Ми, міністри, які представляють Канаду, Швецію, Україну та Сполучене Королівство, зробили важливий крок у наших спільних зусиллях, щоб забезпечити притягнення Ірану до відповідальності за незаконне збиття рейсу PS752 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України.

Іран не відповів на нашу вимогу щодо створення арбітражу для вирішення цього спору, надісланого 28 грудня 2022 року. Як наслідок, цього тижня в Гаазі ми спільно подали позов до Міжнародного Суду ООН, тим самим розпочавши провадження проти Ірану у зв’язку з порушенням ним Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 року.

Як ми неодноразово зазначали, дії та бездіяльність Ірану щодо збиття літака рейсу PS752 двома ракетами «земля-повітря», запущеними членами Аерокосмічних сил Корпусу вартових Ісламської революції Ірану, становлять порушення міжнародних правових зобов’язань Ірану, щодо яких він повинен взяти на себе повну відповідальність.

Як зазначено в нашому позові, Іран, серед інших порушень, не вжив усіх можливих заходів, щоб запобігти знищенню літака рейсу PS752 членами його збройних сил. Іран також не зміг провести повне, прозоре та неупереджене досудове розслідування та судовий розгляд відповідно до міжнародних стандартів.

Спільний позов до Міжнародного Суду відображає нашу непохитну відданість досягненню прозорості, справедливості та відповідальності для усіх сімей жертв рейсу PS752.

Довідково: Позов відповідно до Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації. Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, також відома як Монреальська конвенція 1971 року. Канада, Швеція, Україна, Сполучене Королівство та Іран є державами-учасницями цієї Конвенції. 

Дана Конвенція вимагає від держав забороняти, запобігати та карати певні правопорушення проти цивільної авіації, включно з незаконним та навмисним знищенням повітряного судна, що знаходиться в експлуатації.

Згідно з Конвенцією держави-учасниці також мають міжнародно-правові зобов’язання, пов’язані з переслідуванням або екстрадицією осіб на їхній території, які підозрюються у вчиненні злочину проти цивільної авіації. Держава, яка взяла під варту злочинця або ймовірного злочинця, негайно проводить попереднє розслідування фактів і повідомляє зацікавлені держави про свої висновки. Держава також повинна якнайшвидше повідомляти Раді Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) будь-яку відповідну інформацію, якою вона володіє, включно з обставинами будь-якого правопорушення проти цивільної авіації.

Держави-учасниці Конвенції також зобов'язані докладати всіх зусиль для запобігання злочинам, зазначеним у статті 1 Конвенції, включно зі знищенням повітряного судна, що знаходиться в експлуатації.

Конвенція передбачає, що будь-який спір між двома чи більше державами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, який не може бути врегульований шляхом переговорів, на прохання однієї зі сторін передається до арбітражу. Якщо сторони не можуть домовитися про умови організації незалежного арбітражу, що матиме юрисдикцію для розгляду цього спору, протягом 6 місяців, будь-яка сторона може передати спір до Міжнародного суду ООН.

У своєму Позові члени Координаційної групи («Заявники») вказують, що відповідно до вимоги про арбітраж, надісланим 28 грудня 2022 року, вони не змогли узгодити умови організації арбітражу.

Передача спору до Міжнародного суду починається з подання позову – письмового документа, в якому вказується суть претензій та стисло викладаються факти та правові підстави, на яких ґрунтується позов.

У Позові члени Координаційної групи стверджують, що Іран здійснював дії та бездіяльність, які повністю не відповідають вимогам Монреальської конвенції 1971 року до та після збиття літака рейсу PS752 військовослужбовцями Аерокосмічних сил Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР).

Зокрема, члени Координаційної групи стверджують, що Іран не вжив усіх можливих заходів, щоб запобігти знищенню рейсу PS752. Згодом він також не зміг провести прозоре, справедливе та неупереджене розслідування та судове переслідування відповідно до міжнародного права. Натомість Іран приховав або знищив докази (включаючи негайне знесення місця катастрофи бульдозером), звинуватив інші держави, перш ніж покласти провину за збиття на військовослужбовців КВІР низового ланки, провів фіктивний і непрозорий судовий процес і не надав жодної інформації заявникам або Раді Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) про заходи, вжиті щодо ймовірних порушників.

Ці дії чи бездіяльність становлять порушення Монреальської конвенції 1971 року, що призводить до відповідальності Ірану згідно з міжнародним правом, включаючи юридичне зобов’язання здійснити повне відшкодування шкоди Заявникам. Іран, зі свого боку, заперечує будь-яку відповідальність держави за збиття і продовжує кампанію дезінформації, залякування та переслідування, щоб спробувати відвернути увагу міжнародної спільноти, іранського народу та сімей від правди.

Таким чином, члени Координаційної групи вимагають, щоб Міжнародний Суд виніс рішення щодо цього спору та визнав, що Іран вчинив міжнародно-протиправне діяння відповідно до норм міжнародного права. Члени Групи також вимагають, щоб Суд зобов’язав Іран публічно визнати міжнародно-протиправні дії та бездіяльність і публічно вибачитися перед Заявниками та сім’ями жертв. Вони також вимагають, щоб Іран надав інформацію, щоб продемонструвати, що конкретні заходи для запобігання подібного збиття в майбутньому будуть запроваджені. Крім того, вони вимагають, щоб Іран виконав інші юридичні зобов’язання згідно з Монреальською конвенцією 1971 року, включаючи судове переслідування або екстрадицію всіх підозрюваних правопорушників, при цьому будь-яке судове переслідування має бути прозорим і неупередженим. Насамкінець, вони вимагають, щоб Іран виплатив справедливу компенсацію членам Координаційної групи за матеріальні та моральні збитки, яких зазнали жертви та їхні родини в результаті збиття та інших протизаконних дій Ірану.

Після подання позову Суд призначить терміни для обміну письмовими документами між Сторонами, а згодом – усних слухань. Відповідач у спорі може висунути попередні заперечення щодо юрисдикції Суду. Розгляд справ Міжнародним Судом ООН зазвичай триває декілька років.