Заключний виступ заступника Агента України Оксани Золотарьової на усних слуханнях в Арбітражному трибуналі у справі щодо прав прибережної держави в Чорному і Азовському морях та Керченській протоці (Україна проти РФ):
"Пане Президенте, шановні члени Трибуналу, для мене честь виступати перед вами від імені України.
У ці складні часи можна легко зневіритись у міжнародному праві. Україна – країна у стані війни. Війни, яку ми ведемо, щоб зберегти нашу незалежність. Війни, якої ми не просили.
Проте, навіть у непростий час, Україна не відкидає право. Україна залишається відданою принципу мирному врегулюванню спорів. Навіть тоді, коли ми воюємо за свою країну на полі бою.
Ця справа стосується минулих порушень Росією Конвенції ООН з морського права (ЮНКЛОС). Вона включає побудову Росією незаконного мосту через Керченську протоку, переслідування суден, що прямують до українських портів, нехтування зобов’язаннями щодо охорони підводного навколишнього середовища та неповагу до підводної культурної спадщини. Втім, ця справа також стосується майбутнього України.
Сьогодні над містами Херсон і Запоріжжя майоріє український прапор. У недалекому майбутньому настане день, коли над Маріуполем і Бердянськом знову замайорить український прапор. Коли промисловість на сході України знову буде завантажувати судна в Бердянську та Маріуполі сталлю з «Азовсталі» та іншими товарами з України. Ці порти на Азовському морі знову відіграватимуть важливу роль у нашій економіці, і знову використовуватимуться для постачання зерна по всьому світу, особливо до країн Глобального Півдня. Це ще одна причина, чому ми виступаємо перед вами. Мета цієї справи не лише у отриманні відшкодування за минулі порушення Росією ЮНКЛОС, але й у забезпеченні майбутнього для України. Майбутнього, в якому ми продовжуватимемо відправляти вантажні судна, рибальський флот, державні та військові кораблі міжнародними водами Азовського моря та Керченської протоки до Чорного моря і до вод Світового океану.
Росія хоче вкрасти це майбутнє. Але ЮНКЛОС стоїть на його сторожі. ЮНКЛОС вимагає поважати статус міжнародних вод. Вимагає не перешкоджати проходу через Керченську протоку. Вимагає, щоб судна під будь-яким прапором вільно пересувались Азовським морем, без зупинок і переслідувань з боку Росії. Вимагає, щоб морське навколишнє середовище – азовські анчоуси, дельфіни та чутлива екосистема Чорноморського басейну – залишались захищеними. Що підводна культурна спадщина на дні моря, що належить всьому людству, залишалась збереженою.
Пане Президенте, члени Трибуналу, я також вважаю за доцільне відповісти на заяву Росії про те, що так званий «Керченський міст» є заходом гуманітарної допомоги. Нагадаємо, що саме Росія ввела війська до Криму та окупувала українську територію. Саме Росія відрізала Кримський півострів від материкової України і таким чином розірвала сотні тисяч родинних зв’язків, позбавила жителів Криму майбутнього та створила з Криму територію розпачу та зневіри. Іронічно, і навіть цинічно чути, як Росія у своїх виступах перед цим поважним Трибуналом стверджує, що в стражданнях українців у Криму винен хтось інший, а не сама Росії. Росія говорить, що приводом для побудови так званого «Керченського мосту» була так звана «блокада». Але справжньою блокадою є та, що не розглядається цим Трибуналом – блокада Росією українських портів у 2022 році, яка спричинила глобальну продовольчу кризу.
Російський міст використовується у багатьох мерзенних цілях. Одна з них – фізично перетворити Азовське море на те, чим його хоче бачити Росія: закрите російське озеро. Ось чому Росія так намагається доводити цьому Трибуналу законність її мосту. Насправді, коли у 2014 році Росія вперше вирішила побудувати цей міст, коли у 2017 році Росія завершила його будівництво, вона порушила Конвенцію ООН з морського права, адже звела найнижчий у світі міст, що перетинає міжнародну протоку.
Пане Президенте, члени Трибуналу, я повинна зупинитись, щоб нагадати, що поки я і вся українська делегація сиділи в цій кімнаті протягом останніх 10 днів, війна вдома триває. Останні два з половиною роки Росія здійснює бомбардування, запускає ракети та БПЛА по українським містам та селам, включно з Херсоном, Запоріжжям і моїм рідним містом Харків. Російським бомбардуванням постійно піддається місто Одеса – критично важливий порт для українського експорту. Сьогодні бойові дії тривають на сході та півдні України. На тлі воєнних дій, ми тут, у Гаазі, щоб зосередитися на порушеннях Росією морського права.
Пане Президенте, члени Трибуналу, цього тижня ми дізналися багато нового.
Ми дізналися, що Росія беззаперечно усвідомлювала, що міст через Керченську протоку перешкоджатиме проходу великим вантажним суднам, включно з суднами класів Panamax і Handysize, до Маріуполя та Бердянська. Але вона все одно вирішила його збудувати.
Ми дізналися, що російська державна установа надала російським експертам недостовірні дані — дані, які експерти не перевіряли — щоб вдавати, що економічна шкода портам Маріуполя та Бердянська неважлива.
Ми дізналися, що жоден офіцер військово-морського сил та прикордонної служби Росії заперечував перед цим Трибуналом проведення Російською Федерацією дискримінаційної кампанії зупинок та перевірок суден під прапорами різних держав, які прямували до Маріуполя та Бердянська. Росія проводила її задовго до повномасштабного вторгнення у 2022 році, завдавши величезних економічних збитків.
Ми дізналися, що Росія вважає порушення нею одного договору шляхом експропріації активів «Нафтогазу» своїм імунітетом від відповідальності за порушення прав України як держави прапора суден «Таврида» та «Сиваш», які Росія захопила та змінила їх прапор.
Ми дізналися, що Росія поспішно залила Керченську протоку тоннами бетону, щоб побудувати свій міст, без проведення належної оцінки очікуваного впливу на навколишнє середовище.
Ми дізналися, що Росія приховувала та продовжує приховувати інформацію про оцінку та моніторинг впливу своїх будівельних проектів у Керченській протоці на довкілля, замовчуючи дані про їх справжній вплив від України, від цього Трибуналу та усього світу.
Ми дізналися, що археологи в Росії мають «карт-бланш» під час вирішення будь-яких питань під час розкопок безцінних об’єктів культурної спадщини, а спільна спадщина людства розглядається як трофеї лише Російської Федерації.
Ми дізналися, що публічно заявляючи про повагу до подій Другої світової війни, за закритими дверима російські юристи заперечуватимуть, що артефакти тієї війни користуються аналогічним захистом, що й більш давні історичні об’єкти.
І, можливо, найголовніше, ми підтвердили те, що завжди знали. Росія не може виправдовувати свої дії, посилаючись на Конвенцію ООН з морського права. Вона може зробити це, лише наполягаючи на статусі Азовського моря як російського озера, що регулюється тими ж законами та правилами, що й канали та малі річки. Росія нехтуює міжнародним правом загалом, і ЮНКЛОС зокрема. Пане Президенте, члени Трибуналу, якщо ви надасте Росії суверенітет над Азовським морем, я не маю сумнівів, що Росія зловживатиме цим суверенітетом на шкоду своїм сусідам.
Ратифікувавши Конвенцію, Росія погодилася дотримуватися норм морського права. Як показали останні два тижні, Росія порушила це зобов’язання заради власних інтересів, ігноруючи свої міжнародно-правові зобов’язання щодо поваги до свободи судноплавства, захисту морського довкілля та збереження підводної культурної спадщини. Як зазначив мій колега, посол Кориневич, на початку слухань: «Росія незаконно бере те, що хоче, переписує міжнародне право на свій смак, а потім вимагає, щоб трибунали, подібні до цього, визнавали все, що вона каже». Ми просимо цей Трибунал сказати Росії, що «досить». Ми просимо вас втілити задум Конвенції з морського права. Ми просимо вас дотримуватися правових норм Світового океану, розроблених для захисту спільних інтересів усього людства.
У нас також є конкретні запити. Недостатньо сказати Росії, що вона порушує міжнародне право. Необхідно наказати Росії надати гарантії, що вона не повторить своїх порушень у майбутньому. Необхідно наказати Росії припинити свою протиправну поведінку. Росія повинна отримати наказ прибрати наслідки своїх незаконних дій, звільнивши та анулювавши свою реєстрацію українських бурових установок, які вона незаконно захопила та чий прапор змінила. Необхідно наказати Росії провести відповідні дослідження щодо впливу російських будівельних проектів у Керченській протоці на морське навколишнє середовище. Також необхідно наказати Росії вжити заходів для усунення екологічної шкоди, заподіяної цими проектами, і для вивчення триваючих ризиків завдання екологічної шкоди.
І останній запит, що є надзвичайно важливим для майбутнього Азовського моря, Керченської протоки та Чорного моря. Трибунал повинен зобов'язати Росію демонтувати та прибрати так званий «Керченський міст». Демонтаж мосту є єдиним способом відновити прохід для суден усіх країн, які використовували протоку в минулому, і суден, які будуть використовувати протоку в майбутньому. Росія незаконно побудувала цей міст, і тепер вона має його прибрати, щоб забезпечити прохід через Керченську протоку відповідно до міжнародного права. Росія повинна зробити це відповідно до інших зобов'язань UNCLOS щодо захисту морського навколишнього середовища та підводної культурної спадщини.
Насамкінець, визнаючи важливість засобів правового захисту для України та всіх держав-учасниць ЮНКЛОС, Україна також просить, щоб Трибунал продовжив свою роботу протягом 24 місяців після винесення остаточного рішення з метою надання відповідей на запити щодо тлумачення та виконання його рішення. Це останнє питання є ключовим з огляду на важливу роль вашого остаточного рішення для розвитку та захисту морського права.
Пане Президенте, члени Трибуналу, Україна візуалізує краще майбутнє, в якому Конституція морів поширює сферу свого правового регулювання на Азовське море та Керченську протоку та виконується так, як задумали її розробники. Ми сподіваємося, що цей Трибунал зробить важливий крок до забезпечення майбутнього України та цього унікального морського регіону. Забезпечити майбутнє портів, через які відбувається міжнародна торгівля, керуючись основними принципами свободи судноплавства та транзитного проходу зерна, сталі та товарів через відкриті міжнародні протоки. Забезпечити майбутнє, де спільна спадщина людства — морське довкілля та безцінна підводна культурна спадщина — будуть захищені для майбутніх поколінь.
Дозвольте мені від імені України подякувати Постійній палаті третейського суду за сприяння та допомогу. Я дякую перекладачам і персоналу ППТС за професіоналізм під час цих слухань. І насамкінець, пане Президенте, шановні члени Трибуналу, я дякую вам за увагу до цього важливого для України та всього світу питання. На цьому завершується представлення позиції України на цих слуханнях".