Застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 

(Україна проти Російської Федерації) 

Слухання справи по суті

6 червня 2023 р

1. Пані Президенте, шановні члени Суду, для мене честь виступати перед вами від імені моєї країни.

2. 6 березня 2017 року, під час найперших усних слухань у цій справі, Агент України заявив наступне: «Україна звернулась до цього Суду, щоб захистити основні права людини свого народу, який зіткнувся з порушеннями Російською Федерацією прав людини та міжнародного права. Тисячі невинних українських мирних жителів зазнали смертоносних атак, і мільйони залишаються під неминучою загрозою. Їхній мирний, буденний спосіб життя було зруйновано, а їхні основні права були грубо порушені Російською Федерацією».

3. Якщо ми звернемо увагу на ситуацію сьогодення, стає очевидним, що з 2014 року Україна мала рацію, коли била на сполох, попереджаючи світ про зростаючі порушення Росією норм міжнародного права. Жорстока поведінка Росії та стримана реакція світу зрештою призвели до найбільшого збройного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни.

4. Російська Федерація зневажає міжнародне право. В останні шістнадцять місяців світ опинився в цій гнітючій реальності. Світ спостерігав, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. Росія навіть мала нахабство маскувати свої дії міжнародним правом під абсурдним приводом того, що вона діяла, щоб запобігти геноциду. Світ спостерігав, як Росія використовувала цей привід, щоб тероризувати український народ, завдаючи ударів по цивільним особам, у тому числі дітям. Світ спостерігав, як Росія націлилася на українську ідентичність, маючи на меті повне знищення українців, у тому числі тих, хто сидить перед вами, і «русифікувати» людей, яких вона окупувала. Я говорю про загарбницьку війну, яка зараз триває, та повне ігнорування Росією людського життя.

5. Але зневага Росії до міжнародного права почалася не в 2022 році. Починаючи з 2014 року Росія здійснила спробу анексії Криму, з подальшою кампанією культурного знищення етнічних українців і кримських татар. На Донбасі, у Харкові та в інших місцях далеко від лінії зіткнення ми витримали кампанію залякування та терору, підтримку якої здійснювала Росія. Урок цих прикладів простий: минуле — це пролог. Якщо світ не протистоїть серйозним порушенням міжнародного права, порушники набирають сміливості. Якщо відповідальності немає, то порушення стають більш зухвалими.

6. Згадайте, що сталося, коли Росія окупувала Крим. Росія вичистила українську мову з кримських шкіл, українську культуру з кримських вулиць. Росія покарала кримськотатарський народ, закрила їхні історичні інституції, включно з Меджлісом, заборонила їхні зібрання, піддала їх зникненням, тортурам і свавільним затриманням. Тепер подивіться, що відбувається зараз. Росія більше не обмежується дискримінацією в Криму. Тепер вона прагне стерти українську ідентичність всюди. Вона навіть відправляє наших людей у фільтраційні табори, депортує наших дітей і приховує від них свою особистість. Росія заперечує існування українців як окремої нації.

7. Згадайте, що стало, коли російські гроші та зброя почали вливатися. Рейс MH17. Волноваха. Маріуполь. Краматорськ. Харків. Цивільне населення зіткнулося з численними випадками залякування та терору. Зараз Росія тероризує всіх громадян України в національному масштабі. У кожному місті, яке я щойно згадав, Росія вчинила значно більші звірства. Останнім часом найжвавіше місто Приазов'я – Маріуполь - перетворилось на руїни. Волноваха, тихе передмістя, зруйноване вщент. Значні частини Харкова, який називають студентською столицею України, перетворилися на руїни. До списку додалися нові міста: жахливі вбивства в Бучі, катівні в Херсоні, братські могили в Ізюмі та інші.

8. Бомби та «Гради» більше не переправляють через кордон. Зараз Росія відкрито обрушує на українців тисячі ракетних ударів. Сьогодні вранці Росія підірвала головну дамбу, яка розташована в Новій Каховці, що спричинило значну евакуацію цивільного населення, серйозну екологічну шкоду та загрозу безпеці Запорізької атомної електростанції. Під керівництвом Президента  Зеленського та з відвагою Збройних Сил України, Росія не може перемогти нас на полі бою. Тому вона атакує цивільну інфраструктуру, щоб спробувати заморозити нас задля покори. Сьогодні дії Росії – це дії держави-терориста, агресора. Але такі дії не виникли на порожньому місці. Вони є трагічним, але логічним результатом ситуації, на яку ми звернули увагу цього Суду ще в 2017 році.

9. Росія відповість за злочини сьогодення. Але сьогодні ми зосереджуємося на недалекому минулому. Ми не дозволимо новим злочинам затьмарити пам'ять про минулі жертви. Оскільки Росія нападає на ідею української нації, ми не маємо забувати напад Росії на українців і кримських татар у Криму. Оскільки кількість загиблих зростає, а російські бомби падають на наші міста, ми не маємо забувати мирних жителів, які загинули смертоносної зими 2015 року, принесені в жертву політичним планам російських поплічників.

10. Україна пред'являє позови за двома міжнародними договорами, але в рамках однієї справи. Вона про вибір, який український народ зробив під час нашої Революції Гідності 2014 року, щоб прокласти наш шлях до європейського майбутнього; Помаранчевої революції 2004 року задля захисту права мати вільні та чесні вибори; і, зрештою, Революції на граніті 1990 року, коли українці чітко висловили своє бажання жити незалежно від наказів Москви. Ця справа та порушення договорів, які з неї витікають, виникають через відмову Росії прийняти наш вільний вибір.

11. Тактика Росії є гнучкою. Там, де вона могла окупувати українську територію, вона запроваджує політику дискримінації. Там, де це не вдалося, російська окупаційна влада розпалює терор. У результаті Росія порушила два різні договори — Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (CERD) і Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICSFT). Але порушення з боку Росії – це варіації на одну і ту саму тему.

12. Сьогодні вранці Україна представить свої претензії за ICSFT. Професор Гарольд Хонджу Коу представить претензії України, договірні зобов’язання Росії та як Росія їх перекручує. Потім він розгляне визначення Конвенції щодо «коштів», що означає «активи будь-якого виду», і покаже, як зброя природньо входить до сфери дії договору.

13. Професор Жан-Марк Тувенен розповість про фінансування тероризму у контексті статті 2 Конвенції та про те, як Росія знову спотворює текст Конвенції. Як покаже професор Тувенен, до весни 2014 року було загальновідомо та відображено в звітах ООН, що так звані ДНР і ЛНР брали участь у плануванні терористичних актів.

14. Далі Девід Зойнс торкнеться питання фінансування терористичних актів, які охоплюються статтею 2(1)(a). Він висвітлюватиме випадки постачання зброї Росією, які призвели до збиття рейсу MH17, порушення за Монреальською конвенцією, а також кампанію бомбового тероризму мирних українських міст, порушення Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом.

15. По-четверте, Марні Чік розповість про постачання російських реактивних систем залпового вогню та серію нападів на цивільні райони на Донбасі. [Після обідньої перерви] пані Чік підсумує зухвалі порушення Росією своїх зобов’язань у рамках ICSFT.

16. Далі Україна представить свої претензії відповідно до CERD.

17. Професор Коу представить претензії України, надаючи історичний та правовий контекст систематичної кампанії расової дискримінації Росії проти етнічних українців і кримських татар. Потім він пояснить, чому спроби Росії уникнути відповідальності мають провалитися. Потім він пояснить, чому Росія не може уникнути свого імперативного зобов’язання не дискримінувати, посилаючись на власні закони про пропаганду, боротьбу з екстремізмом або національну безпеку.

18. Далі пані Чік розповість про право, що застосовується до позовних вимог України, включно з визначенням расової дискримінації, які порушила Росія.

19. Потім Кловіс Тревіно продемонструє, що Росія бере участь у численних порушеннях CERD, які, якщо розглядати разом, становлять систематичну кампанію расової дискримінації в Криму.

20. Нарешті, професор Тувенен завершить презентацію України, звернувшись до триваючих — і кричущих — порушень Росією Наказу Суду про застосування тимчасових заходів від 19 квітня 2017 року.

21. Пані Президенте, члени Суду, я закінчу цей вступ там, де почав, — зневагою Росії до міжнародного права. Нещодавно речниця російського МЗС представила перелік умов для припинення Росією загарбницької війни. Виділю одну з них: Україна має відмовитись від усіх «позовів проти Росії в міжнародних судах». Це шокуюча заява — якщо Україна продовжить шлях до мирного вирішення спорів, Росія обіцяє продовжувати застосовувати силу. Суд не повинен миритися з таким нападом на його юрисдикцію.

22. Втім, Росія у свій цинічний спосіб віддає належне міжнародному праву. Росія знає, що цей Суд має значення, і вона боїться рішення цього Суду по суті. Росія недарма хвилюється. Міжнародне право має значення. Як ми продемонструємо сьогодні, міжнародне право вимагає притягнення Росії до відповідальності за серйозні порушення ICSFT і CERD. Ми просимо Суд почати відновлювати повагу до міжнародного права.

23. Дозвольте мені завершити ще однією пророчою цитатою Агента України на початку цієї справи: «Сьогодні я стою перед Світовим судом, щоб вимагати захисту основних прав людини українського народу. Ми прагнемо справедливості та відповідальності згідно з міжнародним правом. Народ України стикається з триваючою кампанією терору та культурного знищення. Ситуація справді жахлива».

24. Тоді Світ вжив напівзаходів, що призвело до напівмиру, що призвело до повномасштабної війни. Сьогодні, справедливо та неупереджено розглядаючи факти та право, ця почесна установа може винести історичне рішення. Це може допомогти спрямувати міжнародне співтовариство до справедливості, сталого миру та запобігання майбутнім грубим порушенням міжнародного права. Відсутність відповідальності Росії має нарешті закінчитись, і цьому немає альтернатив.

25. Пані Президенте, від імені України я дякую Вам за увагу до цієї важливої справи та за наполегливу роботу працівників Суду. Зараз я прошу Вас надати слово професору Коу.