Дорога Катрін,

Шановні пані та панове дипломати,

Для мене велика честь бути вашим почесним гостем сьогодні. Це, напевно, момент найбільшого наближення українського дипломата до французької дипломатії з часів Людовіка XV, коли на дипломатичній службі короля перебував Григорій Орлик. Кавалер Ордена Святого Людовіка, син славетного гетьмана України Пилипа Орлика, який боровся за незалежність України від Росії.

Я вдячний Катрін за цей вияв поваги до України та українського народу. Народу, для якого, як і для вас, свобода є найвищою цінністю. І який вже півтора роки протистоїть найбільшій агресії в Європі з часів Другої світової війни. Росія повернула жах великої війни до Європи. Але разом ми робимо все можливе аби відновити мир і побудувати нову систему безпеки.

Просто зараз, Збройні Сили України продовжують просуватися вперед у ході контрнаступу. Це надзвичайно складно. Кількість мінних полів і фортифікацій безпрецедентна. Російські дрони, гелікоптери та літаки домінують в повітрі. Але нам поступово вдається. Декілька днів тому ми прорвали російську оборону на одній з найбільш складних ділянок фронту та звільнили стратегічно важливий населений пункт Роботине.

Ви, мабуть, бачили новини про це. За сухими військовими зведеннями стоять долі та зусилля реальних людей. Я розповім вам одну таку історію.

Кілька місяців один український підрозділ вів безперервні штурми на цій найтяжчій ділянці фронту, внаслідок чого особовий склад був фізично та морально виснаженим. Втрати людей та техніки… В якийсь момент цей підрозділ просто втратив здатність продовжувати наступ.

Тоді були такі ухвалені радикальні рішення і в ньому змінили керівництво. Новий командир попросив зібрати мотивованих та готових виконувати бойові завдання бійців. Була створена зведена група з 31 бійця, третина з яких не мали бойового досвіду, але всі вони мали знання і волю до перемоги.

Завдяки лідерству командирів та сержантів, ця група налагодила горизонтальні звʼязки з суміжними підрозділами і приступила до роботи на лінії зіткнення.

За 18 годин вони проповзали буквально на животах кілометри мінних полів, де на кожний квадратний метр росіяни поставили по шість мін. Нарешті, підрозділ дістався смуги дерев, якою розділяють фермерські поля. Всі в Україні знають це слово — «посадка». Саме у цих непомітних на картах посадках відбуваються найбільші трагедії та героїзм війни. Отже, наш підрозділ вибив звідти росіян і дві доби тримав цю позицію, допоки не підійшло підкріплення.

Згодом ця група пройшла ще 10 кілометрів з рюкзаками по 35-40 кілограмів ваги по мінних полях. Вони встигли лише коротко перевести дихання та одразу пішли на штурм укріплених російських позицій, вибили ворога звідти та протрималися до підходу основних сил.

Загалом, за 40 днів цей підрозділ провів шість штурмів та дві розвідки. Група з 31 людини виконала роботу цілого батальйону, який мав би складатися десь з 400 людей. Втрати склали 7 поранених, з яких лише один тяжкий, який наступив на міну.

Фактично, робота цієї групи зробила можливим наступ цілої бригади на Роботине та його звільнення після тижнів штурмів. Після закріплення на його флангах ми відкриваємо шлях на Токмак і, зрештою, Мелітополь та кордон з Кримом.

Шановні посли, 

Я розповів вам цю історію, щоб продемонструвати три принципи, корисні також для дипломатів. Перший: лідери ведуть вперед, що б не говорили всілякі скептики, та як би складно не було. Другий: справа не в кількісній перевазі, а в мотивації, розумі, здатності діяти згуртовано. Тому кожного разу, коли хтось вкотре розказуватиме вам, що Росія занадто велика, аби її перемогти, розказуйте цю історію. Третій: зосередженість на перемозі має бути беззастережною.

Саме таких правил дотримується наша воєнна дипломатія. З лютого 2022 року нам довелося перевинайти наші методи. Підпорядкувати дипломатичний протокол і процедури результату. Скоротити час ухвалення рішень. Наступати без гарантії успіху замість того, щоб залишати шляхи до відходу. Замінити пасивні дипломатичні формулювання на прямі, жорсткі та правдиві речення.

Життя і війна змусили нас побудувати систему воєнної дипломатії, яка подібна за жорсткістю до військової ієрархії. Але я переконаний, що винайдені нами правила цілком можуть стати в нагоді дипломатам і у мирний час.

Так само, як компактній групі солдат біля Роботиного вдалося переломити ситуацію на свою користь, дипломати різних країн також здатні на неможливе, якщо йтимуть вперед, підтримуватимуть один одного на флангах та будуть сфокусовані на меті.

Мета — це перемога України та відновлення справедливого миру, а отже порядку та стабільності в Європі та світі. Не можна дозволити голосам скептиків заглушити голос мети. Нам потрібна перемога над злом, а не ничія. Бо зі злом не може бути нічиєї. Може бути лише поразка. Пішовши на компроміс зі злом, ми втрачаємо головне — самих себе.

Чи була би Франція Францією, якби Шарль де Голль піддався на умовляння та тиск Черчилля вступити в переговори з режимом Віші та шукати компроміс з прибічниками нацистів?

Так само Україна не буде Україною, а Європа не буде Європою, якщо ми дозволимо Путіну переступити через понад сто тисяч воєнних злочинів, закатованих у підвалах людей, згвалтованих та спалених заживо жінок, вбитих дітей і розбомблені міста.

Ми не глухі та чуємо голоси про потребу домовитися з Путіним. Навіть сьогодні нам з Катрін ставили таке питання на пресконференції. Що ж, давайте озирнемося назад.

12 лютого 2022 року. Путін проводить телефонні переговори з Президентом Макроном та заявляє йому, що Росія не буде нападати на Україну. За два тижні до вторгнення, коли вже, ймовірно, визначена навіть його дата.

19 серпня цього року. Росіяни вдаряють балістичною ракетою по центру мирного міста, Чернігова, та вбивають 6-річну Софію. За кілька днів вона мала піти в перший клас.

23 серпня 2023 року. В небі над Росією ракета збиває чартерний літак і вбиває воєнного злочинця Пригожина та його спільників. Рівно за два місяці після спроби перевороту та нібито досягнення ним угоди з Путіним, отримання якихось гарантій власної безпеки.

Про що можна домовитися з людиною, яка вбиває ракетами дітей, бреше в обличчя світовим лідерам і знищує навіть власних поплічників, яким нібито надала гарантії?

Нині час дипломатії зброї, а не дипломатії припинення вогню. Тому ми працюємо над новими рішеннями, новими оборонними кроками, які дають додаткову силу нашим воїнам. І я хочу тут подякувати Франції за низку критично важливих рішень, які були ухвалені за час війни: танки, «Цезарі», «Скальпи», «Кроталі» і багато чого іншого — ми завжди із вдячністю памʼятатимемо це.

Заморожений конфлікт не принесе мир, він принесе лише страшнішу війну. Заморожений конфлікт не збереже життя — він забере ще більше життів. Допоки український народ готовий боротися, будьте готові стояти пліч-о-пліч з ним.

Єдиний шлях до реального завершення війни — це Формула Миру Президента Зеленського.

Російська агресія проти України є найбільшою війною в Європі після Другої світової. А українська Формула миру — найбільш масштабним дипломатичним проєктом після повоєнного облаштування Європи та Плану Маршалла.

Амбітність цього завдання має лоскотати его будь-якого дипломата, який прагне досягти чогось історичного. Але його важкість не має зупиняти чи відлякувати нас. Так само, як хоробрий український підрозділ зробив неможливе та прорвав фортифікації, яких Європа не бачила 80 років. Так само і ми спільно з вами здатні зробити дипломатичне диво та завершити російську агресію справедливим та тривким миром. “Справедливим” означає повне відновлення територіальної цілісності України. “Тривким” означає, що Росія буде не в змозі повторити напад.

Коли Формула Миру буде втілена, вперше з часів Другої світової війна завершиться не на умовах агресора чи третьої сторони, а на умовах країни, на яку напали. Президент Зеленський справедливо наголошує: війна іде на українській землі, страждають наші люди, а отже українське бачення миру має бути в основі будь-яких мирних зусиль.

Для цього необхідна і нова інтенсивність роботи в Європі. Європейська політична спільнота є гарним форматом для цього, який ми підтримуємо. Потрібна також нова якість співпраці з нашими колегами за межами Європи та Північної Америки.

Дорогі друзі, 

Лідерство Франції в Європі та світі надзвичайно важливе. Ви вже це продемонстрували і ми розраховуємо, що ви продовжите втілювати своє лідерство. Жодне ухвалене Францією за ці півтора роки рішення, які до цього неможливо було уявити, не було помилкою. Ви все зробили правильно.

Натомість спільні помилки накопичувалися роками до того, і кожна з них була спровокована дефіцитом рішучості та небажанням визнати, що Росія є найстрашнішим ворогом Європи. Це особливо справедливо щодо рішення залишити Україну за дверима ЄС і НАТО. Страхи, стереотипи, бажання дивитися на Україну через призму Росії були хибною стратегією.

Всі стратегії щодо Росії, засновані на любові до російського газу, балету та історичних сентиментах зазнали нищівної поразки в момент, коли російські ракети вдарили по Києву.

Франція вже продемонструвала силу, визнавши, що її політика щодо Росії була хибною. Остаточно змінити стратегію сьогодні означає переосмислити карту Європи. Незалежна Європа, яка є самостійним глобальним гравцем, повинна мати дві речі.

Перше, лідерів, які здатні ухвалювати сильні рішення. Адже шлях до незалежності прокладають лідери. По-друге, незалежна Європа повинна мати точку опори.

Франція неодноразово звертала свій погляд на схід у її пошуках. У новітній історії була спроба побачити на сході Росію. Але Росія ніколи не хотіла бути партнером Європи та стала її руйнівником, а не опорою.

Франція має лідерство та нову точку опори для реального зміцнення незалежності Європи. Лідерство — це Президент Макрон. А точка опори — це Україна, яка стане членом ЄС і НАТО. Україна, яку з Францією об’єднують не лише століття спільної історії, яку ретельно витирала з памʼяті  Російська імперія та Радянський Союз, але і сучасні спільні цінності.

В цій залі колись лунало, що система європейської безпеки неможлива без Росії. Сьогодні я можу з упевненістю сказати, що система європейської безпеки неможлива без України. Ми готові бути основним контрибутором, враховуючи наші реальні можливості та силу.

Перемога України буде перемогою незалежної Європи.

Звісно, все це не станеться саме собою. Не можна плисти за течією і здобути бажане. За нього треба боротися. Треба ухвалювати сміливі рішення. Європі пощастило, що Франція знає, як це робити.

Слава Україні та Слава Франції.