В Україні звикли вважати Сенат Сполучених Штатів Америки взірцем парламентаризму, втіленням високих стандартів демократії, верховенства права та дотримання демократичних процедур.

У зв’язку з цим важко серйозно сприймати документ, ухвалений минулої ночі за процедурою, що з усією дипломатичною стриманістю можна назвати, щонайменше, сумнівною.

Якими мотивами керувалися автори резолюції щодо Юлії Тимошенко, які будь-якою ціною намагалися обійти заперечення інших сенаторів щодо резолюції і з цією метою поспішно вносили до неї редакційні правки та запропонували Сенату ухвалити її «з голосу» як вже, нібито, новий документ після 3 години ночі за декілька хвилин до закриття поточної сесії Конгресу, коли в залі були присутні менше півдесятка дійсних членів верхньої палати американського парламенту?

Очевидно, вони свідомо прагнули уникнути будь-якого обговорення резолюції, текст якої викликав логічні запитання та заперечення у, принаймні, декількох сенаторів, які вимагали повноцінного та виваженого її розгляду – власне того, чим завжди відрізнялися обидві палати Конгресу.

Друзі команди Тимошенко зробили все для того, щоб вкинути в український інформаційний простір черговий сфальшований привід для гучних безпідставних дискусій та дискредитації майбутніх парламентських виборів. Ці зусилля суперечать національним інтересам України та приречені на провал.

В МЗС України вважають недоречним коментувати резолюцію, враховуючи спосіб, у який відбувся її розгляд, та декларативний, необов’язковий характер докумен