Захист прав людини в окупованих Росією Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та консолідація міжнародних зусиль для упередження порушень з боку окупаційної російської влади є одним з важливих пріоритетів роботи Міністерства закордонних справ України.

Протиправність дій Російської Федерації в окупованому Криму підтверджується у численних доповідях міжнародних організацій, зокрема в нещодавно оприлюдненій доповіді Генерального секретаря ООН щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму. Значний обсяг порушень та злочинів країни-окупанта стосується кримських татар. Ситуація з утисками та репресіями цього корінного народу України потребує особливої уваги та системної реакції як з боку міжнародних організацій, так і  всього цивілізованого міжнародного співтовариства.

Позиція Ради Європи та її Парламентської асамблеї, зафіксована у численних рішеннях та резолюціях, завжди посідала важливе місце у масиві міжнародно-правових документів, якими з моменту окупації окреслено вимоги до російської влади та її окупаційної адміністрації у Криму.

Нинішнє засідання Комітету ПАРЄ з питань рівності та недискримінації, на якому розглядатиметься проєкт доповіді щодо ситуації з кримськими татарами, має стати важливим кроком у спільних зусиллях з притягнення до відповідальності за порушення прав і свобод людини на окупованих територіях України.

Очікуємо, що остаточний документ Асамблеї не лише підтвердить, але й посилить позицію Ради Європи, закликавши Російську Федерацію:

✓ припинити тимчасову окупацію Криму, яка є першопричиною та єдиним джерелом системних порушень прав людини на півострові;

✓ дотримуватись всіх обов’язків держави-окупанта  відповідно до міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у сфері прав людини,

✓ негайно звільнити українських громадян, які продовжують незаконно утримуватись на території окупованого Криму та в Росії,

✓ припинити протиправне застосування законодавства держави-окупанта - РФ, в тому числі щодо примусового призову до окупаційної армії та протиправне переміщення населення на та з території РФ.

Предметом моніторингу з боку конвенційних та інституційних  моніторингових механізмів Ради Європи має бути виконання державою-окупантом своїх зобов’язань відповідно до міжнародного права, зокрема норм і принципів міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у галузі захисту прав людини.    

Приймаючи нові рішення, важливо не понижувати задану планку, вимагаючи від Росії виконання раніше ухвалених вимог, але й посилити тиск на державу-окупанта, таким чином сприяючи припиненню стану окупації та порушенням прав людини на півострові.

Вважаємо, що в умовах кризи довіри до Організації, яка була спровокована самою Парламентською асамблею, спільними кроками, зокрема новими амбіційними рішеннями щодо повернення Криму Україні, ми зможемо відновити авторитет Ради Європи як важливого правового орієнтиру в Європі в галузі захисту прав людини.