Чергове рішення Слідчого комітету та Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації оголосити в розшук низку колишніх і чинних українських посадовців не має жодної юридичної сили. Його мета — пропагандистський ефект для внутрішньої аудиторії.

Такі рішення органи держави-агресора ухвалюють в односторонньому порядку. Вони нікчемні в будь-якій юрисдикції і не породжують міжнародно-правових наслідків. Самі по собі вони не можуть бути підставою для міжнародного розшуку, затримання чи видачі відповідних осіб. Будь-яке використання механізмів міжнародного поліцейського співробітництва має відповідати Статуту Інтерполу, стаття 3 якого забороняє організації втручання політичного чи військового характеру.

Натомість нагадуємо про реальні, а не вигадані рішення компетентних міжнародних та українських органів щодо злочинів, вчинених у ході агресії РФ проти України, зокрема рішення щодо вищого керівництва Російської Федерації.

17 березня 2023 року Палата попереднього провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордер на арешт Президента Російської Федерації Володимира Путіна. Суд дійшов висновку, що є обґрунтовані підстави вважати його відповідальним за воєнні злочини — незаконну депортацію та незаконне переміщення українських дітей з окупованих територій України до Російської Федерації.

Крім того, 24 червня 2024 року МКС видав ордери на арешт тодішнього міністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника Генерального штабу ЗС РФ Валерія Герасимова. Їм інкримінують злочини, пов’язані з ударами по українській електроенергетичній інфраструктурі.

Українська прокуратура також веде кримінальні провадження проти представників російського керівництва за фактами вчинення міжнародних злочинів проти України.

Ці рішення та провадження ґрунтуються на процедурах, передбачених міжнародним і національним правом, та є обов’язковими для виконання. 

Правосуддя для російських злочинців неминуче. А спроби держави-агресора створити фальшиву «дзеркальну» картину щодо українських посадовців приречені на провал.