“Війна і нові горизонти України”
Промова міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, 2022
Дорогі колеги,
Вже десять місяців як нас не мало бути. Але ми є, супроти всіх обставин, на зло ворогам і на щастя майбутнім поколінням українців.
Триває найбільша війна в Європі з часів Другої світової. Найбільша битва добра та зла у цьому столітті. Україна на чолі з Президентом Зеленським не злякалася і не впала. Ми прийняли бій. Попри те, що ніхто у світі не давав нам шансів. І ми перемагаємо.
Абсолютна більшість з вас наближають перемогу своєю боротьбою на дипломатичному фронті. Дехто з наших дипломатів пішов на фронт з перших днів війни, бачив смерть побратимів і вбивав окупантів. Дехто з них досі на фронті. Їм — особлива пошана. Вони — дипломати-воїни у буквальному сенсі слова.
Перемога України безсумнівно буде. Але без відповіді поки залишаються три запитання: коли, що і як?
Коли саме Україна переможе?
Що саме буде перемогою?
Як Україна діятиме після перемоги?
З цих трьох запитань у мене немає відповіді лише на перше. Коли б’єшся за право на існування, дедлайни недоречні. Базова відповідь на друге запитання проста: перемогою буде все, що передбачатиме повне відновлення територіальної цілісності України. Далі будуть інші перемоги — компенсації, вироки за злочини, вигнання Росії з Радбезу ООН та інше.
Ми з вами дипломати і розуміємо, що робити зараз, аби наблизити цю базову перемогу: зброя, санкції, енергетика, зміцнення міжнародної коаліції, фінанси, ваша небайдужість, небайдужість країн та організацій, в яких ви працюєте. Ви знаєте, що маєте робити.
Моє з вами завдання сьогодні — це окреслити відповідь на третє запитання: Як Україна діятиме після перемоги?
Століттями Росія виховувала в собі зневагу до нас і нав’язувала нам зневагу до самих себе. Вони викреслили нас з історії Європи — затерли все, від мандрів вікінгів до побудови спільного європейського дому. Нас змусили чк націю щиро повірити в те, що ми лузери, об’єкт і «ніколи не втрачаємо нагоду втратити нагоду».
Все це тепер у минулому.
Сьогодні ми пишаємося собою. Нами пишається світ. Ми обіймаємо друзів. Ми непоступливі з партнерами. Ми б’ємо ворога.
Я — українець, а Україна — це легенда. Ось наше нове позиціонування у світі. Україна стала легендою, це стартова позиція.
Як сказав Президент у своєму історичному виступі в Конгресі, підсумки цієї війни визначать історію світу та його обличчя на багато поколінь. Контури світу, в якому переможна Україна посяде нове гідне місце, мають бути окреслені вже сьогодні.
[закрита частина промови]
З урахуванням цього, ось п’ять ключових принципів, які, на мою думку, маємо зараз і надалі розвивати щоденною професійною, патріотичною і порядною роботою.
Перший принцип. Неподільність територій, спільноти та інтересів.
Українська земля, до останнього клаптику в міжнародно визнаних кордонах, буде повернута під український контроль і суверенітет. Квадратні метри не можуть бути і не будуть предметом дипломатичних поступок. Після перемоги почнеться довга політична та соціальна інтеграція окупованих територій.
Ви можете пам’ятати, як нам багато років казали, що спершу треба завоювати серця людей за лінією фронту, а далі вони і самі захочуть повернутися. Нас дурили. Спершу треба силою зброї та переговорів прибрати лінію фронту, а потім відбудовувати життя. І тут є для нас робота.
Неподільність спільноти. Держава розпочне нову політику щодо українців у світі. Наш багатомільйонний народ — це єдине ціле, як на рідній землі, так і за кордоном. Ми розпочнемо розробку і втілення цієї політики негайно, інакше не менш ніж за десять років втратимо велику кількість людей, ідентичність яких просто розчиниться в країнах, до яких вони виїхали як цьогоріч, так і раніше.
[закрита частина промови]
Неподільність інтересів. Україна буде відкривати нові горизонти та йти туди в світі, де є наші національні інтереси. Ми перевернемо логіку запитання “Хто нас там чекає?” Насправді нас чекають всюди. А у Африці, за великим рахунком, чекають на наше повернення. Варто лише знайти спільні точки дотику, спільні інтереси, спільну вигоду.
Інтереси України є в усіх куточках світу. Немає такого місця на карті, де немає інтересу України. Значить ми його просто поки не знайшли, а маємо знайти. Від Латинської Америки до Океанії, від Арктики до Антарктики. Цей пошук — насамперед наша з вами задача. Ми з вами — дипломатичний гугл України.
Другий принцип. Україна — частина Заходу. Сьогодні ми розплачуємося кров’ю не стільки за те, що дозволили умовному Переяславу повернути нас під контроль Москви, скільки за те, що не змогли згодом добитися успіху Гадяча. Проблема суб’єктності не в неправильному виборі. Проблема і відсутність субєктності починається тоді, коли ти не можеш змінити свій вибір. А ми сьогодні можемо змінити все.
Однак інша крайність цієї політики — це постійна зміна вибору. За три десятиліття сучасної історії ми втрачали час, потім інтегрувалися на Захід, потім вагалися, потім розверталися, потім знову наближалися, потім благали нас взяти, б’ючись у стіну західного нерозуміння. Досить цього. Ця дилема вирішена раз і назавжди. І це не питання негативного вибору: аби не з Москвою. Це питання позитивного вибору кращої долі для України. Нікого не цікавить, звідки ти біжиш. Всіх цікавить, куди ти біжиш і ким прагнеш бути.
За підсумками війни Україна буде зацементована в усіх політичних та безпекових структурах Заходу. Якими б вони не були, нинішні чи майбутні. Саме як частина Заходу та керуючись неподільністю своїх інтересів у світі, ми будемо активно розвивати взаємовигідні та глибокі відносини з країнами Азії, Близького Сходу, Африки, Океанії та Латинської Америки. У жодному разі дипломатія в цих регіонах не буде другорядною. Україні скрізь у світі потрібна винятково першокласна дипломатія.
Третій принцип. Україна стає найсильнішою військовою потугою східного флангу НАТО. Якщо відверто, раніше ми конче потребували вступу в НАТО саме для того, щоб на нас не напала Росія. Тоді Москва залякала союзників у 2008 році і нам відмовили у захисті. Але нині ситуація докорінно інша. За вагомої підтримки тих самих союзників, але тепер це саме наша армія, яка б’є агресора. Саме вона, долаючи власні внутрішні проблеми, нарощує збройові та тактичні м’язи, яких Україна ще ніколи в своїй історії не мала, і яким має ще навчитися давати раду.
Здолавши російську загрозу не лише для себе, але і для євроатлантичного простору, ми станемо учасником колективної безпеки на докорінно інших умовах, ніж це могло статися між 2008 і 2022 роками. Україна буде вже на бідною родичкою, яку сховали під крило п’ятої статті. Наша держава буде, і вже є, міцною військовою потугою, яка фундаментально змінює військовий баланс у регіоні та виступає донором безпеки для НАТО.
Світ динамічний. Ми не можемо достеменно передбачити майбутню архітектуру безпеки Європи та світу. Але ми можемо впевнено сказати, що будемо однією з її ключових та невід’ємних складових.
Сьогодні не слухайте тих, хто просторікує про неможливість членства України в НАТО. Ми це вже проходили. Якщо ми з вами добре зробимо свою роботу, завтра ці ж самі люди співатимуть осанну євроатлантичній Україні.
Військовий потенціал України стане інструментом нашої зовнішньої політики. Перед нами, дипломатами, та сектором безпеки і оборони вже сьогодні стоїть амбітне завдання — навчитися концептуально і практично проектувати військову силу України у світі. Раніше ми робили це, продаючи зброю і беручи участь в миротворчих операціях. Тепер цього вже недостатньо.
[закрита частина промови]
Четвертий принцип. Україна створює нові економічні можливості. Як для іноземних інвесторів, так і для українських компаній. Перемога України та загальнонаціональна програма відбудови залучать до нашої держави багатомільярдні інвестиції. Паралельно вже сьогодні ми наявними у МЗС ресурсами створюємо клас експортера як системне явище, а не унікальний феномен. Український експортер стане новим осердям нації, таким як було заможне селянство у 19 та 20 століттях.
Саме тому МЗС створило платформу NAZOVNI. Ми вже допомагаємо у виході на іноземні ринки, а в майбутньому в рамках платформи буде започаткована Академія українського експортера. Ми залучимо найкращих фахівців, які будуть ділитися досвідом і навчати. Український експорт стане одним з локомотивів економічного ренесансу нашої держави після війни.
[закрита частина промови]
П’ятий принцип. Україна — гарант світової продовольчої безпеки. Їжа — це політика.
[закрита частина промови]
Але ми більше не будемо сировинним придатком глобальної продовольчої політики. Наша з вами задача — створити політичну і економічну додану вартість потужного аграрного експорту України. Ініціатива Президента Зеленського Grain from Ukraine — це перший крок у стратегічно безальтернативному напрямі.
Утвердження України в ролі гаранта світової продовольчої безпеки матиме для нас також особливий ідеологічний сенс. Народ, який дев’яносто років тому залишився сам на сам з Голодомором, не лише вижив, але і годує світ. Саме так виглядає відновлення історичної справедливості та найважливіша перемога, яка ми можемо здобути над власним минулим. Це звільнення від комплексу жертви та перехід у статус рятівника. Ми більше ніколи та нікому не дамо використовувати голод як зброю. Ані проти себе, ані проти інших.
У ширшому сенсі це про перетворення України на донора допомоги. Повільний, складний процес, але ми маємо психологічно перелаштуватися. Ви почули, що сказав сьогодні Президент України, що буде створене Українське агентство міжнародної допомоги.
[закрита частина промови]
Мусимо вірити та йти вперед. У нас немає іншого шляху. Майбутнє, контури якого я окреслив, стане нашою дійсністю наприкінці цієї важкої подорожі. Але амбітність мети не має відлякувати. Врешті-решт, найкращий спосіб передбачити майбутнє — це самим його створити. Я переконаний, що разом ми здатні разом створити якнайкраще дипломатичне майбутнє для України.
А сьогодні я хочу, щоб ви окрім п’яти вже озвучених принципів, запам’ятали три правила вашої роботи, якими я теж керуюся, ваш щоденний дипломатичний «Отче наш»:
Слава Україні!