По-перше, хочу підкреслити, що треба розрізняти демаркацію суходільної ділянки кордону та делімітацію морської ділянки кордону.

У рамках нещодавніх консультацій з російською стороною обговорювались ці та інші питання. По першому з них, немає ніяких суперечок, існують суто технічні питання, які будуть вирішені у встановленому порядку. Дійсно, щоб спільна Комісія, демаркаційна комісія, працювала, домовлено узгодити ряд адміністративних питань, у т.ч. й фінансового характеру. Кордон існує, існує й режим перебування. Перебування російської або ж української частини комісії на території однієї з країн щоразу узгоджується. Робота започаткована, робота триває.

Щодо делімітації морської ділянки кордону, то робота у цілому активізувалася. Враховуючи комплексний характер даного питання, то ми не ставимо часових рамок заради досягнення швидкого результату. Ключове значення для нас має відстоювання національних інтересів. Наша позиція полягає в тому, що кордон в Керченській протоці за радянських часів був адміністративним кордоном між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою. Цей кордон був позначений на відповідних картах, картах генерального штабу, господарських картах. Російська сторона про це знає. Нами надані усі матеріали ще декілька років тому, ми підняли всі архіви, перевірили всі дані. І наша позиція у цьому питанні є незмінною.

Кордон в Керченській протоці є необхідним. Спільні угоди і все інше – зі сфери теоретичних дискусій. Кордон має проходити на схід від острова Коса Тузла. Всі господарські питання, що пов’язані з використанням Керченської протоки для проходу суден, забезпеченням навігації, отриманням плати за прохід, - ми готові обговорювати.

Ми готові шукати взаємоприйнятні компроміси. Ми готові йти на зустріч нашим російським колегам, але кордон в Керченській протоці українська сторона вважає необхідним.

У цілому, атмосфера нещодавніх консультацій продемонструвала спільність поглядів у врегулюванні ситуації, що склалася, незважаючи на різні позиції сторін. Українська сторона має свою позицію, російська сторона – свою. Ці позиції досі розходяться, поте жодним чином цей фактор не позначився на загальній тональності консультацій.