Консульському працівнику Посольства вдалося отримати прямий мобільний телефон Анатолія Вдовиченка, з яким невідкладно було встановлено телефонний зв'язок наприкінці 2010 р.
За інформацією отриманою від А.О.Вдовиченка, протягом грудня 2010 р. він перебував на території підприємства з виробництва кисню «Navannkorn Gas 2005 Co.LTD», яке розташоване у районі передмістя м.Бангкок Клонг Луанг.
У ході перших телефонних розмов консульського співробітника Посольства з Анатолієм Вдовиченком протягом грудня 2010 р. він не виявляв бажання повернутися на Батьківщину та не висловлював жодних претензій до адміністрації підприємства «Navannkorn Gas 2005 Co.LTD».
Лише після постійних нагадувань консульським співробітником Посольства про наявність у Анатолія Вдовиченка родичів, які бажають його повернення на Батьківщину, він усвідомив необхідність вжиття термінових заходів, спрямованих на захист його прав та законних інтересів, та висловив прохання надати йому допомогу та сприяння у поверненні на Батьківщину.
При цьому він повідомив, що адміністрацією підприємства «Navannаkorn Gas 2005 Co.LTD» у особі власника - громадянина Таїланду утримується його паспорт, протягом багатьох років не виплачується заробітна платня, а сам Анатолій Вдовиченко перебуває під постійним наглядом довірених осіб власника, які за його словами, перешкоджають його поверненню на Батьківщину.
За результатами переговорів консульського співробітника Посольства з власником підприємства та внаслідок інших вжитих Посольством заходів, останній погодився виплатити Анатолію Вдовиченку суму 15 тис. дол. США, придбати квиток Бангкок – Одеса, та сплатити усі штрафи та улагодити усі формальності в органах імміграції Таїланду, пов’язані із відбуттям на Батьківщину, в рамках досудового врегулювання згаданої вище конфліктної ситуації. Зазначені дії були виконані консульським співробітником Посольства на прохання нашого громадянина з метою захисту його прав та законних інтересів.
11 січня 2011 р. Анатолій Вдовиченко прибув до Посольства. При собі він мав паспорт громадянина України термін дії якого скінчився 27.03.2006 р. та 10 тис. дол. США, які ним було отримано від власника підприємства без підписання жодних документів.
Цього ж дня Анатолію Вдовиченку було виписано свідоцтво на повернення на Батьківщину.
21 січня 2011 р. в рамках захисту прав та інтересів громадянина України відбулося судове засідання по справі його незаконного перебування в Таїланді з 2006 р. по 2011 р.
Після безпосереднього втручання Посольства та Почесного консула України в Таїланді за рішенням суду, органами імміграції Таїланду Анатолію Вдовиченку було дозволено подальше законне перебування на території Таїланду протягом поточного року, після сплати штрафу у розмірі 9800 бат (приблизно 300 дол. США).
У іншому випадку йому загрожував би штраф у розмірі 20,000 бат (600 дол. США) або тюремне ув’язнення та примусова депортація.
Враховуючи неадекватне реагування правоохоронних органів Таїланду на ситуацію, що склалась з громадянином України, а також з метою підвищення ефективності подальшого захисту його прав та законних інтересів, за його згодою та за погодженням з Послом України консульський співробітник Посольства ввечері 21 січня 2011 р. провів зустріч з відомим журналістом впливового загальнонаціонального видання Таїланду «Bangkok Post» паном Вешлером, який взяв інтерв’ю у Анатолія Вдовиченка.
У ході з’ясування обставин перебування у Таїланді протягом 1996 – 2011р. Анатолій Вдовиченко повідомив наступне.
Він прибув до Таїланду 24 квітня 1996 р. рейсом SU551 у службове відрядження строком на три місяці по запрошенню фірми «COMBITEX CORP», яке було в той час агентом по продажу кисневого обладнання ЗАТ «Кисеньмаш».
Мета відрядження – надання інженерних послуг з налаштування та експлуатації раніше проданих та змонтованих ним в Таїланді протягом 1993 – 1994 рр. кисневих установок.
У липні 1996 р. під час роботи він одержав виробничу травму – опік обличчя та правої руки. Це сталося напередодні його повернення на Батьківщину.
У той же час він одержав запрошення продовжити роботу на фірмі «LIM OXYGEN» (пізніше перейменована у Navannаkorn Industrial Gas) та на численні прохання власного агента розпочав роботу на цій фірмі.
За його словами до оформлення письмового контракту та дозволу на працевлаштування діяла усна домовленість, що Анатолій Вдовиченко буде отримувати місячну заробітну плату 30 тис. бат, йому надаватиметься житло, службовий автомобіль, медичне страхування тощо.
Протягом наступних трьох місяців умови домовленості роботодавцем виконувалися.
Після цього останній почав ухилятися від виконання власних зобов’язань, почав затримувати заробітну плату, утримував паспорт начебто для необхідності оформлення дозволу на працевлаштування.
Водночас, у лютому 1998 році Анатолію Вдовиченку було оформлено дозвіл на працевлаштування. За його словами після цього часу він взагалі бачив свій паспорт лише у 2005 р. та 11 січня 2011 року.
За словами Анатолія він довгий час не міг покинути місце роботи через неодноразові погрози фізичною розправою з боку роботодавця у тому числі із використанням вогнепальної зброї.
Залишенню місця роботи та втечі з фабрики перешкоджало те, що за ним цілодобово стежили помічники власника підприємства.
Все це у сукупності із виробничою травмою та постійним психологічним тиском на Анатолія Вдовиченка на спробами його ізоляції від навколишнього світу шляхом обмеження доступу до засобів інформації та спілкування з іншими людьми крім працівників підприємства, призвело до того, що громадянин України втратив усіляку надію на залишення місця роботи та повернення до дому.
За його словами, лише після встановлення телефонного контакту з родичами восени 2010 р. та з консульським співробітником Посольства у грудні 2010 р. він повірив у себе та знайшов у собі сили вчинити дії спрямовані на повернення на Батьківщину.
У ході спілкування з консульським працівником Посольства у грудні 2010 р. Анатолій Вдовиченко говорив лише англійською мовою але наразі починає спілкуватися українською та російською мовами.