75 років тому - 9 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Документ, яким вперше встановлено правове визначення геноциду, став відповіддю міжнародної спільноти на трагічний й жахливий досвід Другої світової війни. Одним із головних завдань Конвенції - попередження таких злочинів у майбутньому.

Цілеспрямоване винищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої є найгіршим з можливих злочинів проти людяності. Історія людства налічує чимало таких трагедій.

В історії українського народу – це Голодомор 1932-1933 років в Україні та триваюча вже десятий рік збройна агресія РФ проти України.

Політичні та ідеологічні наративи «сталінської епохи» – заперечення існування України як самостійної держави, повністю наслідуються теперішнім кремлівським режимом. Адже цілі триваючої війни РФ проти України та геноциду 1932-1933 років є ідентичними – знищення української нації та її державності.

Продовжуючи вбивати цивільне населення України, атакувати об’єкти критичної інфраструктури, руйнувати історичну й культурну спадщину, здійснювати насильницьке вивезення українських дітей з метою подальшої зміни їх статусу та індоктринації, РФ веде нічим не спровоковану війну проти української ідентичності. Увесь цей спектр злочинів широко практикується путінським режимом на тимчасово окупованих територіях України від початку агресії з 2014 року.

У Міжнародний день пам’яті жертв геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів, МЗС України нагадує про міжнародно-правові зобов’язання держав світу співпрацювати задля попередження та припинення геноциду, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів, закликає світову спільноту рішуче посилювати тиск на кремлівський режим, продовжувати надавати військову та гуманітарну допомогу Україні, сприяти забезпеченню притягнення до належної відповідальності усіх причетних до скоєння злочинів проти України та українців, надавати максимальну допомогу в поверненні незаконно депортованих й примусово переміщених українських дітей та звільненні цивільних заручників, політв’язнів та військовополонених.

Наш спільний обов’язок зробити все можливе аби геноцид залишався лише трагічним й повчальним уроком історії, про який світ завжди пам’ятатиме, але ніколи не допустить його повторення.

Довідково: Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 р. Стаття 2 Конвенції визначає геноцидом будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку: вбивство членів цієї групи; нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи; навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи; дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи; насильницька передача дітей цієї групи іншій групі. Автором правового терміну є юрист Рафал Лемкін, який здобув правову освіту у Львівському університеті Яна Казимира.