Федеральна служба безпеки Російської Федерації планує скасувати прикордонні зони на окремих ділянках Ростовської та Воронезької областей Росії, що межують із тимчасово окупованими територіями України, а також між тимчасово окупованим Кримом та тимчасово окупованою частиною Херсонської області України.

У російських проєктах відомчих наказів це пояснюється нібито «включенням» тимчасово окупованих територій України до складу РФ. Таким чином, Москва вкотре намагається видати бажане за дійсне та підмінити міжнародно визнаний правовий статус власними недолугими адміністративними рішеннями, очевидно вважаючи, що достатньо видати відповідний протиправний наказ, аби привласнити території суверенної держави. Втім, кількість таких рішень не додає їм ані законності, ані міжнародного визнання.

Фактично йдеться не про припинення прикордонного контролю, а про чергову спробу стерти кордон між територією держави-агресора та окупованою нею територією України. За задумом Кремля, перенесення прикордонного контролю на зовнішні межі тимчасово окупованих територій України має створити видимість того, що захоплені Росією українські території нібито є невід’ємною частиною РФ та остаточно інтегровані в її адміністративну систему.

Наголошуємо, що жоден закон, указ чи відомчий наказ Російської Федерації не здатен змінити правовий статус українських територій. Окупація не створює суверенітету, а спроба анексії не породжує територіальних прав. Російська Федерація залишається державою-окупантом та державою-агресором незалежно від того, як вона визначає статус окупованих територій у власному законодавстві.

Російське відомство може скільки завгодно пересувати пункти контролю, переписувати власні документи та перемальовувати карти. Від цього окупована українська земля не стає російською, а міжнародно визнаний державний кордон України не зсувається ані на метр. Автономна Республіка Крим, місто Севастополь, частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які нині перебувають під російською окупацією, залишаються невід’ємними частинами України.

Рішення ФСБ слід розглядати як черговий елемент послідовної політики адміністративного привласнення тимчасово окупованої території України та створення видимості її «остаточної інтеграції» до складу Росії. Показово, що Москва продовжує змінювати формулювання у власних наказах і креслити нові лінії на картах, очевидно розраховуючи, що такі кроки здатні змінити правовий статус території України. З упевненістю доводимо до відома, що не здатні.