У вівторок, 12 серпня, у Дипломатичній академії України ім. Геннадія Удовенка при МЗС України, відбулась конференція “Міжнародне гуманітарне право у вимірі викликів сучасності”.
Захід було присвячено відзначенню 76-ї річниці підписання Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року та обговоренню вдосконалення норм міжнародного гуманітарного права (МГП).
Учасники конференції обговорили низку важливих тем: захист та дотримання прав військовополонених; відсутність захисту прав цивільних утримуваних в рамках Женевських конвенцій; роль Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) у захисті жертв сучасних збройних конфліктів; захист прав депортованих та примусово переміщених дітей; стирання культурної ідентичності як сучасний метод геноциду, а також заклики до вчинення воєнних злочинів, вербальні злочини; сучасна зброя як знаряддя воєнних злочинів: безпілотні літальні апарати, дрони-камікадзе, зброя невибіркової дії, хімічна зброя; використання штучного інтелекту та кіберпростору для ведення війни; роль головних органів ООН в імплементації міжнародного гуманітарного права.
Під час заходу державний секретар МЗС України Олександр Карасевич звернув увагу учасників на те, що як держава, яка вже понад одинадцять років протистоїть збройній агресії Російської Федерації, Україна стала не лише об’єктом серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, а й активним учасником глобального діалогу про його посилення, доповнення та оновлення.
До обговорення проблем дотримання прав військовополонених в рамках панельної дискусії щодо людського виміру в МГП долучилися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов, Уповноважена Президента України з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей Ольга Кобилинська, керівник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора Юрій Бєлоусов, представник відділення міжнародного співробітництва 1-го корпусу НГУ «Азов» Нестор Барчук та представниця ГО «Військові медики України» Влада Думбадзе.
Учасники панельної дискусії щодо проблеми відсутності міжнародно-правового регулювання статусу цивільних утримуваних у полоні, серед яких зокрема були: Представник Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки та оборони Юрій Ковбаса, заступник керівника Об’єднаного центру з розшуку полонених при СБУ Максим Гапієнко, експерт Центру громадянських свобод з МГП Михайло Савва, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк та виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко, наголосили на необхідності як сприяння імплементації чинних норм МГП, так й розробки нових положень, які б заповнили міжнародно-правові прогалини та забезпечили надійний захист для цивільних осіб, які постраждали від збройних конфліктів.
Під час дискусії на тему «Роль Міжнародного Комітету Червоного Хреста у захисті жертв сучасних збройних конфліктів», яка була сфокусована на аналізі діяльності МКЧХ в умовах повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца, підкреслила, що унікальний мандат МКЧХ, який передбачає захист цивільного населення, надання допомоги пораненим та військовополоненим, відновлення зв’язків між розлученими родинами, має бути повною мірою реалізований у контексті російської війни проти України.
До обговорення шляхів досягнення цієї мети також долучилися заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Верещук, Глава делегації МКЧХ в Україні Юрг Еглін, професор, представник Ukrainian Association of International Law Наталія Хендель та керівниця відділу МКЧХ з питань Всесвітньої ініціативи з посилення підтримки МГП Енн Кентен (онлайн).
Учасниками сесії «Питання захисту прав депортованих та примусово переміщених дітей» були: керівниця з політик ініціативи Президента України Bring Kids Back UA Олександра Дворецька, представник Уповноваженого з прав дитини Оксана Червякова, заступник керівника Об’єднаного центру з розшуку полонених при СБУ Максим Гапієнко та експерт Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.
Обговорюючи забезпечення захисту прав дітей, депортованих та примусово переміщених до Російської Федерації, Мар’яна Беца наголосила: «Всі викрадені Росією українські діти мають бути безумовно повернуті додому. А діти, які живуть у страху перед терором, повинні отримати безпеку та захист, і над цим активно працює Україна спільно із міжнародними партнерами».
Окрема панельна дискусія, що відбулась під модерацією Олександра Карасевича, була присвячена збройному виміру МГП, а саме питанням екоциду та культурного геноциду, стиранню культурної ідентичності та сучасним методам геноциду, закликам до вчинення воєнних злочинів, пропаганді та вербальним злочинам. До обговорення долучилися заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрій Наджос, Представник Президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко, Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, Голова ГО “LingvaLexa” Анна Вишнякова та засновник Climate Counsel Річард Дж. Роджерс (онлайн).
«Екоцид, культурний геноцид, стирання культурної ідентичності, заклики до вчинення воєнних злочинів, вербальні злочини - це не лише моральний виклик для світової спільноти, а й питання ефективності МГП у XXI столітті. Ці злочини мають комплексний характер, поєднуючи знищення довкілля, культурної спадщини та інформаційні маніпуляції, і що для їхнього документування та притягнення винних до відповідальності потрібні скоординовані зусилля юристів, дипломатів, правозахисників, урядів і міжнародних організацій», - зазначив Олександр Карасевич.
Друга частина панельної дискусії під модерацією директора Департаменту міжнародного права Антона Кориневича була присвячена питанню сучасної зброї як знаряддя воєнних злочинів. До обговорення проблематики застосування БПЛА, дронів-камікадзе, зброї невибіркової дії, хімічної зброї, штучного інтелекту та кіберпростору для ведення війни, були запрошені заступник керівника Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора Тарас Семків, радник Департаменту забезпечення роботи керівництва МЗС України Олег Гайдук (онлайн), підполковник, головний спеціаліст управління Радіаційного, хімічного та біологічного захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України Антон Гончар, начальник 1 відділу 3 управління ГСУ СБУ Денис Ладонько та засновниця ГО «Ціна свободи» Леся Оробець. За результатами дискусії, учасники підтвердили, що сучасна війна - це не лише танки та артилерія, а й технології, що можуть вмить перетворитися на інструмент масового знищення. Всі сучасні засоби ведення війни вимагають не лише технічної протидії, але й чіткого міжнародно-правового визначення та невідворотної відповідальності.
Під час модерації панелі «Роль головних органів ООН в імплементації міжнародного гуманітарного права» перший заступник міністра закордонних справ України Сергій Кислиця зазначив, що з 2014 року, і тим більше після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, Генеральна Асамблея та Рада з прав людини ухвалили близько 30 резолюцій у відповідь на воєнні злочини Росії, злочини проти людяності та інші серйозні порушення МГП та права прав людини в Україні. «Ці резолюції засуджують напади на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, позасудові страти, тортури, жорстоке поводження з військовополоненими та депортацію українських дітей. Вони вимагають відповідальності, підтверджуючи застосовність Женевських конвенції - і все ж порушення продовжуються, тому що російське керівництво відкрито ігнорує рішення та вимоги міжнародної спільноти. Ми повинні визнати сувору правду: у нашій міжнародній системі бракує реальних інструментів примусу», - наголосив Сергій Кислиця.
Сергій Кислиця також нагадав, що навіть без таких повноважень міжнародна спільнота створила важливі механізми моніторингу у відповідь на дії Росії, серед яких Місія ООН з моніторингу прав людини в Україні та Незалежна міжнародна комісія з розслідування. Обидві відіграли важливу роль у документуванні воєнних злочинів та злочинів проти людяності, і їхні висновки можуть і повинні бути використані в судових процесах, включаючи нещодавно створений Спеціальний трибунал з розслідування злочину агресії проти України.
До участі в обговоренні під час панельної дискусії під модерацією Сергія Кислиці були залучені Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Даніель Бель, спеціальна доповідачка ООН з питань катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання Докторка Еліс Джил Едвардс (онлайн) та президент і генеральний директор Африканського центру у Нью-Йорку, Постійний представник Кенії при ООН у 2021-2024 роках, посол Мартін Кімані (онлайн).
Перший заступник міністра наголосив, що від моменту створення ООН і до сьогодні спостерігається тривожна тенденція: ключові органи Організації часто самоусуваються від активної участі у кодифікації та належному забезпеченні імплементації норм міжнародного гуманітарного права та стандартів у сфері прав людини. Така пасивність призводить до накопичення суттєвих прогалин у міжнародно-правовому регулюванні, особливо в умовах появи новітніх способів ведення війни, необхідності посиленого захисту цивільного населення та встановлення відповідальності за нові форми воєнних злочинів.
Окремо було підкреслено, що особисте політичне лідерство окремих держав-членів ООН може відігравати ключову роль у просуванні ініціатив з удосконалення норм МГП. У цьому контексті Сергій Кислиця відзначив історичний виступ посла Мартіна Кімані на засіданні Ради Безпеки ООН у лютому 2022 року, в якому рішуче засуджувалися спроби насильницького перегляду міжнародно визнаних кордонів України, проведені в паралелі з історичним досвідом Африки.
За результатами конференції було оголошено про ініціативу створення “Платформи з прогресивного розвитку міжнародного гуманітарного права”(International Humanitarian Law Progressive Development Platform (IHL ProgressiveDevelopment Platform)), яка має об'єднати держави, міжнародні організації, експертне середовище та громадянське суспільство.