Дорогий Тоне,

Пане директоре,

Панове посли,

Дорогі друзі,

Дорогі магістри, ви сьогодні найголовніші, ви найголовніші дієві особи.

Я сьогодні справді щасливий, бо ми маємо честь привітати перший набір магістерської програми «Міжнародні відносини» Дипломатичної академії України.

Робимо це в присутності міністра закордонних справ Словенії Тоне Кайзера.

Це символічно, адже ми знаходимось напередодні 35-річчя визнання Словенією України.

Скористуюся нагодою присутності тут послів. Пропоную провести спільні заходи – і показати цінність наших двосторонніх відносин.

Тому що перед нами, власне, символічні дні, становлення, чи відновлення дипломатичних відносин, 35-та річниця, з багатьма країнами світу. Річниця припадає на грудень цього року, тому давайте готуватися.

Україна і Словенія мають багато спільного.

Наші держави будували свою суб’єктність. Виборювали право на власний голос. Визначали своє місце в Європі.

І сьогодні разом працюють над тим, якою буде Європа завтра.

Сьогодні я говоритиму про три речі

Нова Україна.
Нова дипломатія.
Нова українська дипломатична школа.

Перше. Нова Україна.

Україна сьогодні — в іншій геополітичній ваговій категорії. І ми тримаємо удар. І завдаємо асиметричних нокдаунів і нокаутів.

Ми вже не просто реагуємо на геополітичні зміни. Ми їх створюємо.

Україна є ключовим контрибутором європейської безпеки.

Наш досвід змінює уявлення про сучасну війну. Про стримування. Про оборону. Про санкції. Про союзи. Про безпекову архітектуру.

Наше завдання — не повернення до світу до 2022 року. Його більше немає. І не буде.

Наше завдання — закріпити нову роль України. Оскільки це також загальний інтерес усієї Європи.

Бо не може бути завершеного європейського проєкту без України.

Не може бути повноцінної архітектури європейської безпеки без нас.

Сьогодні саме Україна є наріжним каменем цих конструкцій.

Як сильна європейська держава.

Як безпековий партнер.

Як держава, яка генерує рецепти,  створює рішення.

Потрібно перестати мислити категоріями адаптації. Маємо мислити категоріями формування нового порядку денного.

Друге. Нова дипломатія.

Головне завдання залишається незмінним – закінчити цю війну. Досягти справедливого і тривалого миру.

Для цього потрібна сила. На полі бою, за столом переговорів і в міжнародній коаліції.

Великий словенець Йоже Пучнік колись сказав:

«Сила народу  не в літаках і броні, а в його волі».

Сьогодні Україна дуже добре знає ціну цієї волі.

Без зброї ми б не вистояли.

Але саме завдяки українській волі до свободи, ми раз за разом знаходили вихід. Із найважчих ситуацій.

Ми раз за разом долали переваги ворога. На землі. На морі. У когнітивному вимірі.

Залишається – здолати їхню балістику.

Саме тому ми посилюємо Антибалістичну коаліцію. Саме тому розвиваємо наявні партнерства і будуємо нові.

Працюємо над дуже конкретними речами: розблокуванням чорноморського зернового коридору, посиленням санкційного тиску на Росію, енергетичною стійкістю. Готуємося до важкої зими. Працюємо над європейською та євроатлантичною інтеграцією. Працюємо над новими ресурсами для України.

Нам потрібні асиметричні рішення. Не симетричне виснаження, не кількість зустрічей, а конкретний результат. Саме результат має бути головною мірою дипломатії.

І тут нам потрібне нове покоління дипломатів.

Дипломатів, які розуміють не лише протокол. А інтереси.

Не лише позиції партнерів. А логіку їхніх рішень.

Не лише сьогоднішній порядок денний. А те, яким буде світ через десятки років.

Третє. Нова дипломатична школа.

Сьогодні ми відкриваємо навчальний рік в Академії, яка носить ім’я Геннадія Удовенка.

Це важливо.

Бо дипломатична школа – це не про наявність аудиторій. Це про наявність традиції. Людей, які будували її до нас.

Геннадій Удовенко був одним із тих, хто утверджував голос незалежної України у світі.

Він очолював 52-гу сесію Генеральної Асамблеї ООН. Вже сьогодні, одразу після нашої зустрічі, я вирушаю на 81-шу сесію Генасамблеї.

Ім’я Удовенка сьогодні — на будівлі цієї Академії.

А в цій залі сьогодні присутній її перший директор — Борис Гуменюк.
Вітаю Вас, пане Борисе.

Це і є інституційна тяглість.

Від дипломатів, які представляли молоду незалежну Україну, до дипломатів, які сьогодні відстоюють її існування і майбутнє.
І до речі, теж бачу дуже багато дипломатів, які дорвалися до становлення дипломатичної служби, до становлення наших традицій, і я дуже вдячний вам за вашу присутність сьогодні тут у залі.

Від перших представників, тут присутніх, від перших поколінь української дипломатичної служби до вас, шановні магістри, і так, дещо образно, дам характеристику «Першого покоління ренесансу».

Майбутні покоління згадуватимуть вас як магістрів Дипломатичної академії України доби Відродження.

Так, я не обмовився, саме доби Відродження.

Бо ми відновлюємо не просто магістерську програму.

Ми відновлюємо повний цикл підготовки дипломатів.

Відновлюємо інституцію.

Розвиваємо українську дипломатичну школу.

І робимо це в момент, коли сама Україна проходить через глибоку трансформацію.

Ви не починаєте з нуля.

Ви продовжуєте роботу тих, хто був до вас.

Але у вас буде свій світ.

І свої виклики.

І тому ми повернули Академії повноцінну освітню функцію.

Пане директоре, Ігоре Івановичу, дякую, за ваші особисті зусилля, що це стало доконаним фактом, я це дуже ціную

За перші двадцять років вона підготувала понад тисячу магістрів зовнішньої політики.

Сьогодні її випускники розбудовують Україну зсередини та представляють її за кордоном.

Це вже історія Академії.

Але ми відновили магістерську програму не для того, щоб повернути минуле.

Ми відновили її для того, щоб підготувати майбутнє.

Професійна підготовка залишається критично важливою. Цього року понад п’ятсот працівників МЗС уже пройшли навчання в Академії.

Але короткого курсу недостатньо.

Курс підвищує кваліфікацію. Магістерська ж програма формує основу професії.

І саме в цьому — особливість навчання тут.

Ви будете вчитися не лише за підручниками.

Ви будете вчитися у тих, хто веде переговори: у дипломатів, послів, представників уряду, міжнародних експертів.

Працюватимете з реальними кейсами.

Розбиратимете реальні дипломатичні рішення.

Проводитимете переговорні та кризові симуляції.

Матимете доступ до інституційного досвіду Міністерства закордонних справ.

І формуватимете професійну мережу ще до того, як почнете самостійно представляти Україну.

Це не просто магістерська програма.

Це занурення у професію.

Академія має стати місцем, де зустрічаються три речі: знання, практика і стратегічне мислення.

Тут має формуватися не просто дипломат, який знає протокол.

А дипломат, який уміє думати, прогнозувати, переконувати, приймати рішення під тиском. І нести за них відповідальність.

Мови. Для українського дипломата англійська більше не є «іноземною». Це робоча мова.

І потрібне знання інших мов. Інших регіонів, культур, моделей мислення.

Ми маємо будувати українську дипломатичну школу. Українську за змістом і європейську за горизонтом.

Відкриту до найкращого світового досвіду і водночас — засновану на власному.

Бо українська дипломатія сьогодні має те, чого не можна отримати з підручника.

Досвід дипломатії держави, яка воює. Досвід дипломатії, яка щодня працює на межі можливого.

Цей досвід потрібно перетворити на знання.

Знання — на метод.

Метод — на школу.

І кілька слів саме вам.

Дякую за те, що ви обрали навчатися і будувати свою кар’єру в Україні.

Це важливо.

Україні потрібні люди, які хочуть представляти її у світі.

Міністерство закордонних справ відкрите для вас.

Є стажування.

Є можливості професійного розвитку.

Є можливість працювати з реальними зовнішньополітичними викликами, вже зараз.

І є можливість дуже швидко перейти від навчання до практики.

Не чекайте свого часу.

Створюйте його.

Бо перед вами не лише професійне завдання.

Перед вами — завдання покоління.

Закріпити нову роль України у світі.

Посилити її партнерства.

Зробити український голос одним із тих, що визначають рішення.

Саме для цього нам потрібні нова Україна, нова дипломатія і нова дипломатична школа.

Бажаю вам сильного навчального року.

Сильних викладачів.

Сильних дискусій.

І ще сильнішої професійної мережі.

А головне — сміливості брати на себе відповідальність.

Саме такий приклад давав нам усім Геннадій Удовенко.

Ну, і я так розумію, що ми маємо закінчити символічно.

Я тримаю молоточок.

Ним він відкривав засідання Генасамблеї ООН.

Маю честь і місію відкрити сьогодні новий навчальний рік.

Слава Україні!