23 липня 2026 року під час 48-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка відбувається у місті Пусан (Республіка Корея), консенсусом ухвалено рішення про внесення українського об’єкта всесвітньої спадщини «Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його хора», розташованого на тимчасово окупованій Росією території Криму (Україна), до Списку об’єктів всесвітньої спадщини, що перебувають під загрозою.

Україна висловлює щиру вдячність державам-членам Комітету, а також Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, ІКОМОС, ІККРОМ та незалежним міжнародним експертам, чия професійна робота і технічний аналіз зробили можливим ухвалення цього важливого рішення.

Комітет підтвердив, що видатна універсальна цінність об’єкта вже зазнала документально підтверджених пошкоджень, а також визнав наявність як встановленої, так і потенційної небезпеки для його збереження відповідно до Керівних настанов Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року.

Під час розгляду питання було враховано задокументовані факти системних незаконних дій Російської Федерації на тимчасово окупованій території АР Крим (Україна), зокрема понад 100 випадків незаконних археологічних розкопок, масштабне будівництво на території пам’ятки, пошкодження археологічного культурного шару, незаконне переміщення археологічних цінностей, а також незаконну інтеграцію об’єкта до російського правового та адміністративного простору.

Ухвалення цього рішення засвідчує, що міжнародні механізми охорони всесвітньої спадщини ґрунтуються на фактах, незалежній експертній оцінці, міжнародному праві та встановлених процедурах. Його важливість полягає у підтвердженні міжнародного визнання територіальної цілісності та державного суверенітету України; подальшій посиленій увазі з боку ЮНЕСКО до стану збереження об’єкта, міжнародних зусиль для його захисту та фінансуванню його моніторингу; посиленні зусиль для недопущення його подальшого руйнування; посиленні міжнародно-правової відповідальності за будь-які незаконні дії на об’єкті та у межах його буферної зони.

Згадане рішення є яскравим підтвердженням того, що жоден злочин Росії на території України, у тому числі проти її культурної спадщини, не залишиться безкарним, оскільки злочинні дії РФ відслідковуються міжнародною спільнотою та обовʼязково отримають відповідні покарання.

Україна й надалі продовжить тісну співпрацю з ЮНЕСКО, Центром всесвітньої спадщини, Консультативними органами та державами-учасницями Конвенції 1972 року задля забезпечення належного міжнародного захисту українських об’єктів всесвітньої спадщини та притягнення Російської Федерації до відповідальності за порушення міжнародного права.