Прага,  28 серпня 2023 року

Шановний Ян,

Вельмишановні Посли,

Це честь звертатися із промовою до вас сьогодні. Я вдячний моєму колезі і другові Яну Ліпавськи за запрошення та сприймаю це як ознаку поваги до України та народу України.

Я тут, щоб висловити глибоку вдячність за все, що ви для нас зробили. Я дякую уряду Чехії, парламенту, Президенту Павелу, а також чеській дипломатії, та усім чехам.

Я вдячний за всю політичну та військову підтримку. За підтримку наших ініціатив в ООН та спільну роботу для їх просування. За підтримку шляху України до ЄС під час вашого дуже вдалого президенства минулого року. За участь у Формулі Миру. За надання дуже важливої військової допомоги, включаючи танки, в часи, коли ми найбільше цього потребували. За те, що звичайні чехи навіть зібрали гроші на танк для України через краудфандінг. За те, що прийняли наших громадян, які були вимушені ховатися від війни. Такі речі ніколи не можна забути і вони не будуть забутими.

Děkuji mnohokrát ("Дуже дякую" чеською)!

Шановні колеги,

Стійкість стала модним словом. Бути стійким означає перетворити слабкість на силу. Перетворити травму на досвід. Перетворити біль на дію.

Стійкість означає ніколи не скаржитися. Ніколи не дозволяти втомі диктувати ваші рішення. Заміщати нестачу ресурсів винахідливістю. Кинути виклик безвиході з вірою у свої сили.

Ціллю є перетворити травматичне минуле у прагматичне сьогодення та амбіційне майбутнє.

Я впевнений, що Україна та Чехія мають багато чим поділитися та багато що досягти разом на нашому шляху до більшої стійкості.

У минулому народ Чехії пережив жахи вторгнення. Не один раз. Та ви змогли цьому протистояти.

Радянські танки можливо й змогли придушити Празьку Весну, але вони не змогли придушити ваше прагнення до свободи. Ви зберегли та побудували процвітаючу та вільну країну.
Коли Росія атакувала Україну 24 лютого ви точно зрозуміли, що трапилося. Це дуже символічно, що ви надали нам, крім іншої допомоги, радянські танки. Ті самі, що нам так були конче необхідні для відбиття російських загарбників. Радянські танки у правильних руках.

Ви мабуть відчуваєте, що сьогодні ми боремося не просто за майбутнє, але й також, щоб поквитатися. Поквитатися за ті втрати, яких завдало нам, вам та іншим націям російське імперське мислення впродовж усієї історії.

Ви мабуть вже звикли до того, що я закликаю вас та інших партнерів прискорити військову допомогу Збройним Силам України. Це правда, ми досі потребуємо більше зброї. Тому що, поки Росія продовжує агресію, цієї зброї ніколи не буде достатньо. Тому, що це війна. Як тільки ми переможемо я зможу сказати кожному з наших партнерів: друзі, вдячний вам, тепер її вистачило. Але, до того часу, ми потребуємо її більше та швидше.

Деякі коментатори з Європи та Америки починають скаржитися, що тягар військової допомоги занадто важкий та підживлює війну. Але уявіть, що буде якщо вони зможуть переконати свої уряди відмовитися від подальшої підтримки. Чи закінчить це війну ? Ні, це прокладе шлях ще більшому конфлікту після того, як Росія оговтається. Чи збереже це життя ? Ні, це призведе до страждань та смерті навіть більшої кількості людей.

Ніхто не хоче миру більше, ніж Україна. Водночас, відповідь на сьогоднішню ситуацію це не припинення підтримки, а її нарощення. Завдання сьогоднішніх дипломатичних зусиль - це домовлятися про зброю, а не припинення вогню. Тому, що шлях до справедливого та тривалого миру лежить через перемогу на полі бою.
Також, ми спостерігаємо інфляційні процеси у низці європейських країн. Правда полягає у тому, що інфляція також є наслідком війни. Путін робить усе, що може, аби погіршити економічну ситуацію в Європі. Він підсилює тенденції, які вже існують, та загострює існуючі проблеми.

Путін розраховує, що економічна інфляція призведе до інфляції підтримки України. Але, якщо це станеться, то результатом стане перемога Росії та подальше загострення економічних проблем Європи. Це і є відповіддю, чому слід не відмовлятися від підтримки України, а навпаки її нарощувати. Перемога України зламає путінські плани завдати економічної шкоди Європі.

Дорогі друзі,

Що стосується оборонної підтримки є дещо нове, що я маю вам сказати. Відверто кажучи, ми вже пройшли той момент, коли зброя лише постачалася в Україну. На цьому етапі ми вже зосереджені на спільному виробництві, обслуговуванні, а також ремонті зброї.

Україна вже наростила вітчизняне виробництво зброї та снарядів у декілька разів. Це є найбільша та найтехнологічніша війна цього століття, в якій ми б’ємося. Це означає, що ми також змогли розробити ексклюзивні українські ноу-хау та технології. Сектор військових розробок в Україні розвивається високими темпами. Те, що нам зараз потрібно, це поєднати українську винахідливість з ресурсами наших партнерів, аби спільно нарощувати нашу і вашу міць.

У цьому контексті ми будемо проводити дуже важливий захід цієї осені в Україні. Перший Форум оборонних галузей, де українські та іноземні виробники матимуть змогу започаткувати спільні підприємства, створювати альянси, укладати контракти, а також матимуть можливість зростати разом. Ми вже запросили сотні провідних компаній оборонного сектору з десятків країн. Ми щиро запрошуємо чеських виробників на цей захід. Ми також пропонуємо вам заохотити участь тих іноземних компаній, з якими ви працюєте.

Цей захід стане корисним для всіх учасників. Чеські компанії зможуть розширити сферу своєї діяльності, підвищити прибутки та створити нові робочі місця. І українська, і чеська оборонні промисловості отримають стимул для зростання та технологічного розвитку.

Разом ми будемо виробляти та примножувати міць, яка захистить усю Європу.

Дорогі друзі,

Радянський Союз позбавив перспектив цілого покоління українців та чехів. Радянська система вкрала час з життя людей.

Видатний Мілош Форман дуже добре описав абсурдність радянського режиму у своїй славнозвісній трагікомедії “Hori, ma panenko”. Ми пережили теж саме.

Падіння Радянського Союзу було другою найбільш радісною подією 20 століття після перемоги союзних сил над нацизмом. Абсурдістан нарешті розпався, а свіже повітря свободи дало нове життя усім нам.

Як це не дивно, але сьогодні ми також можемо використати наше спільне минуле у Радянському Союзі та його соцтаборі на нашу користь. Наприклад, у наших відносинах з країнами Африки.

Впродовж моїх трьох дипломатичних турне країнами Африки з жовтня минулого року я усвідомив наскільки сильною й досі є симпатія в Африці до Радянського Союзу. Багато країн Африки згадують радянські та соціалістичні країни як силу, яка допомогла їм в антиколоніальній боротьбі у 20 столітті. Проблема полягає у тому, що вони інерційно переносять цю симпатію на Росію, як правонаступницю Радянського Союзу.

Здається, вони вірять у те, що країни західного світу заборгували їм грошей, одночасно відчуваючи вдячність Росії. На їх думку, країни Заходу не мають рамок моралі, історичних та політичних засад, щоб повчати їх стосовно злочинної політики Росії в Україні.

Відповідаючи на це, я намагався переконати, що те, що Радянський Союз зробив для них не виправдовує те, що Росія зараз робить в Україні, сприймаючи її як колишню колонію, яка намагається позбутися жорсткого контролю з боку Москви.

Я вірю, що існує великий потенціал у наших відносинах з африканськими країнами, з огляду на те, що ані Україна, ані Чеська Республіка, ані інші країни, які були частиною Радянського Союзу та соціалістичного табору, не були колонізаторами Африки. Так, сьогодні ми є складовою частиною Заходу. Але на нас не висить тягар колоніального минулого.

Тому, я запропонував би координувати наші дипломатичні зусилля в Африці у широкому сенсі. Не лише разом з Чехією, але щоб ми робили це усі разом – Україна, Чехія, Словаччина, наші балтійські друзі, Польща, Румунія, Болгарія, Молдова. Це стане слушною можливістю перетворити травми нашого минулого у переваги сьогодення.

Ми маємо повне право розказати правду про те, як насправді Москва допомагала деколонізувати Африку і, одночасно, "залізною рукою" вдавалася до колоніальних практик щодо кожного з нас. Ми маємо повне право викрити правду про російську збройну агресію проти України. Я поділився деталями цієї пропозиції з Яном і ми налаштовані долучити до цього інших колег.

Високоповажні учасники,

Перетворюючи нашу слабкість на силу, ми можемо перемогти всі складнощі та досягти неймовірного. Дипломатія війни відкрила нам чотири істини: бути амбітними, бути оптимістами в буремні часи, бути відвертими та орієнтованими на результат, а також ніколи не здаватися.

Ось чому Україна продовжує боротьбу і ми переконані, що переможемо. Як колись влучно сказав Вацлав Гавел: «Єдина невдала справа - це та, яку ми не довели до кінця, навіть не почавши битву». Україна ніколи не здасть нашу та вашу свободу.

Ми також знаємо, що не існує альтернативи нашому членству в НАТО. Минуле не дозволило нам наблизитися до ЄС та НАТО, які дивилися на Україну через призму Москви. Сьогодні я б просив вас спільно та безкомпромісно співпрацювати напередодні Вашингтонського саміту, аби перетворити практичні рішення у чітке бачення: Європа не буде безпечним місцем без України в НАТО.

На вашому шляху до НАТО та ЄС ви мали розбити багато стін скептицизму. Вам казали, що ніхто вас там не чекає і, що це забере багато часу і, що там забагато перепон і т.д. Але ви змогли! Ми розраховуємо на ваш досвід у подоланні цих стін, щоб допомогти нам просуватися на шляху до НАТО та ЄС.

Наша безпека – це ваша безпека. Посилюючи нас, ви посилюєте себе. Це залишається актуальним впродовж століть нашої спільної історії.

Відверто кажучи, якщо правдою є міф про братерство націй у нашому регіоні, то це точно не про міф російської пропаганди щодо братських народів України, Росії та Білорусі. Справжньою основоположною легендою в Центральній Європі є історія про ляхів, чехів та рутенів. Рутени - це древнє найменування українців.

Врахування уроків минулого є важливим. Але, що більш важливо це трансформація болю минулого у енергію дії. Гідною шаною для тих, хто загинув за нашу і вашу свободу у минулому, є перемога України у цій війні.

Я запрошую вас працювати разом для досягнення цієї історичної мети.

Дякую за увагу і слава Україні.