Пане Голово,
Шановні делегати,
Наближається рік від початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України.
Рівно рік тому я стояв тут, на цьому поважному місці. Це було 23 лютого 2022 року. Проти України постало величезне російське угруповання, яке готувалося завдати нищівного удару по моїй країні та стерти її з лиця землі.
Перших ударів було завдано рано вранці.
Україна скористалася своїм законним правом на самооборону, закріпленим в Статуті ООН. Український народ зробив вибір - боротися за своє життя. Всупереч усьому, ми змогли зупинити набагато сильнішого агресора і вигнати його з половини нещодавно окупованої території. Але навіть після такої поразки та втрати стількох людей, Росія все ще хоче знищити Україну як націю. Нікого не повинні вводити в оману порожні заклики Росії до переговорів. Нинішня ситуація на фронті доводить, що вони хочуть війни, а не миру. Вони наступають по всій лінії фронту, від Дніпра до російського кордону. Вони продовжують завдавати ударів по цивільній інфраструктурі України залпами крилатих ракет та безпілотниками.
Ось чому у нас немає іншого вибору, окрім як продовжувати боротися за своє виживання. Як це зробив би кожен з вас. Світ бачив жахливі звірства, вчинені росіянами на окупованих територіях. Вбивства беззбройних цивільних, тортури та зґвалтування, пограбування, терор, політичні переслідування, безладні обстріли, а також цілеспрямовані атаки на цивільну інфраструктуру. Насильницьке переміщення і депортація тисяч українських дітей та їхнє подальше усиновлення російськими сім'ями з метою "перевиховання" їх як росіян. Це геноцид.
І це те, з чим ми маємо справу сьогодні. Для України здатися означало б, що подібні звірства будуть чинитися на всій нашій території. Я впевнений, що будь-яка нація, представлена в цьому шановному залі, вчинила б так само на нашому місці.
Я знаю, що дехто все ще думає або навіть каже: "Ми хочемо дружити і з Україною, і з Росією; нехай це все швидше закінчиться, за будь-якого результату". Я можу це зрозуміти.
Проблема в тому, що в цій війні немає двох сторін. Є агресор і жертва. Я розумію, що досі є країни, які з різних причин не хочуть ставати на бік України. Що ж, тоді станьте на бік Статуту ООН. Станьте на бік міжнародного права. Станьте на бік резолюцій Генеральної Асамблеї ООН. Це наші спільні правила. Ми всі зацікавлені в їх дотриманні. За винятком Російської Федерації, яка вважає, що правила її не стосуються.
Ми всі сьогодні говоримо про мир. Але що таке мир? Свобода окупанта панувати на спустошеній ним землі? Чи безкарність воєнних злочинців? Перепочинок і можливість підготуватися до нової війни та нових злочинів?
Ми поглибимо проблему, якщо замінимо одну спотворену реальність іншою і назвемо її миром. Справжній мир настав у 1945 році не тому, що сили добра перестали воювати, а тому, що зло було переможено.
Мир означає справедливість. Три місяці тому Президент Володимир Зеленський виклав наше бачення забезпечення всеосяжного, справедливого й довготривалого миру в Україні та глобальної безпеки - Формулу миру.
Цей план базується на десяти пунктах: (1) радіаційна та ядерна безпека; (2) продовольча безпека; (3) енергетична безпека; (4) звільнення полонених і депортованих осіб; (5) виконання Статуту ООН для відновлення територіального суверенітету України в межах її міжнародно визнаних кордонів; (6) виведення російських військ і припинення бойових дій; (7) відновлення правосуддя, в тому числі створення спеціального трибуналу; (8) запобігання екоциду; (9) недопущення ескалації війни та повторення агресії; і (10) фіксація закінчення війни.
Це бачення є реалістичним і відповідає дійсності. Воно охоплює всі сфери, де необхідно відновити мир. Воно враховує реальні потреби та виклики, з якими мають справу люди, що страждають від цієї війни.
Кожен з цих кроків може бути реалізований, якщо у більшості країн є потужна воля до миру, і якщо ми всі об'єднаємо наші зусилля навколо однієї мети. Замість того, щоб ховатися за маскою нейтралітету, давайте станемо на бік Статуту ООН та міжнародного права.
Пані та панове!
Ніколи в новітній історії межа між добром і злом не була такою чіткою. Одна країна просто хоче жити. Інша хоче вбивати і руйнувати. У світі немає іншої країни, яка б так сильно прагнула миру, як Україна. Ми ніколи не хотіли війни і ніколи не планували ні на кого нападати. Наші війська не стоять на чужій землі. Ми здійснюємо своє законне право на самооборону. Ми знаємо, за що ми воюємо. Ми захищаємо свою землю, свої сім'ї, свої домівки. Чи може хтось сказати, за що вмирають росіяни на чужій землі?
Саме тому заклики припинити постачання зброї та боєприпасів в Україну є вкрай недоречними. Цілком законно допомагати нації, яка зазнала нападу і виправдано захищається. Це акт захисту Статуту ООН. Це акт задля якнайшвидшого закінчення війни та досягнення тривалого і справедливого миру. І навпаки, надання військової допомоги агресору є незаконним і суперечить Статуту. Це ескалація війни та продовження звірств, руйнувань і страждань.
Принцип територіальної цілісності не може бути предметом компромісу. Чи є в цьому залі хтось, хто готовий віддати один квадратний метр своєї території кровожерливому сусідові? Ми всі знаємо відповідь. Таких немає. І Україна, безумовно, одна з вас.
Світ потоне в хаосі, якщо ми дозволимо змінювати кордони силою, прикриваючись політичною доцільністю чи симпатією до агресорів.
За підтримки світу Україна може відновити свою територіальну цілісність і повагу до Статуту ООН. Це відіб'є у Росії та інших агресорів бажання нападати на інші країни.
Для досягнення цієї благородної мети ми повинні надіслати сильний і чіткий сигнал про те, що Статут ООН, включаючи принципи суверенної рівності та територіальної цілісності держав, повинен слугувати основою для процесу мирного врегулювання.
Тому я закликаю членів Організації Об'єднаних Націй підтримати проєкт резолюції "Принципи, що лежать в основі всеосяжного, справедливого і тривалого миру в Україні". Вищезгадана резолюція сприятиме нашим спільним зусиллям, спрямованим на припинення війни та захист основоположних принципів міжнародного права та Статуту ООН.
Рівно рік тому я стояв тут і закликав нації, об'єднаних у цій залі, до необхідності запобігти війні. Рік потому, всупереч усьому, Україна ефективно захищає себе від набагато сильнішого ворога, і я звертаюся до вас: це вирішальний момент для того, щоб продемонструвати підтримку, єдність і солідарність. Це момент, щоб довести, що ви стоїте на сторожі Статуту ООН.
Дякую за увагу.