Шановні студенти, викладачі,

Дорогі друзі,

Південно-Африканська Республіка стала 12-ю країною Африки, яку я відвідав з жовтня минулого року. І я багато чому навчився за цей час. Навряд є інший міністр закордонних справ у світі, який відвідав 12 африканських країн за один рік. Така увага з нашого боку не випадкова. Ми хочемо відновити відносини, які у нас були — відносини, які ми втратили наприкінці 90-х через заглиблення у власні внутрішні проблеми та потребу зосередитися на нашому поверненні до Європи, до якої ми належимо географічно, історично та культурно.

Коли я дивлюся на минуле наших відносин з африканськими країнами, то все розвивається досить гладко, і в цій співпраці є велика глибина і зміст. А потім починається прогалина з кінця 1990-х і дотепер. Урок, який ми винесли, полягає в тому, що не має значення, наскільки міцні ваші відносини; кожного дня, коли ви не інвестували в них, ви їх втрачали. Не має бути жодних перерв у відносинах між країнами, як і між людьми, тому що країни за своєю суттю дуже подібні на людей: у них є свої упередження, принципи, свої страхи, амбіції і прорахунки своїх амбіцій. Але перший урок, який слід винести, полягає в тому, що будь-яка перерва в дипломатії значно підвищує ціну повернення до неї.

Думаю, після пандемії кожен дипломат став кризовим менеджером. Раніше країни були мало знайомі з концепцією кризової дипломатії. Зараз пандемія змусила всіх дізнатися, що це означає.

На жаль, для нас в Україні одна криза перейшла в іншу. Відразу після виходу із пандемії ми вступили у війну, яку розв’язала проти нас Росія.

І ось що цікаво: світ знає багато війн і кожна війна унікальна, коли ти є її стороною, але для людей, далеких від неї, у світі відбувається забагато всього одночасно. Отже, виникає запитання: що змушує вас турбуватися про війну, що відбувається за тисячі кілометрів? І відповідь залежить від рівня чесності вашої зовнішньої політики.

У міжнародному праві є багато важливих понять. Я закінчив міжнародне право. Його потрібно поважати завжди. Але є інтереси в різних частинах світу і є оця знаменита концепція «подвійних стандартів». Кожен раз, коли хтось не хоче щось робити, він прикривається аргументом «подвійних стандартів». І зараз ми чуємо, як цей аргумент знову нав’язують і знову вводять у дискусію.

Війна — це випробування того, у що ви вірите. І якщо ви були щирими та чесними до війни, коли казали, що міжнародне право має значення, а територіальну цілісність і суверенітет кожної країни потрібно поважати, тоді прийде час іспиту, коли вам доведеться відповідати за свої слова. І це найскладніша частина дипломатії — збереження чесності.

Це складно. Однак, зрештою, те, як ми діємо під час кризи, визначає те, ким ми є. Ким нас запам'ятають. У мирний час можна зробити багато хорошого, а під час війни зробити одну помилку, і нею увійти в історію. Це накладає на дипломата подвійну відповідальність за формування та втілення зовнішньої політики таким чином, щоб ваша країна не була скомпрометована ні під час миру, ні під час війни.

Третім викликом, з яким ми всі стикаємося в наш час, є посилення уявлень про поділ між «Заходом» і «Глобальним Півднем». Ті, хто читав мої інтерв’ю, знають, що я більше не вживаю термін «Глобальний Південь». Я також не вживаю слово «Захід», принаймні, якщо мене про це прямо не питають. Тому що це все оманливі тлумачення. По-перше, вони створюють хибне враження, що цей конфлікт про «Захід проти решти світу», або про «Північ і Південь». І це, до речі, ключовий і фундаментальний наратив російської пропаганди та російського світорозуміння.

Але якщо я намагаюся побачити «Глобальний Південь», якщо я визнаю, що він існує... Це приваблива назва, і оскільки ми всі люди, ми схильні спрощувати речі… Тоді моє запитання просте: а де цей «Глобальний Південь»? Чи справедливо буде сказати, наприклад, щодо Африки, що серед африканських країн є одностайність у всіх ключових питаннях міжнародних справ, включно з російською агресією проти України? Ні. Те, як ви голосуєте і як ви підтримуєте відносини з Україною чи Росією, демонструє, що кожна країна особлива.

То чому будь-яка країна парагнула би бути розчиненою — країна зі своєю власною історією, ідентичністю, національними інтересами та позицією — розчиненою в понятті «Глобальній Південь», яке підводить під уявний спільний знаменник країни Південної Америки, Африки та Азії? Я вважаю, що це просто неправильно. Це не відповідає дійсності. І це дає хибне уявлення про позицію країн. Зрештою, це тільки підживлює конфлікт. Чим частіше ми використовуємо слова «Глобальний Південь» і «Захід», або «Глобальна Північ» і «Глобальний Південь», тим більше ми поляризуємо дискусію.

Те ж саме стосується і «Заходу». Це правда, що «Захід» — не географічне поняття. Країни, які стверджують, що належать до Заходу, можна знайти в Азії або в Африці. Але “Захід” теж дуже різноманітний, якщо вже вживати цей термін. Більш специфічний, але все ж різноманітний.

Ще одне явище, яке, на мою думку, назавжди змінить дипломатію, – це соціальні мережі. Про це написана купа статей. Але одну річ соціальні мережі точно вбили. Таємну дипломатію. Щоразу, коли хтось каже: «Чому б нам не сісти в закритій кімнаті без мобільних телефонів, віч на віч, щоб обговорити якісь делікатні питання?» — не помилитеся: принаймні один елемент вмісту вашої розмови буде опубліковано кимось в Твіттері за 15 хвилин після того, як ви вийшли з кімнати. І якимось дивом ніхто з вас навіть ні з ким не говорив за цей час. Так це працює. І хоча таємна дипломатія, мабуть, не найкраща річ, іноді до неї доводиться вдаватися, щоб вирішувати найделікатніші питання. Нині дипломати майже повністю позбавлені такої можливості, і це абсолютно новий елемент.

Зрештою, є питання довіри. Тому що коли нічого не можна зробити непомітно, довіра стає важливішою, ніж будь-коли. Довіра має вирішальне значення в житті людей, бізнесів і держав. І довіра ніколи не була більш цінною, ніж зараз. Особливо під час війни та врегулювання кризових ситуацій, якщо ви довіряєте своїм партнерам, ви можете пробачити їм кроки, які вас насторожили.

Довіра стає надзвичайно важливою у сучасній дипломатії. Це найбільша розкіш, і ви маєте багато пробачати своїм партнерам, якщо бачите потенціал довіри, який допоможе вам вирішити найбільш делікатні та важливі питання.

Існує таке кліше про те, що світ стає фрагментованим і поляризованим. Це правда, що світ стає все страшнішим місцем для життя, але ми повинні жити в ньому, і будемо жити в ньому. Ми маємо бути успішними.

У якій би кризі ви не опинилися, завжди пам’ятайте одну фразу, яку я завжди кажу собі: жоден песиміст ніколи не виграв жодної війни, і жоден песиміст ніколи не вирішив жодної кризи. Ви маєте бути раціональними, але те, що вас рухає вперед, — це оптимізм і віра в те, що ви робите.

Саме це мотивує багатьох дипломатів у світі, які щиро служать меті дипломатії: захищати мир, запобігати війнам і відновлювати мир, коли дипломатія зазнала невдачі. Бо війна – це завжди поразка дипломатії, міжнародної або внутрішньої. Водночас наприкінці будь-якої війни дипломати сідають за стіл і підписують папери.

Я бажаю всім вам отримувати задоволення від дипломатії — зараз я дивлюся переважно на студентів, які вивчають цей захоплюючий предмет — і стати чудовими дипломатами в кризових ситуаціях, тому що це той світ, у якому вам доведеться працювати.

Дякую вам за увагу!