Щороку в третю неділю травня ми вшановуємо пам’ять тих, кого знищив комуністичний тоталітарний режим: письменників і селян, науковців і митців, священників і звичайних робітників. Мільйони людей, які стали жертвами радянських політичних репресій.

Репресії були системним інструментом радянської влади: виселення, заслання, ув’язнення, розстріли, позбавлення майна і гідності. Биківнянський ліс, Дем’янів лаз, Суча балка, П’ятихатки, Рутченкове поле – географія цих злочинів охоплює всю Україну. Таких місць – сотні. 

Сьогодні, коли Росія – спадкоємиця радянського тоталітарного режиму – знову чинить масові злочини на окупованих територіях України, ми маємо пам’ятати: сталінські методи не зникли. Фільтраційні табори, тортури, депортації, політичні переслідування стали новою реальністю у ХХІ столітті. Українці борються не лише за території, а й за право жити без тоталітаризму.

Радянські злочини мають бути засуджені на рівні з нацизмом. Світ має назвати речі своїми іменами. Без цього неможлива справжня безпека і справедливість.