Дорогі студентки та студенти,

Дорогі батьки,

Шановний пане ректоре,

Шановні викладачі,

Дорогий Маркіяне Зіновійовичу,

Для мене велика честь і справжня радість сьогодні звернутися до тих, хто починає студентський шлях у моїй власній альма матер.

Факультет міжнародних відносин Львівського національного університету зі мною все життя. Я сам його вихованець, чим дійсно пишаюся. Отримані багато років тому знання досі слугують мені у професійному житті. Саме тут я зустрів справжніх друзів. З якими спілкуюсь до сьогодні і які неодноразово доводили свою надійність. Все своє життя так чи інакше я повертаюся до своєї альма матер. Минулого року я мав можливість особисто взяти участь у посвяті студентів. І буквально кілька днів потому був призначений міністром закордонних справ. Це стало дійсно знаковим моментом у моєму житті.

І перший мій меседж до вас дуже простий – вам пощастило, що ви стали студентами міжнародного факультету Львівського університету.

Львівський університет – це особливе місце на мапі дипломатичної науки. Саме тут девʼяносто пʼять років тому була відкрита перша в Центрально-Східній Європі унікальна магістерська програма – Дипломатичні студії.

Міжнародний факультет нашого університету – це місце, що формує особливий світогляд. Наші випускники помітні та впізнавані. Насправді це велика спільнота, частиною якої ви сьогодні стаєте.

Я пишаюся бути частиною цієї спільноти – світоглядної спільноти цінностей, спільноти безкорисної взаємодопомоги.

Наш університет – унікальне місце ще й через свою роль у міжнародному праві. Саме завдяки ньому Львів по праву можна назвати столицею міжнародного правосуддя. Тут, на юридичному факультеті, навчалися Герш Лаутерпахт та Рафал Лемкін. Лаутерпахт – один із авторів концепції прав людини як норми міжнародного права. Лемкін – автор терміну “геноцид”. Справжнім визнанням внеску Львівської правової школи став візит до нашого університету генерального секретаря ООН.

Сьогодні ми повертаємо Львів на мапу міжнародного права. На мій заклик девʼятого травня цього року до Львова приїхали мої європейські колеги-міністри. Разом ми дали політичне зелене світло створенню Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України. Поки Червоною площею Москви одні воєнні злочинці марширували перед іншим, ми у Львові дали старт процесу, що забезпечить неминучість покарання для них усіх.

Я дуже добре памʼятаю власну посвяту в студенти. Тоді нас було всього 50 людей. 25 – економістів-міжнародників. 25 – суто міжнародників. Я добре памʼятаю нашого декана, незмінного Маркіяна Зіновійовича Мальського. Незмінного не лише на посаді, але й зовнішньо. Це не комплімент, це справжні дипломатичні гени.

Пізніше Маркіян Зіновійович був моїм послом під час дипломатичної роботи в Польщі. Ми підтримуємо дружні відносини з ним і сьогодні. Та це ще одна особливість нашого факультету. Викладачі завжди були для нас більше, ніж викладачами. Разом ми ходили в походи під час навчання, а потім ми ставали друзями на все життя.

У студентські роки міністерство закордонних справ здавалося мені чимось недосяжним. Українська дипломатія видавалася закритим клубом за запрошеннями. Якісь посли, якісь консули, якісь вербальні ноти. Проте для мене було вже тоді очевидним, що я хочу присвятити все своє професійне життя дипломатії. Що я хочу служити своїй Батьківщині, своїй державі та своєму народові. І сьогодні я звертаюсь до вас у статусі міністра закордонних справ.

Тож мій другий меседж до вас – це заклик бути амбітними, бути сильними та бути лідерами. Ви вже обрали правильний факультет правильного університету. Я бажаю вам обрати так само правильну професію. Так, попереду важке навчання. Проте ваш вступ – це ваша путівка в карʼєрний успіх. Це перша сходинка на сходах, що ведуть до багатьох відкритих дверей у різні професійні галузі. Я буду дуже егоїстичним і висловлю сподівання, що ви по завершенню навчання доєднаєтесь до української дипломатичної родини.

Сьогодні більше ста випускників та випускниць Львівського національного університету працюють в нашому міністерстві та посольствах за кордоном. Серед них 10 послів і три генеральних консули. Ну й один міністр. Поки що.

А зараз із вами в залі мій заступник Олександр Міщенко. Для якого стіни Львівського університету так само рідні.

Сьогодні ми можемо дійсно говорити про Львівську дипломатичну школу.

Дипломатія – це життєвий вибір. Це вибір служіння. Це вибір посвяти свого життя відстоюванню національних інтересів. Це вибір місії. Я сподіваюся, що ви зробите цей вибір.

Сьогодні наша дипломатія – це дипломатія сили. Це сильна дипломатія сильної країни. Це дипломатія двадцять першого століття. Адже це двадцять перше століття розпочалося двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року. Для нас так точно. Наша дипломатія з гідністю прийняла виклик повномасштабного вторгнення Росії. Моя колишня німецька колега Анналена Бербок каже, що “Україна перевинайшла дипломатію”. Я думаю, це справедливе твердження.

Сила – це вимога сьогодення. Я сподіваюся, що ви посилите нашу дипломатію.

Дорогі студентки та студенти,

Мій третій і останній меседж до вас – це меседж вдячності.

Ви не поїхали з країни, а натомість лишилися розбудовувати її. Я вдячний за це вам і вітаю з цим ваших батьків.

Я почав із того, що вам пощастило вступити в правильне місце. Я бажаю, щоб завдяки вашим зусиллям і самовідданості одного дня стало справедливим і зворотнє твердження. Твердження, що Україні пощастило з вами.

Бажаю вам найпродуктивніших, але й найщасливіших студентських років. Бо так це має бути.

Ви – покоління перемоги.

Дякую за увагу! Слава Україні!