Доброго дня, друзі, колеги! Перед тим, як зустрітися із вами, ми сьогодні вранці організували цивілізовану передачу влади: Вадим Пристайко зайшов в мій кабінет, ми обмінялися напрацюваннями.

Ні для кого не буде сюрпризом, якщо я скажу, що ми з Вадимом Прийстаком  — однодумці в плані зовнішньої політики, поділяємо спільні підходи, тому я переконаний, що в загальних питаннях в нас відбуватиметься цивілізоване та розумне правонаступництво.

Політика зрозуміла: мир, безпека, відновлення територіальної цілісності. Нам потрібен мир для того, щоб країна могла розвиватися та відновила територіальну цілісність. Нам потрібно накачувати економічні м’язи для того, щоб бути сильними та здатними протистояти будь-яким загрозам.

Вчора у своєму дописі одразу після призначення я виклав усі базові позиції. Остання фраза у ньому — це ключове, що я хотів би сьогодні до ва донести. Я написав, що головне в МЗС — це люди. Не традиції, не процеси, а кожен з вас, кожен співробітник дипломатичної служби. Моя мета як міністра полягатиме в створенні для вас — і вдома, і закордоном — максимально комфортних та справедливих умов роботи. Безумовно, завжди хтось буде незадоволений. Але загальний принцип буде такий, який я озвучив.

Я вважаю, що МЗС заслуговує і на краще фінансування, і на краще матеріально- технічне забезпечення, навіть в умовах традиційних проблем, з якими ми стикаємося. Я майже все життя, багато років, провів у МЗС. 

На посаді віцепрем’єр-міністра я побачив реальну картинку — хто як з міністерств живе. На мою думку, наше міністерство у цій загальній картинці недооцінене, якщо порівняти з масштабом і важливістю тих задач, які ми виконуємо. 

Тепер щодо стилю, відповідно до якого ми будемо будувати роботу в міністерстві. Насамперед, я хочу, аби найважливішою людиною в міністерстві був не міністр, а аташе. Людина, яка знизу буде мотивувати людей, буде штовхати нагору процеси і буде отримувати свою нагороду у вигляді кар’єрного зростання. Працювати за принципом, коли я роздаю доручення, — не мій стиль. Натомість, я завжди чекаю, аби до мене приходили і казали: «А давайте зробимо ось це». Або «Ви мені потрібні як міністр для того, щоб ми зробили оце».

Хто зі мною працював у 2014-2016 роках, той пам’ятає мої підходи. Я не чекаю самого лише виконання доручень. Цінність не у тому, щоб виконати доручення. Цінність у тому, щоб стати автором доручень. Сприймайте міністра як інструмент в руках кожного дипломата для досягнення цілей зовнішньої політики України. Мені потрібно, щоб ініціативи не згори вниз спускалися, а навпаки — йшли знизу догори. Можливо, я нині кажу речі, які можуть видаватися  банальними, бо вони вже відбуваються в МЗС. Але я прошу, аби крім керівної ланки, у зустрічах міністра брали участь деск-офісери. Люди, які вивчили предмет. І я хочу, щоб таку ж практику запровадили заступники міністра, керівники департаментів. Себто я прагну, щоб людина з низової ланки була в усіх процесах, була інтегрована в процес, а не сиділа закритою у кабінеті і виконувала доручення згори.

Безумовно, хтось може не впоратися — це життя. Але, на мою думку, ми маємо допомагати людям набувати досвід, аби вони швидше росли. 

Другий елемент — заступники міністра. Я хотів би, щоб в нашому міністерстві посилився інститут заступників міністра. Аби їхній рівень дорівнював міністру. Заступники міністра будуть користуватися моєю повною довірою. Розмова з заступником міністра буде мати таку саму вагу, як розмова з міністром. Це стосуватиметься не лише внутрішніх, але й міжнародних зустрічей. Винятком будуть лише кілька країн, з урахуванням їх внутрішньої ситуації. Але, загалом, ще раз наголошую: отримати зустріч із заступником міністра — це те саме, що зустрітися зі мною. Це правило ми будемо впроваджувати. 

І третє. Зовнішня політика не існує в ізоляції. Безумовно, ми будемо співпрацювати з офісом віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, будемо співпрацювати з іншими відомствами, будемо співпрацювати з Офісом Президента. Я планую провести сьогодні-завтра зустрічі з кожним підрозділом МЗС, окремо зустрітися з кожним структурним підрозділом, аби бути в курсі всіх наших справ. Дуже вам дякую.