили і в пресі. Але ми маємо також і свої власні дані про таку діяльність. Цей факт і ці факти були озвучені Корейській стороні, знову ж таки, в межах дипломатичного спілкування, напряму, з запитом на пояснення. Що це за діяльність, чому вона відбувалася, далі не буду, знову ж таки, заходити. Оскільки ви запитали, то розкриваю, але не буду далі заходити в коментарі.
Молдова. Йдеться не лише про Молдову. Були російські активні удари, і в Молдові, і кордон з Польщею так само. Тому я знаю, що наші профільні відомства спілкуються з профільними відомствами країн-партнерів на тему, яким чином перебудувати роботу на кордоні для підвищення безпеки. Більше не скажу, тому що треба дочекатися рішень певних, модальності запропоновані. Треба дочекатися рішень, щоб ці партнери сказали, що вони готові, не проти, і певні деякі логістичні пропозиції є, як полегшити перетин кордону і підвищити безпеку. Але вони зараз в процесі опрацювання, я не буду заходити, щоб не нашкодити цим переговорам.
У нас дуже тісна взаємодія з Північноатлантичним альянсом, обмін досвідом, і ми вітаємо приїзд наших шанованих гостей до Києва. Більше того, вважаємо, що це відповідь на російські залякування дипломатів іноземного дипкорпусу, що “виїжджайте з Києва, тому що ми будемо посилювати терор”. Ви бачили відповіді, дуже активні, від наших колег. І ми дуже вдячні всім тим, хто висловився публічно, що вони нікуди їхати не збираються, на цей терор не піддаються, і на цей шантаж теж вони реагувати не будуть. І ще раз, так само, як було в травні, здається, коли Путін вперше вирішив лякати іноземних дипломатів. Ви пам'ятаєте, чим це закінчилось? Закінчилось якраз приїздом високого рівня делегації НАТО. Тоді ще був Генсек Марк Рютте, який зустрічався тут з міністром Андрієм Сибігою та Президентом Володимиром Зеленським та записував відео. Отака була відповідь на ці хвилі погроз. І зараз ми теж бачимо, як приїзд іноземних наших партнерів та колег показує, що на цей шантаж та погрози ніхто вестися не буде. І в цьому ключі ми, звісно, дуже їм вдячні, що вони приїхали.
Ну, давайте правильно терміни називати, щоб ми не лякали людей без причини. Ви бачили реакцію міністра закордонних справ на ті провокації, які відбулися на кордоні, міністра Андрія Сибіги саме на цей, знову, підвіз мігрантів, якісь агресивні дії цих посадових осіб, чи як їх назвати, з білоруського боку, залякування. Це все частина кампанії підриву стабільності Європи, і ця кампанія координується не з Мінська, вона координується з Москви. Тому теж треба речі назвати своїми іменами.
Більше того, ми вважаємо, що час забути слово “гібридний”. Часто кажуть: “гібридна війна Росії проти Європи”. Яка ж вона гібридна, якщо FPV-дрон знаходять біля літака з вибухівкою? Це вибухівка не гібридна. Це вже підривні кінетичні дії і конкретна дестабілізація цих країн, яка ще відбувається на тлі заяв: “Ми не збираємося ні на кого нападати”. Ми можемо нагадати нашим європейським друзям, які все ще вірять у ці заяви, що так само перед 24 лютого 2022 року всі російські посадовці розповідали про те, що вони не збираються знову нападати на Україну. Так Путін ще тоді, більше того, навіть мав “совість” брехати в обличчя лідерам Франції і Німеччини на закритих розмовах, кажучи: “Ні, я не збираюся нападати”, – за лічені дні до повномасштабного вторгнення в Україну. Тому чим більше цих спростувань і розповідей про те, як ніхто не буде і не збирається нападати, тим більше треба бути пильними і уважними нашим європейським друзям.
Але крім цього, ми вважаємо, що найкращий спосіб протидії цим залякуванням – це насправді тиск на Москву і підтримка України. Чим сильніше буде Україна, тим вірогідніше, що ми зможемо зупинити Путіна до того, як він буде втілювати ці зловмисні плани щодо європейських країн, спектр яких йде дуже далеко, на жаль. Міністр Андрій Сибіга вже заявляв про те, що в нас і наших партнерів, у розвідок, є дані, які ми в тому числі європейським колегам передаємо, про конкретні плани Росії заподіяти шкоди європейським країнам.
На цю тему тривають переговори, в тому числі міністра закордонних справ Андрія Сибіги, але також інших відомств, міністра оборони, Офісу президента, Президента особисто з десятками країн. В роботі ціла низка рішень. Деякі рішення вже ухвалені і перебувають на стадії логістики, інші рішення – в процесі опрацювання. Але ця тема і ця робота перебуває в топі порядку денного кожного контакту, кожної розмови, кожних переговорів і Президента України, і міністра закордонних справ, і міністра оборони, й інших наших посадовців, які спілкуються з іноземними партнерами. Конкретні країни розкривати не буду. Не будемо полегшувати роботу російській розвідці з того, щоб зривати ці плани. І анонсувати, що саме, коли, куди прийде теж не буду. Не треба це робити. Прийде, і слава богу.
Ми, на жаль, бачимо, що Росія вже намагається залякувати людей і в цьому місті, Києві, де ми знаходимося, в інших містах України з метою змушувати людей виїжджати, підривати економіку України, сіяти паніку. Ми абсолютно прекрасно розуміємо цілі цього терору. І треба також розуміти, що все це є воєнними злочинами. Ми почали говорити про це абстрактно останнім часом: “Ну, Росія наносить удари. Ну, Росія тероризує, зрозуміло”. Нічого не зрозуміло, це воєнні злочини. Росія не має права на жодні такі удари. І те, що вони відбуваються постійно п'ятий рік, не дає права їх нормалізувати. Не можна просто до цієї війни звикати. Ми цього теж закликаємо всіх наших партнерів. Тому має бути протидія. Частина наших протидій – наносити справедливі відповіді проти Російської Федерації. І це не погроза, а просто реальність життя: Росія за все зло, яке вона приносить українцям, буде отримувати у відповідь справедливі удари. Україна вже не є, вибачте, таким хлопчиком для биття, який просто буде чекати, поки по ньому наносяться удари. Ні, будуть відповіді, вони вже є. Це мають розуміти росіяни.
І наших партнерів ми закликаємо розривати ланцюжки постачання технологій до Росії та підривати їхній оборонно-промисловий комплекс. Ще дуже велика кількість їхніх підприємств не під санкціями. Досі велика кількість західних компонентів потрапляє в російську зброю. Величезна кількість роботи. Ми тут маємо конкретні переліки конкретних кроків, які треба вчиняти. Наступний тиждень буде показовий, тому що, повторюся ще раз, у нас на столі дуже великий санкційний пакет Європейського Союзу, який в понеділок буде вже фінально обговорюватися. Розраховуємо, що наступного тижня він буде, і це дуже вчасно потрібний крок. Так само американське запровадження, безпосередня імплементація законопроєкту Грема. Вона теж дуже важлива, вчасно вона нам потрібна. Тому ми ще раз просимо американську сторону впровадити якомога сильніше повніше всі ті важелі, які надані та які цим законопроєктом передбачені. Законом точніше, вибачте, не законопроєктом. Він був законопроєктом до голосування, це вже закон.
Я повторю ще раз позицію, яку висловлював Президент України: Українська Держава не причетна до цих інцидентів. Ще раз повторю, що стосується окремих затриманих громадян України: МЗС і Україна завжди надавали і надають повну консульську підтримку. Бо коли будь-хто з громадян України за кордоном потрапляє в якусь халепу, в тому числі затриманий правосуддям, то завжди наші консули теж на звʼязку та надають необхідну підтримку для підтримання прав і законних інтересів цих людей.
Що стосується “Північного потоку-2”, я бачу, як загалом в медіа ця історія спрямовується, фокус уваги цієї історії спрямовується на ці інциденти, на як ці потоки були підірвані, на як це відбулося, яким чином, хто причетний, хто винуватий. А ми не хочемо поговорити про те, хто ці потоки будував і для чого? Мені дуже неприємно, що ця вся дискусія пішла під цим кутом: “Хто підірвав”, а не “Хто будував?” А хто будував ці потоки і для чого? Я нагадаю, що Україна в 2021 році і до того, коли будували цю трубу, попереджали, що як тільки буде добудований “Північний потік-2”, зростають колосальні ризики великої війни.
Ми це пояснювали на пальцях нашим партнерам. Бо Путін отримає обхід України. Відповідно, у нього будуть розв'язані руки в тому, що він може робити з військової точки зору в Україні. Ми про це попереджали? Попереджали. Хтось нас почув? Ні, ніхто не почув. Вважали, що важливіші якісь свої міркування прагматичні. Я хочу просто вашу увагу звернути на те, що велика війна почалася якраз тоді, коли добудовувалася ця труба. Тому давайте, я теж закликаю, поговоримо про це, нагадаємо, як ця труба будувалася, і запитаємо тих, хто це робив, дозволяв, відкривав і відновлював, бо в якийсь момент вона блокувалася, ця труба, я нагадаю. Це ще був кінець першої каденції Трампа. Він, до речі, ввів санкції, які заблокували добудову цього газогону на останніх метрах. Так я пропоную обговорити ще цю тему, крім теми затриманих і обговорення причетності до цих інцидентів.
Все? Добре, колеги, дякую Вам, що ви прийшли. Бережіть себе на тлі всього, що відбувається, і будемо ще часом більше зустрічатись. Дякую Вам.