Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), залишається одним із найжорстокіших і наймасштабніших порушень прав людини у сучасних війнах. Воно використовується як свідома та системна стратегія агресора для залякування цивільного населення, руйнування суспільних структур і послаблення опору.  

Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 (2000), 1820 (2008), 1888 (2009), 1960 (2010), 2106 (2013) та 2467 (2019) сформували правову та політичну основу для протидії СНПК, включно з мандатом Спеціального представника Генерального секретаря ООН з питань сексуального насильства в конфліктах.  

Російська Федерація грубо порушує норми міжнародного гуманітарного права та положення згаданих резолюцій, продовжуючи застосовувати сексуальне насильство як зброю війни під час триваючої повномасштабної агресії проти України. Світ має знати про всі прояви цього ганебного явища зі сторони РФ.

За даними Офісу Генерального прокурора, станом на червень 2025 року задокументовано 366 підтверджених випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, серед яких — 231 жінок, 134 чоловіки , у тому числі 19 дітей. Ці злочини охоплюють зґвалтування, сексуальні тортури, примусове оголення та інші форми насильства, що мають організований і системний характер і є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права.  

Міжнародні моніторингові механізми — зокрема Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, Спеціальний представник Генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів, а також звіти в рамках ОБСЄ — надали численні докази системності цих злочинів.  

Сексуальне насильство у конфлікті суворо заборонене Женевськими конвенціями 1949 року та їх додатковими протоколами, які гарантують захист цивільних осіб, особливо жінок і дітей, та забороняють катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, такі дії кваліфікуються як воєнні злочини та злочини проти людяності, що не мають строку давності. Винні мають бути притягнуті до відповідальності відповідно до норм міжнародного та національного права.

Україна послідовно виконує свої зобов’язання за Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), яка закликає до всебічного захисту жінок від усіх форм насильства, включно із сексуальним насильством як інструментом війни.

У 2025 році Україна очолює Глобальний альянс з протидії сексуальному насильству в конфліктах, який об’єднує понад 29 держав і міжнародних організацій. Головуючи в Альянсі Україна наголошує на необхідності зміцнення міжнародної солідарності, невідворотності покарання винних, впровадження репарацій для постраждалих і посилення національних систем правосуддя.

Міністерство закордонних справ України рішуче закликає міжнародне співтовариство об’єднати зусилля для протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, посилити підтримку постраждалих і забезпечити притягнення до відповідальності за злочини, що є неприпустимим порушенням прав людини та норм міжнародного права. Лише спільними зусиллями можна досягти справедливості, забезпечити реабілітацію постраждалих і запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому.

Росія має бути притягнута до відповідальності за воєнні злочини включно зі злочинами, що пов’язані із сексуальним насильством.