Ми є свідками фундаментальних змін у сучасному світі. Єдиний шанс не опинитися на периферії майбутнього світоустрою – запровадити власну успішну суспільну модель.
Як ми побачили вчора, на хвилі оголошення результатів референдуму у Великій Британії висловитися щодо Brexit вважає своїм обов’язком майже кожен. Впевнений, що найближчими днями таких коментарів стане ще більше. Хоча особисто я не думаю, що наразі можна точно проаналізувати всі наслідки такого рішення британців. І я б не особливо довіряв тим, хто на це претендує.
Тому тут я просто хотів би поділитися деякими думками вголос.
Вагому роль у прийнятому на референдумі рішенні зіграло те, що ЄС не вдалося знайти чіткі відповіді на спільні екзистенційні для багатьох громадян Євросоюзу питання: як зупинити фрагментацію суспільств? Як вирішити проблему біженців? Як протистояти гібридній війні Росії проти ЄС? Як боротися із загрозою тероризму зсередини та ззовні?
Від того, чи зможе Євросоюз чесно відповісти на ці питання, чи він просто шукатиме проміжний modus vivendi для збереження ілюзії стабільності, залежатиме дуже багато.
Я з обережністю ставлюся до думки тих, хто вважає, що Росія виграла від рішення Великої Британії вийти з ЄС. Звичайно, теперішня ситуація призведе до пошуку нових форм співробітництва в англосаксонському світі і створить нову динаміку взаємодії англосаксонського та азійського «світів», економічних моделей, культур та ментальностей.
Яке місце в цьому процесі займе Росія – це питання з багатьма невідомими, більшість з яких є, скоріше, несприятливими для самої Росії. Вона буде намагатися налагодити взаємодію з ослабленим, як вона вважає, ЄС, але це буде неможливо, оскільки Російська Федерація втратила статус надійного і передбачуваного партнера, якому можна довіряти. Окремі ситуативні партнерства не врятують Росію, і навіть видимість нормалізації для окремих бізнес- та інших контактів, не слід сприймати як справжню нормалізацію. При цьому будь-які якісні зсуви у відносинах між ЄС та Росією неможливі без того, щоб остання припинила вести війну проти України і розхитувати той ЄС, без якого більшість європейців не уявляють свого життя. ЄС, заснований на спільних цінностях, демократії, повазі до прав людини.
Сподіваюся, що нас очікують серйозні дискусії про майбутнє єдиної Європи. Знак рівності, який намагаються ставити між Європою, «європейським проектом» та Європейським Союзом, мені і раніше видавався неочевидним. Тепер же це рівняння стає ще складнішим. Однак переконаний: події, що відбуваються в Україні, є надзвичайно важливими для європейського проекту та європейської системи безпеки в цілому. А Україна стала їхньою невід’ємною складовою, і з цим всі мають погодитися.
І головне: ми є свідками фундаментальних змін у сучасному світі. Єдиний шанс не опинитися на периферії майбутнього світоустрою – запровадити власну успішну суспільну модель.
Ми вже продемонстрували, що віддані європейським цінностям та принципам. Прийшов час повністю інтегрувати їх в українську реальність.
Це включає багато речей: від того, щоб англійська стала для українців майже рідною – до конкурентної системи освіти і науки, від безвізових режимів – до справжньої відкритості України світові, від ефективного та відданого громадянського суспільства – до політично свідомої активності кожного громадянина, від боротьби з корупцією – до побудови прозорого бізнес-середовища.
Питання полягає не в тому, що далі буде з євроінтеграцією, а в тому, якій Україні частиною якої Європи бути і в якому світі. Тому не варто скиглити, виправдовуючи власну бездіяльність. Я за те, щоб не витрачаючи час на очікування допомоги, «будувати рідну хату» тут в Україні, в Європі і у світі.