Ми зібрались з нагоди відзначення 70-річчня цієї Ради і у цьому зв’язку я хотів би щиро подякувати всім, хто віддано і безкомпромісно боровся за права людини, верховенство права  та соціальну солідарність у Європі, за принципи,  закріплені в Статуті Ради Європи.

Ми вшановуємо всіх тих, чия боротьба безповоротно змінила Старий континент: звичайних європейців, народи Центральної та Східної Європи, які вибороли незалежність та свободу, які  зумовили падіння імперії зла. Тих, хто збудив Раду Європи від глибокого сну наприкінці 80-х.

Саме звичайні люди на вулицях Києва, Риги, Таллінна, Тбілісі, Вільнюса, а до цього – Гданська, Праги, Бухареста вибороли свободу.

Ні, не Радянський Союз дозволив їм стати вільними, як наполягав пан Горбачов у жовтні 2009 року у своїй страсбурзькій промові з нагоди 60-річчя РЄ.

Лише рік минув після Кремлівської агресії проти Грузії, а він у Страсбурзі нарікав, що Росію підозрюють у недобрих, навіть агресивних, імперських намірах. Час показав – саме так воно і є.  

Сьогодні ми також ушановуємо тих, хто у складні  90-і  надавав свою неоціненну допомогу та підтримку новим вільним націям, аби вони у повній мірі скористалися унікальною нормативною  базою Ради Європи. Ця  допомога значно сприяла їхній інтеграції до НАТО та Європейського Союзу.

Той самий Європейський Союз, який звертає свій погляд на Раду Європи, коли йдеться про  стандарти прав людини.

Є й ті, хто наполягає, що необхідно визнати нову реальність у Європі. Але ми ніколи не визнаємо реальність, в якій Росія відверто нехтує  всіма можливими нормами і зобов’язаннями,  грубо зневажає закон і право.

Нова реальність полягає у необхідності віднайдення шляхів, як відновити верховенство права в Європі. 

На жаль, те, що відбувається сьогодні - результат систематичного процесу відходу від усталених стандартів Ради Європи задля поточних політичних цілей.

В розпал жорстокої чеченської війни Росію запросили приєднатись до Ради Європи.

Швидко забулись десятки тисяч загиблих – своїх російських громадян – і дощенту розбомблені міста та села.

Тоді Росія по суті отримала карт- бланш на свою злочинну політику як додаток до запрошення до Ради Європи.

І чому ми сьогодні ще дивуємося відсутністю належної реакції на 13 тисяч убитих та півтора мільйона переміщених українців?

І все ж я закликаю українців, грузин, латвійців, литовців, естонців, інших волелюбних європейців не розчаровуватись у нинішніх політичних тенденціях Ради Європи.

Адже Рада Європи – це не лише європейська політика і політики. Те, що може бути політично вигідним сьогодні, буде змито з берегів Європи завтра.

І це не лише політичні декларації, які ми так часто приймаємо з різних нагод.

І не лише висока риторика про цінності або вибрані цитати батьків-засновників та філософів минулого.

Рада Європи – це цінності, закріплені в унікальній добірці конвенцій та документів – не в партійних маніфестах. Цінності, які є духом і буквою,  що ратифіковані національними парламентами, що стали частиною національних правових систем.

Звичайні європейці – українці, грузини, латвійці, литовці, естонці – спираються на тверду моральну основу. І їхня боротьба за свободу, незалежність і демократію позбавляє права будь-кого в Європі займатися дріб’язковим моралізаторством чи повчати їх.

Україна залишатиметься відданою нормам і стандартам, що є засадничими для Ради Європи. І ми очікуємо такого ж підходу від тих, для кого досі це не стало правилом. 

Відтепер ми наші підходи до участі у Раді Європи будуть прагматичними і глибоко раціоналістичними. Ми й далі працюватимемо над подоланням існуючих викликів. Проте не підтримуватимемо кроки, які не мають нічого спільного із захистом прав людини, а лише слугують політичним інтересам під виглядом «захисту прав людини».

Ми беремо до уваги пріоритети наступного французького головування, яке охоплює багато важливих питань. Ми готові підтримати зусилля, спрямовані на досягнення реального прогресу в просуванні правозахисних стандартів.

У Страсбурзі та в Гельсінкі Україна свідомо голосувала проти рішення, покликаного сприяти Російській Федерації і далі уникати відповідальності за невиконання своїх обов’язків як члена організації. Тому що ми віримо, що це рішення не слугує цілям подолання існуючої кризи в Раді. Навпаки, воно похитнуло підвалини Ради Європи.

Від січня 2016 року, коли всі терміни дії санкцій проти Російської Федерації в ПАРЄ закінчилися, і дотепер Росія на власний розсуд відмовляється повертатися до Асамблеї. Усі ці роки Росія вдається до фінансового шантажу організації.   

Схоже, ця тактика є ефективною, як дехто в Москві інтерпретує сьогоднішні рішення.

Утім, хоча термін дії санкцій закінчився, ніхто не може  скасувати правові стандарти та зобов’язання, а також рішення щодо необхідності виконання Росією вимог Комітету міністрів та Парламентської Асамблеї.

Наразі делегаціям слід розробити додатковий механізм «без шкоди для  інших наявних процедур, включно з діяльністю Парламентської Асамблеї та конвенційних контролюючих органів», як це визначено у Декларації 1994 року щодо виконання  зобов’язань.

Україна наполягатиме на тому, що це є єдино правильний шлях імплементації рішення, оскільки Декларація 1994 року і дотепер є чинною.

І як Європейська конвенція, належить

до складових демократії. 

А демократія, як вчора сказав Генеральний секретар, “це не правління більшості, а правління більшості у межах певних правил”. 

Сподіваюсь, що за 12 місяців, коли ми зустрінемося наступного разу на міністерському засіданні у Грузії, ми зможемо по-справжньому відзначити перемогу цінностей, на яких ґрунтується Рада Європи.