4 вересня на доручення міністра Андрія Сибіги заступниця міністра закордонних справ України Мар'яна Беца звернулась до Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку на дебатах високого рівня із пункту порядку денного «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України».

На початку виступу Мар’яна Беца подякувала державам-членам ООН за послідовну підтримку України у Генеральній Асамблеї з 2014 року, наголосивши, що ця солідарність має особливе значення у рік 80-річчя підписання Статуту ООН.

У своєму зверненні заступниця міністра наголосила на безпрецедентних стражданнях українців, масштабних порушеннях Росією міжнародного права та необхідності рішучої міжнародної відповіді на злочини агресора.

Основні сигнали виступу Мар'яни Беци:

• Росія продовжує війну: лише 2–3 вересня було запущено майже 500 дронів і 20 ракет. Мета Росії не змінилась: зруйнувати Україну та українську націю.
• Вибухи та обстріли не припиняються: кожна окупована територія стає плацдармом для нового наступу. Наслідки окупації — страждання мирних мешканців, тортури, викрадення дітей, релігійні переслідування, масові вбивства.
• Війна особливо вражає дітей: від початку повномасштабного вторгнення загинуло щонайменше 648 дітей, понад 2 100 поранено, мільйони зазнають травм та втрати освіти.
• Росія депортувала щонайменше 20 000 дітей; викрадення Росією українських дітей є актом геноциду; Міжнародний кримінальний суд вже видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової. Відповідальність Росії неминуча. 
• Діти не є предметом торгу. Кожну українську дитину, викрадену Росією, треба повернути - без умов, без зволікання. Держава, яка викрадає й убиває дітей, не має права прикриватися прапором миру ООН.
• Україна віддана мирному врегулюванню, але лише через силу та міжнародний тиск можна змусити агресора припинити вбивства.
• Кожна тимчасово окупована територія залишається суверенною українською територією, включно з Кримом.
• Росія прагне знищити українську ідентичність і залишитися безкарною, а якщо її не зупинити — війна може поширитися на інші країни.
• Росія не виграє власну агресивну війну і не досягла своїх цілей; зараз вона намагається виграти час.
• Окупація — це не мир. Прийняття окупації — це капітуляція і слабкість; вона ховає страждання й підживлює наступну атаку. Україна ніколи на це не погодиться. 
• Мир через силу — єдиний шлях: політичний, військовий та економічний тиск мають зупинити вбивчу машину Росії.
• Крим перетворено на в’язницю під відкритим небом; кримські татари й усі, хто чинить спротив, живуть під щоденним терором.
• Росія тримає найбільшу атомну станцію Європи в заручниках. Окупація перетворює ЗАЕС на бомбу уповільненої дії для всього континенту; лише Україна може гарантувати її безпеку.
• Справжній мир вимагає справжніх гарантій безпеки — юридично зобов’язуючих, еквівалентних статті 5 НАТО, які охоплюють сушу, море й небо. Будь-який менший варіант — це запрошення для наступної війни Росії.
• Україна відстоює свободу, суверенітет і життя своїх людей. Кожен крок — доказ того, що нація, яка бореться за свій народ, непереможна. Мир і безпека можливі лише тоді, коли справедливість сильніша за терор, а агресор і окупант залишається без шансів на безкарність.