У 2005 році Україною було прийнято політичне рішення щодо запровадження безвізового режиму для громадян країн-членів ЄС, США, Канади, Японії, Швейцарії, Норвегії, Ісландії та низки інших іноземних держав.
Прийняте рішення дійсно сприяло спрощенню на засадах взаємності візового режиму або процедури оформлення віз для усіх або певних категорій громадян України у відносинах із зазначеними країнами.
Так, у 2007 року була укладена Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз з подальшим розширенням у 2012 році категорій громадян, на яких поширюються візові спрощення.
З окремими країнами ЄС укладено угоди про скасування оплати за видачу національних віз (Латвія, Литва, Словаччина, Польща) або про місцевий прикордонний рух (Польща, Угорщина, Словаччина). Кіпром запровадженні так звані „електронні” безкоштовні візи, які оформлюються протягом доби і не потребують особистої присутності заявника.
З США досягнуто істотного прогресу, річні візи – це вже норма, десятирічні візи наші партнери погодилися починати видавати вже найближчим часом.
Японія та Корея прийняли рішення про видачу безоплатних віз для наших громадян. З Норвегією укладено Угоду про спрощення оформлення віз на основі відповідної Угоди з ЄС. Зі Швейцарією та Ісландією відповідні переговори знаходяться на завершальній стадії.
Лише Канада відмовляється від ведення візового діалогу з Україною.
З огляду на таку позицію канадської сторони, вичерпано усі можливості для досягнення конкретних результатів у питанні спрощення режиму поїздок громадян України.
Позиція канадської влади вбачається досить незрозумілою, оскільки в цій країні проживає значна кількість вихідців з України (за окремими даними, близько 4% від загальної кількості населення), які є громадянами Канади і можуть вільно відвідувати своїх рідних та друзів у нашій країні, у той час, як наші громадяни позбавлені такої можливості та змушені проходити обтяжливу процедуру оформлення віз у канадському посольстві.
При цьому канадський уряд поставив у більш привілейоване („безвізове”) становище громадян тих держав, вихідці з яких складають значно меншу частину її населення, наприклад, Барбадосу, Ботсвани, Брунею, Латвії, Намібії, Свазіленду та інших.